Михайло Глінка – вагома постать світового надбання класичної музики. Це з основоположників російської народної опери. Шанувальникам класичної музики композитор може бути відомий як автор творів:
- "Руслан і Людмила";
- "Життя за царя".
Характер композицій Глінки не можна сплутати з іншими популярними творами. Йому вдалося виробити індивідуальний стиль подачі музичного матеріалу. Це і є причиною того, чому до творів композитора звертаються сучасники.
Дитячі та юнацькі роки
Глінка Михайло Іванович народився біля Смоленської області. Дата народження композитора припаде на 20 травня 1804 року. Цікаво, що батько і мати великого композитора припадали один одному дуже далекими родичами.
Найімовірніше через родинні зв'язки батька і матері, Михайло ріс неймовірно слабкою дитиною. Він часто хворів, тому вимагав особливого догляду. Перші 10 років вихованням хлопчика займалася бабуся з батьківської лінії.
Жінка, яка вирізнялася суворістю, розвинула у Глінки складний та нервозний характер. Михайло не відвідував школи. Він навчався вдома. Знову ж таки дистанційне навчання – це швидше необхідність, ніж вибір. Глінка часто хворів, тому не міг перебувати у соціумі. Він хапав різну хворобу.
Інтерес до музики виявився у Михайла у дитинстві. Батьки поставилися до нового захоплення сина з властивою їм байдужістю. А тим часом він відбивав ритм, використовуючи мідні ложки, які зберігалися на кухні сімейства.
Коли бабуся раптово померла, вихованням Михайла взялася мати. Жінка також не відрізнялася поступливим характером. Незабаром вона відправила сина до пансіону, який розташовувався на території культурної столиці Російської Федерації – Пітері. Зазначимо, що у навчальному закладі навчалася лише еліта, яка складалася із дворян.
Саме тут майбутній композитор почав ревно займатися музикою. Він відкрив собі світ класичних творів. Улюбленим викладачем Михайла був музикант Карл Майєр. Останньому вдалося сформувати в нього правильний музичний смак.
Творчий шлях композитора Михайло Глінка
Перші твори з-під пера маестро вийшли практично відразу після випуску з навчального закладу. Він став автором кількох ліричних та пронизливих романсів. Один із творів Михайло написав на вірші Пушкіна. Йдеться про композицію «Не співай, красуне, при мені».
Цікаво, що Олександр Сергійович та Глінка познайомилися під час навчання у пансіоні. Їх об'єднала любов до музики та літератури. Аж до трагічної смерті Пушкіна вони підтримували теплі дружні стосунки.
У 1823 році у зв'язку з погіршенням здоров'я композитор вирушив на Кавказ, до лікарні. Він був під враженням від місцевого колориту. Гори, невимовні краєвиди та чарівні місця сприяли поліпшенню, у тому числі, і емоційного здоров'я. Коли маестро повернувся додому, то взявся за написання пронизливих композицій.
Через рік Глінка змушений залишити рідну хату. Він вирушив до Санкт-Петербурга, де обійняв посаду в Міністерстві шляхів та сполучення. Музикант був задоволений роботою, але його категорично не влаштовувало те, що в нього не вистачало особистого часу для творчості. Глінка вирішив звільнитися з високооплачуваної посади.
Життя в Пітері вирувало. Саме тут відбувалися всі знакові події на той час. Михайлу вдалося познайомитися з творчою елітою, і увібрати знання до створення геніальних класичних творів.
Перебування в Санкт-Петербурзі не пройшло для Глінки безвісти. Вогкість та постійний холод сприяли погіршенню здоров'я великого маестро. Музиканту нічого не залишалося робити, як вирушить на лікування до однієї з європейських лікарень.
В Італії Глінка не лише лікувався, а й займався професійним навчанням. Там він познайомився з Доніцетті та Белліні, досконально вивчив оперу та бельканто. Коли його здоров'я повністю одужало, композитор вирішив відвідати Німеччину. Там він продовжує навчатися, відвідуючи уроки гри на фортепіано у видатних німецьких педагогів. Повернутися на батьківщину Михайла змусила смерть батька.
Розквіт творчої кар'єри композитора Михайло Глінка
Все життя Глінки полягало у музиці. Незабаром він приступив до роботи над однією з найвидатніших робіт - оперою "Іван Сусанін", яка пізніше була перейменована на "Життя за царя". На написання твору маестро надихнули воєнні дії, які він застав у ранньому дитинстві. У Михайла відклалися не райдужні спогади про ці трагічні події, тому він поділився переживаннями через призму музики.
