Eric Clapton (Ерік Клептон): Біографія артиста

Є у світі популярної музики такі виконавці, яких ще за життя представили «до святих», визнали божеством і надбанням планетарного масштабу.  

оголошення

До подібних титанів і гігантів мистецтва з повною впевненістю можна віднести гітариста, співака і чудову людину на ім'я Ерік Клептон.

Музична діяльність Клептона охоплює відчутний період, понад півстоліття, з його особистістю пов'язана ціла епоха в історії британського року.

І до цього дня Ерік музикує, не зменшуючи обертів (хіба зовсім трохи). Він, як і раніше, бадьорий, енергійний, незважаючи на солідний вік. 

Ерік Клептон: Ось як все починалося

Ерік Патрік Клептон народився 30 березня 1945 року. Його маті, Патриції, на той момент було всього 16 років. Дівчину почав доглядати один канадський солдат, і та не встояла від спокуси. Примітно, що чоловік на батьківщині мав офіційну сім'ю, і після демобілізації він повернувся до своїх.

Після народження дитини Патриція зійшлася з ще одним канадським військовим і вийшла за нього заміж. Разом молоді люди поїхали до Німеччини, а новонародженого закохана жінка залишила під опікою у своїх батьків. Саме бабусю з дідусем Ерік і вважав своїми справжніми батьками, а коли дізнався правду, це завдало йому важкої психологічної травми.

Ще підлітком він захопився музикою, слухав джаз та блюз, а у 16 ​​років умовив купити йому гітару. Ось із цього і почалося народження легенди. Цілими днями хлопець просиджував у свого магнітофона і знімав музичні партії на слух.

Окрім музики Ерік захоплювався малюванням. Після школи юнак вступив до Кінгстонського художнього коледжу, але й там встигав пощипувати гітарні струни, нерідко на шкоду навчанню. За підсумками першого курсу недбайливого студента відрахували. 

І довелося майбутній зірці рок-сцени підробляти муляром та штукатуром. Після роботи Ерік ходив грати у місцеве кафе. Там хлопця помітили хлопці з гурту The Roosters. Група, щоправда, за кілька місяців розпалася, але досвід сценічної практики Еріку надала.     

У 63-му юний Клептон потрапив до колективу під назвою The Yardbirds. Цікаво, що талановитий гітарист покинув її буквально напередодні того моменту, коли гурт прославився. Марнославство в нього на той момент не було геть-чисто. 

Claptonis God

Довго гуляти без діла хлопцю не довелося. Еріка запросив у свою трупу Blues breakers висхідна зірка англійського блюз-року Джон Майал. Ерік зважив усе за і проти і дав згоду. Однак до серпня 65-го йому набридло грати у Майала, і він вирушив у світове турне з компанією знайомих музикантів. Повернувшись додому, Клептон поткнувся до свого колишнього роботодавця, і добряк Джон прийняв його назад. 

У 66-му друзі записали потужну платівку, яку, особливо не морочивши, назвали Blues breakers With Eric Clapton. Ніхто з музикантів не припускав, наскільки вона вистрілить.

Через 3 тижні після виходу у світ альбом потрапив у першу десятку національного списку і протримався там кілька місяців, причому на той час одного з учасників запису вже й слід застудив – він знову вирушив «у бігу».

Саме в той період на англійських стінах і парканах почали з'являтися написи: «Клептон – Бог!», а на концертах глядачі кричали: «Дайте Богу посолувати!». Цікаво, що "божеству" на той момент був 21 рік.

«Вершки» музичного товариства

У ті часи поблизу Blues breakers репетирували хлопці з групи Graham Bond Organization. Їхню ритм-секцію складав відмінний дует – барабанщик Джинджер Бейкер і бас-гітарист Джек Брюс.

Чудові музиканти на сцені, але у житті – вічні суперники. Їхні творчі суперечки іноді і до бійок доходили. Потім барабанщик залишився біля Бонда, Брюс пішов до Манфреда Манна. 

