Saxon — один із найяскравіших музичних колективів британського хеві-металу поряд із гуртами Diamond Head, Def Leppard и Iron Maiden. У гурту Saxon є вже 22 альбоми. Лідером та ключовою фігурою цього рок-гурту є Біфф Байфорд.
Історія виникнення гурту Saxon
У 1977 році 26-річний Біфф Байфорд створив рок-бенд із трохи провокаційною назвою Son of a Bitch. При цьому Білл не був вихідцем із багатої родини. Перш ніж всерйоз зайнятися музикою, він працював помічником тесляра і машиністом котельні на шахті. Крім того, з 1973 до 1976 р.р. він грав на басу в рок-колективі Coast, що складався всього з трьох осіб.
Байфорд у гурті Son of a Bitch був вокалістом. Крім нього, до групи також увійшли Грехем Олівер і Пол Куїнн (гітаристи), Стівен Доусон (басист) та Піт Гілл (ударник).
Спочатку колектив Sun of a Bitch виступав у маленьких клубах та барах Англії. Поступово його популярність зростала. Якоїсь миті талановитим рокерам запропонували підписати договір із французьким лейблом Carrere Records. Однак представники лейблу поставили умову - Байфорд і команда були зобов'язані відмовитися від старої назви. В результаті рок-гурт став називатися Saxon.
Перші п'ять студійних альбомів гурту
Дебютна платівка Saxon записана з січня до березня 1979 року і вийшла того ж року. Назвали цю платівку просто на честь групи (це дуже частий хід). У ній було лише 8 пісень. При цьому деякі критики зазначили, що її не витримали в єдиному стилі. Якісь пісні були схожі на глем-рок, якісь на прогресивний рок. Але вихід цієї платівки серйозно підвищив впізнаваність гурту.
Втім, гурт став популярним лише після знайомства публіки з другим альбомом Wheels Of Steel. Він з'явився у продажу 3 квітня 1980 року і зумів зайняти 5 позицію в британському альбомному чарті. Надалі він зміг набути у Великій Британії «платиновий» статус (було продано понад 300 тис. копій).
У цей альбом увійшла одна з найвідоміших пісень гурту «747 (Strangers in the Night)» (йдеться про великий блекаут у Сполучених Штатах у листопаді 1965 року). Тоді збої з електропостачанням сталися одразу у кількох штатах. Подія змусила літаки, що опинилися на той момент у небі Нью-Йорка, відкласти посадку і літати над містом у темряві. Ця пісня змогла потрапити до топ-20 британського чарту.
У листопаді того ж року вийшов альбом Strong Arm of the Law, який закріпив успіх гурту. Багато «фанатів» вважають його найкращим у дискографії. Але в чартах він не був таким успішним як альбом Wheels Of Steel.
Третій альбом Denim and Leather було видано вже 1981 року. Фактично це був перший аудіоальбом, записаний за межами Великобританії — в женевській студії Aquarius і в стокгольмській студії Polar. Саме до цього альбому увійшли такі хіти, як And the Bands Played On та Never Surrender.
Співпраця з майбутніми світовими зірками
Потім гурт Saxon у співдружності з легендарним Оззі Осборном організувала масштабне турне Європою. А ще трохи пізніше (вже без Осборна) вона виступала з концертами США. Якось у рамках цього туру «на розігріві» у колективу Saxon виступав гурт Metallica (цей рок-колектив ще тільки починав свій творчий шлях). Ще гурт Saxon прийняв участь у фестивалі Monsters of Rock, який відбувся в англійському селі Касл-Донінгтон.
Саме в цей період у групі Saxon змінився барабанщик. Замість Піта Гілла цю посаду обійняв Найджел Глоклер.
У березні 1983 року гурт Saxon випустив п'ятий лонгплей Power & the Glory. Він був записаний у Сполучених Штатах і був орієнтований насамперед на американську аудиторію. Він зміг потрапити до головного американського хіт-параду Billboard 200, проте зайняв там лише 155-ту позицію.