Глінка вирішив не зменшувати обертів. Композитор сів за твір другої легендарної опери. Незабаром шанувальники класичної музики насолоджувалися однією з найгеніальніших робіт маестро. Вона отримала назву «Руслан та Людмила».
Цікаво, що написання представленої опери зайняло у Глінки цілих шість років. Яким же було здивування музиканта після того, як його роботу жорстко розкритикували. Творча криза збіглася з проблемами в особистому житті. Все це спричинило один важкий наслідок – у музиканта знову похитнулося здоров'я.
Після натхнення Глінка знову отруївся на територію Європи. Музикант відвідав кілька культурних країн, після чого зазначив, що його настрій явно покращав. Зрештою він випускає ще кілька культових творів, а саме:
- "Арагонська хота";
- «Спогад про Кастилію».
Поїздка до Європи зробила головне – вона повернула Михайлу Глінку впевненість у собі та своєму таланті. Набравшись сил та натхнення, маестро вирушає на Батьківщину.
Композитор якийсь час вирішив пожити у батьківському будинку. Його заспокоювала та тиша, що панувала у селищі. Потім він перебрався до Пітера, але швидко зрозумів, що життя в місті, і та суєта, яка переслідує його на кожному кроці, забирає останні сили. Він залишає культурну столицю та прямує до Варшави. Тут він пише симфонічну фантазію "Камаринська".
Переїзди
Останні роки свого життя він провів у постійних роз'їздах. Йому важко було перебувати в одному місці, оскільки його стомлювала буденність. Він багато подорожував Європою. Улюбленою країною Глінки була Франція.
Париж відкрив у Глінці приплив нових сил. Михайло почував себе чудово, тому сів за написання ще однієї геніальної симфонії. Йдеться про твори "Тарас Бульба". У Парижі музикант провів кілька років. Коли він дізнався про початок Кримської війни, то запакував чемодан, і негайно вирушив на Батьківщину. Йому не вдалося закінчити роботу над симфонією.
Після приїзду на територію Російської Федерації Глінка сів за написання спогадів. Вони чудово передали біографію та загальний настрій маестро. Мемуари було видано лише через 15 років під назвою «Записки».
Михайло Глінка: Подробиці особистого життя
Здається, що у біографії Михайла Глінки не може бути місця амурним справам. Але це не так. Під час європейських подорожей він мав кілька запаморочливих романів. Після приїзду в Росію, музикант узяв за дружину Марію Петрівну Іванову.
Цей шлюб виявився нещасливим. Михайло зрозумів, що поспішив із ухваленням рішення про створення сім'ї з Марією Івановою. Його серце не могло покохати жінку. У результаті страждав як сам музикант, а й його дружина.
Катерина Керн стала новим захопленням Глінки. Побачивши дівчину у Михайла вистрибувало серце з грудей. Цікаво, що Катя була донькою музи Пушкіна. Саме їй поет присвятив вірш «Я пам'ятаю чудову мить».
У Глінки почалися серйозні стосунки з юною особиною. Він зустрічався з Катериною, але формально не розірвав шлюб із Марією. Офіційна дружина теж не блищала моральністю. Вона відкрито зраджувала музику, розповідаючи про свої любовні справи. При цьому вона звинувачувала його в пригодах до нової коханої і не давала розлучення. Михайло був пригнічений.
Через 6 років шлюбу з Глінкою Марія потай від великого композитора повінчалася з Миколою Васильчиковим. Після того, як Михайлу став відомий цей факт, він сподівався, що тепер Мар'я дасть згоду на розлучення, адже весь цей час він був у стосунках із Катею.
Коли він таки отримав розлучення, то зрозумів, що більше не відчуває тих теплих почуттів до Катерини, які відчував раніше. Він так і не одружився з дівчиною.
Цікаві факти про Михайла Глінку
- Коли композитор дізнався про смерть матері, він втратив чутливість правої руки.
- У Михайла міг бути спадкоємець від Катерини, але він дав їй гроші на аборт.
- Після того, як Глінка пішов від Каті, дівчина 10 років чекала на його повернення.
- Він мав гарний голос, але співав Глінка вкрай рідко.
- Він умів говорити 7-ма мовами.
Смерть Михайла Глінки
Глінка на території Німеччини займався вивченням творчого та особистого життя Йоганна Себастьяна Баха. Незабаром стало відомо про смерть маестро. Його не стало у 1857 році. Причиною смерті стало банальне запалення легень.
Тіло музиканта поховали на лютеранському цвинтарі. За кілька років до Берліна приїхала сестра Глінки. Вона хотіла поховати тіло маестро на Батьківщині.