Коли Клептон познайомився з Бейкером, обидва настільки захопилися майстерністю один одного, що вирішили об'єднати свої зусилля. Нічого не знаючи про давню ворожнечу колишніх колег, Ерік погодився, але за умови, що на басу у них гратиме Джек Брюс. Скрипучи серце обидва «закляті друзі» погодилися помиритися заради спільної справи. Так з'явився своєрідний супергурт Cream («Вершки»).

Вперше «Сливки» виступила у середині 66 року на віндзорському фестивалі джазу та блюзу. Тріо стало справжньою бомбою, особливо на тлі решти учасників. І взагалі, на повну силу гурт розкривався саме на концертах, у студії ця енергія кудись зникала.

Напевно, зникала не до кінця, таки слухачі із задоволенням купували їхні платівки – а публіку не обдуриш. Особливо Creamполюбили по той бік океану. Гурт проіснував лише два роки і випустив при цьому чотири альбоми.

Спалах «Сліпої віри»

Наступна група за участю Клептона мала назву Blind Faith. Крім основного гітариста до неї увійшли: Бейкер за ударною установкою – добре знайомий по Cream, Рік Греч на басу та Стів Вінвуд за клавішами.

Ансамбль випустив лише одну роботу, зате яку! Вона одразу очолила хіт-паради у Старому та Новому Світі.

сольна кар'єра

Починаючи з сімдесятих, Ерік вирішив не пов'язувати себе зобов'язаннями з будь-яким гуртом, а записуватися самостійно за допомогою музикантів, що акомпанують. У 70-му він випускає перший сольник, названий без особливих вишукувань – Eric Clapton.

На той час у Еріка непогано виходило працювати сесійним музикантом, він із задоволенням допомагав своїм друзям: Джорджу Харрісону, Леону Расселу, Рінго Старру, Хауліну Вулфу.

Втім, міцна дружба з Харрісоном не завадила велелюбному Еріку відвести у того улюблену жінку - Патті Бойд (їй, до речі, присвячена знаменита пісня Клаптона "Лейла"). 

Цей період ознаменувався героїновою залежністю музиканта та тяжкою боротьбою з недугою. Згубної пристрасті вдалося позбутися за допомогою лікарів, щоб від однієї напасті перейти до іншої – до пияцтва. 

Після тривалої перерви в кар'єрі Клептон повернувся на сцену та в студію, що ознаменувалося кількома потужними записами, зокрема:

1. 461 Ocean Boulevard (1974);
2. There's One in Every Crowd (1975);
3. No Reason to Cry (1976);
4. Slowhand (1977)
5. Backless (1978).

Особливого успіху досягли платівки Boulevard та Slowhand. Обидві в різні часи потрапляли до списку «500 найбільших альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone», перша – на 409, друга – на 325.    

У вісімдесяті гітарист був не менш плідний, щоправда, випускати альбоми виходило приблизно раз на два роки:

1. Another Ticket (1981);
2. Money and Cigarettes (1983);
3. Behind The Sun (1985);
4. August (1986);
5. Journeyman (1989).

Клептон то складав оригінальний матеріал, то звертався до «вічнозелених» блюзів та інших євергрінів. З середини десятиліття почав співпрацювати з Філом Коллінзом, що не могло не вплинути на звучання альбомів тих років.

У дев'яності віртуоз випустив лише дві студійні платівки та пару концертних. Особливої ​​уваги слухачів отримав Unplugged (1992) – у модному тоді форматі акустичного виступу. Роком раніше музиканта спіткала особиста трагедія – з вікна висотного будинку випав чотирирічний син. Своє горе Ерік пронизливо висловив у пісні Tears in Heaven "Сльози на небесах".

У двохтисячних легендарний представник британського року чимало гастролював та записувався. Примітними є його спільні проекти з іншими культовими виконавцями – Бі Бі Кінгом та Джей Джей Кейлом, захоплення творчістю яких Клептон ніколи не приховував. 

Пізніше ветеран сцени грав на виставах зі Стівом Вінвудом, Джеффом Беком, Роджером Уотерсом, брав участь у гітарному фестивалі Crossroads. 

Останнім на сьогодні альбомом Клептона є Happy Xmas, який вийшов восени 2018-го і складається з блюзових варіацій різдвяних пісень. 

оголошення

Загалом, життя продовжується!