Розпочавши свій шлях як суворий музичний фон для жуючих і відпочиваючих після важкого робочого дня британських робітників, гурт «Tygers of Pan Tang» зумів піднести себе на пік музичного Олімпу як найкращу хеві-метал команди з туманного Альбіону. І навіть падіння було не менш нищівним. Втім, історія гурту ще не завершена.
Любов до фантастики та користь читання газет
Невелике індустріальне містечко Вітлі Бей на північному сході Англії мало чим відрізнялося від інших таких містечок. Основною розвагою місцевих жителів були посиденьки у місцевих пабах та забігайлівках. Але саме тут наприкінці 70-х років минулого століття з'явився гурт «Tygers of Pan Tang». Вона сяла першопрохідцем нової хвилі британського хеві-метал руху, що зароджується.
Засновником колективу став Роб Уейр. Він єдиний із учасників оригінального складу, який продовжує грати у групі й донині. Талановитий гітарист, який вирішив знайти однодумців, з якими можна було підзаробити грошенят, граючи улюблену музику, пішов найпростішим шляхом. Він подав оголошення у місцевій газеті. На нього відгукнулися двоє - Брайан Дік, який сів за барабани і Рокі, який віртуозно володіє бас-гітарою.
Саме у такому складі і проходили перші виступи гурту у 1978 році. Виступали вони у різних пабах та клубах одного з передмість Ньюкасла. Назва "Tygers of Pan Tang" з'явилася завдяки басист Роки. Він був великим шанувальником письменника Майкла Муркока.
В одному із романів фантаста фігурує королівська скеля Pan Tang. На цій горі жили елітні воїни, що поклоняються хаосу і тримають як домашніх вихованців тигрів. Втім, публіці було не так уже й важливо, як називаються «ці хлопці», які грають на сцені паба. Набагато більше приваблювала важка музика, що видається їх інструментами.
Спочатку творчість "Tygers of Pan Tang" орієнтувалася на вже популярні тоді "Black Sabbath", "Deep Purple", і лише через кілька років гурт досяг свого оригінального звучання і стилю.
Пісня без слів слави не принесе
Оскільки ніхто з учасників гурту не вмів співати і не володів вокальними даними, що запам'ятовуються, то перші виступи гурту були виключно інструментальними. То були повноцінні музичні п'єси. Вони привертали до себе увагу і лякали слухачів похмурістю та важкістю. Але гурт набирав обертів і ставав популярним у межах рідного міста.
Якоїсь миті музиканти вирішили подарувати собі голос, так у гурті з'явився перший вокаліст Марк Батчер, знайдений знову через оголошення в газеті. Співпраця з ним була недовгою, всього після 20 спільних концертів Батчер пішов із гурту, заявивши, що такими темпами гурт ніколи не прославиться.
На щастя, його пророцтво виявилося хибним. Незабаром солістом став Джесс Кокс, а нових хеві-металістів помітив засновник звукозаписної фірми "Neat Records", яка в 1979 році випустила перший офіційний сингл "Tygers of Pan Tang" - "Don't touchme there".
Так почалася пора гастролей. Гурт активно їздив по всій Англії, виступаючи на розігріві популярних рокерів, серед яких були Scorpions, Budgie, Iron Maiden. Інтерес до групи значно зріс і ними зацікавилися вже на професійному рівні.
Вже 1980 року музиканти втратили свою незалежність і стали власністю фірми «MCA». У липні цього року був випущений перший альбом «Wild Cat». Платівка примудрилася здобути одразу 18-е місце в британських хіт-парадах, враховуючи, що групу до ладу ще не знали.
Перші злети та падіння Tygers of Pan Tang
Вийшовши на професійний рівень і отримавши схвалення слухачів, Tygers of Pan Tang не стали зупинятися на досягнутому. Власний саунд здався музикантам м'якуватим і не таким сильним, як хотілося б. Врятував ситуацію гітарист Джон Сайкс, який надав грі хеві-металістів більше «м'яса» та трешу.
І успішний виступ на фестивалі в Редінзі підтвердив правильний напрямок розвитку гурту. Але грандіозний успіх став причиною для з'ясування стосунків та перетягування ковдри кожним із учасників команди на себе. В результаті Джесс Кокс пішов у вільне плавання. А новим солістом гурту став Джон Деверіл. З ним було записано найголовніший альбом у дискографії гурту – «Spellbound».
Все йшло добре, але керівництво фірми «MCA» вимагало активнішої роботи. Музичним босам хотілося встигнути заробити на новачках, що злетіли вгору рок-сфери Британії, якнайбільше. Тому вони вимагали від колективу якнайшвидше записати третій альбом. Так світ побачив «Crazy Nights», який вийшов досить слабким альбомом для хеві-металу тих років.
Крім того, музиканти вже відчули стабільність під ногами і стали виглядати і звучати солідніше. Вони позбулися непередбачуваності та спонтанності, яка й приваблювала глядачів та слухачів до їхніх перших виступів.
