Піонер джазу Луї Армстронг був першим важливим виконавцем, що з'явився в цьому жанрі. А пізніше Луї Армстронг став найвпливовішим музикантом історії музики. Армстронг був віртуозний гравець на трубі. Його музика, починаючи зі студійних записів 1920-х років, які він зробив за участю відомих ансамблів Hot Five та Hot Seven, намітила майбутнє джазу у творчій, емоційно зарядженій імпровізації.
За це його шанують шанувальники джазу. Але Армстронг також став вагомою фігурою у популярній музиці. Все через його яскраво виражений баритонний спів і привабливу особистість. Свої таланти він продемонстрував у серії вокальних записів та ролях у фільмах.
Він пережив період бібопа 40-х років, стаючи все більш улюбленим у всьому світі. До 50-х років Армстронг отримав широке визнання, подорожуючи США. Так він заробляє прізвисько "Посол Сатч". Його сходження у 60-х роках з хітовими записами, такими як “Hello Dolly” 1965 року, що завоювала “Греммі”, та класичним хітом “What a Wonderful World” 1968 року зміцнили його спадщину як музичну та культурну ікону у світі музики.
1972 року, через рік після його смерті, він отримав премію Grammy Lifetime Achievement Award. Так само багато його найвпливовіших записів, таких як “West End Blues” 1928 року та “Mack the Knife” 1955 року, були включені до Зали слави Греммі.
Дитинство та перше захоплення музикою Louis Armstrong
Армстронг народився 1901 року в Новому Орлеані, штат Луїзіана. Він мав важке дитинство. Вільям Армстронг, його батько, був фабричним робітником, який покинув сім'ю незабаром після народження хлопчика. Армстронг виховувався своєю матір'ю, Мері (Альберт) Армстронг, та його бабусею по материнській лінії. Він виявив ранній інтерес до музики, і дилер, у якого він працював, будучи учнем початкової школи, допоміг купити корнет. На цьому інструменті Луї пізніше навчився досить непогано грати.
Армстронг покинув школу в 11 років, щоб приєднатися до неформальної групи, але 31 грудня 1912 він вистрілив з пістолета під час святкування Нового року і був відправлений до виправної школи. Там він вивчав музику і грав на корнеті та стеклярусі у шкільній групі, і врешті-решт став її лідером.
Він був звільнений 16 червня 1914 року і тоді музикант займався фізичною працею, намагаючись утвердитися як музикант. Він був узятий під крило корнетиста Джо Кінг Олівера, і коли Олівер переїхав до Чикаго в червні 1918 року, Армстронг замінив його в групі Kid Ory. Весною 1919 року він перейшов у групу Fate Marable, залишаючись з Marable до осені 1921 року.
Армстронг переїхав до Чикаго, щоб приєднатися до групи Олівера у серпні 1922 року і зробив свої перші записи як член групи навесні 1923 року. Там він одружився з Ліліан Харден, піаністкою в групі Олівера, 5 лютого 1924 року. Вона була другою з чотирьох його дружин. З її допомогою він залишив Олівера і приєднався до групи Флетчера Хендерсона в Нью-Йорку, залишившись там на рік, а потім повернувшись до Чикаго в листопаді 1925 року, щоб приєднатися до Dreamland Syncopators, групи його дружини. У цей час він переключився з корнета на трубу.
Луї Армстронг: здобуття популярності
Армстронг отримав достатню індивідуальну увагу, щоб дебютувати в якості лідера 12 листопада 1925 року. За контрактом з OKeh Records він почав робити серію записів лише для студійних гуртів під назвою Hot Fives або Hot Sevens.
На концертах він виступав з оркестрами під керівництвом Ерскіна Тейта та Керролла Дікерсона. Запис Hot Fives "Muskrat Ramble" дав Армстронгу можливість потрапити в топ найкращих пісень у липні 1926 року. У Hot Fives також брали участь Kid Ory, граючи на тромбоні, Johnny Dodds на кларнеті, Lillian Harden Armstrong на фортепіано та Johnny St. Cyr на банджо.
До лютого 1927 Армстронг був досить відомий, щоб керувати власною групою Louis Armstrong & His Stompers в кафе Sunset в Чикаго. Армстронг не функціонував як лідер групи в звичайному сенсі цього слова, але замість цього зазвичай просто давав своє ім'я усталеним групам. У квітні він досяг піку чартів зі своїм першим вокальним записом "Big Butter and Egg Man", дуетом з May Alix.
Він став зірковим солістом у групі Керролла Дікерсона у бальному залі Savoy у Чикаго у березні 1928 року, а пізніше став фронтменом групи. Сингл Hotter Than That увійшов до десятки найкращих у травні 1928 року, після чого у вересні вийшов West End Blues, який згодом став одним з перших записів, що з'явилися в Залі Слави Греммі.
Армстронг повернувся до Нью-Йорка зі своєю групою для участі в Connie's Inn у Гарлемі у травні 1929 року. Він також почав виступати в оркестрі бродвейського ревю Hot Chocolates, і набув популярності з виконанням пісні "Ain't Misbehavin". У вересні його запис цієї пісні увійшов до чартів, ставши хітом першої десятки.
Луї Армстронг: постійні переїзди та гастролі
У лютому 1930 року Армстронг виступав з оркестром Луїса Рассела для гастролей півднем, а травні вирушив до Лос-Анджелеса, де протягом наступних десяти місяців керував групою в Sebastian's Cotton Club.