Творчість гурту з 1983 по 1999 рр. і суперечка через назву
1983 року музиканти з групи Saxon через фінансові розбіжності розірвали договір з лейблом Carrere Records. Вони перейшли на лейбл EMI Records. Це ознаменувало новий етап у творчості колективу. Музиканти почали працювати у жанрі глем-року, а музика колективу Saxon стала більш комерціалізованою.
Потім вийшли чотири студійні альбоми: Crusader, Innocence Is No Excuse, Rock the Nations (в альбомі клавішні партії для деяких пісень записав Елтон Джон), Destiny, випущені лейблом EMI Records з 1984 по 1988 рр.
Усі ці альбоми були комерційно успішними. Проте більшості старих шанувальників гурту вони не сподобалися. На творчість гурту Saxon негативно вплинув і той факт, що на початку 1986 року басист та автор багатьох пісень Стівен Доусон пішов із колективу. На його місце взяли Пола Джонсона, але це не можна було назвати повноцінною заміною.
Після випуску альбому Destiny (1988), який не потрапив до Billboard 200, лейбл EMI Records не співпрацював із гуртом Saxon. Колектив переживав не найкращі часи, і його перспективи здавалися невизначеними. В результаті новим лейблом гурту Saxon став Virgin Records.
У 1989 та 1990 роках. група організувала два великі європейські турне. Перше турне було з гуртом Manowar. Друге – сольне турне під гаслом 10 Years of Denim and Leather.
А у лютому 1991 року у продажу з'явилася десята студійна платівка Solid Ball of Rock. Вона була дуже вдалою, «фанати» групи Saxon сприйняли її як «повернення до коріння». У 1990-х роках колектив випустив ще чотири лонгплеї: Forever Free, Unleash the Beast, Dogs of War та Metalhead.
Зміни в складі
Не обійшлося цього десятиліття і без змін у складі групи. Наприклад, 1995 року групу залишив гітарист Грехем Олівер. А на його місце прийшов Дуг Скаратт. Цікаво, що пізніше Олівер об'єднався зі Стівеном Доусоном. Вони разом спробували закріпити назву Saxon за собою, зареєструвавши її як торгову марку.
У відповідь Байфорд подав до суду, вимагаючи визнати цю реєстрацію недійсною. Почалися довгі розгляди, які завершилися лише 2003 року. Тоді Верховний суд Великобританії був за Байфорда. А Оліверу з Доусоном довелося перейменувати свій рок-колектив із Saxon на Oliver/Dawson Saxon.
Група Saxon у XXI столітті
Група Saxon є примітною тим, що вона залишилася актуальною навіть у XXI столітті (а це вдається не всім легендам хард-року 1980-х років). Це вийшло багато в чому завдяки тому, що рано чи пізно рокери з групи Saxon зробили ставку на німецьку аудиторію.
При записі таких альбомів, як Killing Ground (2001), Lionheart (2004) та The Inner Sanctum (2007), гурт Saxon співпрацював з відомим німецьким продюсером і звукорежисером Чарлі Бауерфейндом. Він спеціалізувався в основному на роботі з групами, що грають у стилі пауер-метал (цей стиль дуже популярний у ФРН).
У результаті ця співпраця дозволила музикантам із гурту Saxon знайти сучасне звучання. І в результаті хлопці здобули значну кількість нових шанувальників у Німеччині. У тому числі серед молоді.
Про те, що гурт Saxon вибрав правильну дорогу, свідчать результати останнього 22-го альбому Thunder Bolt (2018). У головному німецькому хіт-параді він посів 5 позицію. У британському чарті збірка посіла 29-ту, у шведській — 13-ту, у швейцарській — 6-у позиції. Дивовижний результат, особливо якщо врахувати, що гурт Saxon існує близько 40 років, а його солістові вже майже 70.
І це, мабуть, ще не все, адже про завершення музичної кар'єри поки не йдеться. В інтерв'ю Байфорд говорив про те, що у 2021 році у рок-бенду може вийти новий альбом.