Несподівані зміни у Tygers of Pan Tang
Першим ударом для "Tygers of Pan Tang" стала вимушена заміна соліста. Конфлікт з Джессом показав, що музиканти не завжди можуть домовитися не тільки з фірмою, що випускає їх, а й один з одним. А далі, розуміючи, що менеджмент групи ніякий, команду несподівано залишає Джон Сайкс. І робить це у вельми невдалий момент – напередодні гастролей Францією.
Щоб тур все ж таки відбувся, групі довелося терміново шукати заміну. Новим гітаристом став Фред Персер, якому довелося вивчати весь матеріал команди менше, ніж за тиждень. Гурт продовжив давати концерти і навіть записав четвертий альбом The Cage. Але завдяки гітарним партіям Персера, який відверто захоплюється мейнстримом, платівка вийшла зовсім не в дусі «Tygers of Pan Tang». Вона лише віддалено нагадувала стиль хеві-метал.
Беззубі тигри йдуть у підпілля
Ймовірно, саме відхід Сайкса та вибір на користь Персера став тією фатальною помилкою, з якої почалася чорна смуга групи. Четвертого альбому «Tygers of Pan Tang» зустріли вкрай негативно шанувальники. Менеджери просто відмовлялися його продавати, а подальша співпраця з MCA виявилася на межі краху. Керівництво лейбла вимагало від музикантів знайти нового менеджера. Але хто працюватиме з гуртом, який відверто почав скочуватися з музичного Олімпу?
Самостійні спроби змінити звукозаписну студію завершилися провалом. У MCA, посилаючись на умови контракту, запросили неймовірну суму для припинення спільної роботи, таких грошей жодна інша компанія за Tigers of Pan Tang на той час дати була не готова. В результаті група ухвалила єдине правильне на той момент рішення – припинити своє існування.
Через кілька років тайм-ауту соліст гурту Джон Деверілл та барабанщик Браян Дік спробували почати все заново. Вони запросили гітаристів Стіва Лема, Ніла Шеппарда та басиста Клина Ірвіна. Але навіть запис повноцінних двох альбомів не врятував їх від жорсткої критики музичних експертів та негативних відгуків любителів року про ці відверто слабкі та погані платівки.
Втім, у Роба Уейра та Джеса Кокса теж не вдалося створити щось нове і добре звучне в рамках альтернативного проекту «Tyger-Tyger». Обидва варіанти реформування групи Tygers of Pan Tang виявилися зовсім не тим, заради чого вона і створювалася в 1978 році. У них не було того розжарення, мощі та щирого драйву, які й відрізняють гарний хеві-метал від поганого.
Не все ще втрачено
Лише 1998 року світ знову почув знайомі «запили». Фестиваль "Wacken Open Air" став майданчиком для воскресіння гурту. Роб Уейр, Джесс Кокс та частина нових музикантів об'єдналися, щоб виконати кілька хітів гурту, відзначивши цим її 20-річний ювілей. Зважаючи на те, що сам фестиваль святкував десятиліття, подібний подарунок був сприйнятий на ура глядачами. Виступ гурту навіть вийшов окремим концертним альбомом.
Саме ця подія стала відправною точкою у спробі відновити свій статус як найкращої британської команди у стилі хеві-метал. Так, у них був новий склад, оновлене звучання, а зв'язок з історією групи тримав лише її постійний учасник та творець Роб Уейр. Після 2000 року почалися виступи Tygers of Pan Tang на різних фестивалях. Гурт почав записувати альбоми.
Не можна сказати, що вони мали таку ж неймовірну популярність, як на початку 80-х. Але шанувальники та музичні критики прихильно поставилися до свіжих платівок, відзначаючи якісне звучання та енергію команди, що повернулася.
Ймовірно, відродження "Tygers of Pan Tang" стало можливим завдяки бажанню Роба Уейра грати улюблену музику, незважаючи ні на що. Платівки, записані в новому тисячолітті, не мали таких грандіозних продажів. Але гурт зумів повернути до себе любов шанувальників, залучаючи до їхніх лав нових слухачів.
Група Tygers of Pan Tang у наші дні
На сьогоднішній день вокалістом гурту є Джакопо Мейлле. Роб Уейр грає на гітарі, басистом виступає Гевін Грей. На ударних сидить Крейг Елліс. Британські хеві-металісти, що прорвалися наприкінці 70-х років минулого століття, продовжують радувати своїх шанувальників вельми непоганими альбомами, випускаючи їх раз на три-чотири роки.
Останньою платівкою став "Ritual". Випустили її у 2019 році. Зараз гурт готується до перевидання свого альбому «Ambush», випущеного у 2012 році. Також вони шукають нового гітариста, після того, як Міккі Крістал покинув гурт у квітні 2020 року. Як бачимо, історія повторюється. Шанувальники «Tygers of Pan Tang» сподіваються, що музиканти зможуть цього разу втриматися на плаву і ще довгий час радуватимуть своїми виступами та новими альбомами шанувальників хеві-металу.