Тоді ж він дебютував у фільмі Ex-Flame, випущеному наприкінці 1931 року. На початку 1932 року він перейшов з лейбла OKeh, орієнтованого на «расову музику», на його більш поп-орієнтовану студію звукозапису Columbia, для якої він записав кілька хітів, що потрапили до топ-5: “Chinatown, My Chinatown” та “You Can Depend on Me”, а потім березневий хіт “All of Me” у березні 1932 року та ще один сингл “Love, You Funny Thing” потрапив у чарти того ж місяця.
Навесні 1932 року Армстронг повернувся до Чикаго, щоб виступити разом із групою на чолі із Зілнером Рендольфом; тоді група гастролювала по всій країні.
У липні Армстронг вирушив у подорож Англією. Наступні кілька років він провів у Європі, а його американська кар'єра підтримувалася серією архівних записів, включаючи десятку кращих хітів “Sweethearts on Parade” (серпень 1932; записано в грудні 1930) і “Body and Soul” (жовтень 1932); жовтні 1930 року).
Його найкраща версія пісні "Hobo, You Can't Ride This Train" була в топ у чартах на початку 1933 року. Записаний сингл був на Victor Records.
Луї Армстронг: повернення до США
Коли музикант повернувся до США у 1935 році, він підписав контракт із нещодавно сформованою компанією Decca Records і швидко записав хіт Top Ten: “I'm in the Mood for Love”/”You Are My Lucky Star”.
Новий менеджер Армстронга, Джо Глейзер, організував йому групу. Прем'єра відбулася в Індіанаполісі 1 липня 1935 року. Протягом наступних кількох років він регулярно гастролював.
Він також отримав серію невеликих ролей у фільмах. Починаючи з «Пенні з неба» у грудні 1936 року. Також Армстронг продовжив запис на студії Decca. В результаті в десятці найкращих хітів з'явилися пісні "Public Melody Number One" (серпень 1937), "When the Saints Go Marching In" (квітень 1939) і "You Won't Be Satisfied (Until You Break My Heart)" (квітень 1946) - останній дует з Еллою Фіцджеральд. Луї Армстронг повернувся на Бродвей у невеликому мюзиклі «Swingin' the Dream» у листопаді 1939 року.
Нові контракти та записи хітів
З занепадом свінг-музики в роки після Другої світової війни Армстронг розпустив свою велику групу та зібрав невелику команду під назвою "Його All-Stars", яка дебютувала в Лос-Анджелесі 13 серпня 1947 року. Перший європейський тур, починаючи з 1935 року, відбувся у лютому 1948 року. Потім співак вже регулярно гастролював у всьому світі.
У червні 1951 року його робота потрапила до десятки найкращих платівок – Satchmo at Symphony Hall (його прізвисько було Satchmo). Так Армстронг записав свій перший сингл із топ-10 найкращих за останні п'ять років. Це був сингл “(When We Are Dancing) I Get Ideas”.
B-сторона синглу містила запис пісні "A Kiss to Build a Dream On", заспівану Армстронгом у фільмі The Strip. У 1993 році він набув нової популярності, коли його роботи використовували у фільмі Sleepless in Seattle.
Робота Армстронга з різноманітними лейблами
Армстронг завершив свій контракт з Decca в 1954 році, після чого його менеджер прийняв незвичайне рішення не підписувати новий контракт, а натомість найняти Армстронга позаштатним співробітником для інших лейблів.
Робота під назвою Satch Plays Fats, данина поваги Fats Waller, увійшла до десятки найкращих платівок, записаних на Columbia у жовтні 1955 року. Verve Records уклали контракт із Армстронгом на серію записів з Еллою Фіцджеральд, починаючи з альбому LP Ella and Louis у 1956 році.
Армстронг продовжив гастролювати, незважаючи на серцевий напад у червні 1959 року. У 1964 році він записав несподіваний хіт, написавши заголовну пісню для бродвейського мюзиклу Hello, Dolly!, яка досягла номер один у травні, після чого пісня набула золотого статусу.
Арсмтронг записав альбом із такою самою назвою. Це принесло йому Греммі за найкраще вокальне виконання. Цей успіх був повторений на міжнародному рівні через чотири роки. З хітом "What a Wonderful World". Армстронг завоював перше місце у Великій Британії у квітні 1968 року. Він не отримував такої великої уваги у США до 1987 року. Тоді сингл був використаний у фільмі «Доброго ранку, В'єтнам». Після цього він і став хітом Top 40.
Армстронг був задіяний у фільмі 1969 «Привіт, Доллі!». Артист виконав велику пісню в дуеті з Барбарою Стрейзанд. Він почав виступати рідше наприкінці 60-х та на початку 70-х років.
Louis Armstrong: захід зірки
Музикант помер від серцевої недуги у 1971 році у віці 69 років. Через рік він був удостоєний премії Греммі за досягнення в житті.
Як артист Армстронг був сприйнятий двома зовсім різними категоріями слухачів. Першими були фанати джазу, які шанували його за його ранні інновації як інструменталіста. Вони іноді соромилися його відсутністю інтересу до подальших подій у джазі. Другі ж – фанати поп-музики. Ті захоплювалися його радісними виступами. Особливо як вокаліст, але значною мірою не знали про його значення як джазового музиканта.
Враховуючи його популярність, довгу кар'єру та велику роботу з лейблами, яку він зробив останніми роками, можна з упевненістю сказати, що його роботи – шедеври в різних жанрах музики.
