В'ячеслав Хурсенко — співак із України, який володів неперевершеним тембром та унікальним голосом. Він був композитором із новим авторським почерком у своїх роботах. Музикант був автором відомих пісень:
«Соколи», «На острові очікування», «Сповідь», «Батька, Батька», «Віра, Надія, Любов», «У батьківському домі», «Крик білих журавлів» та ін. Співак — лауреат десятків музичних конкурсів та фестивалів . Його виконанням захоплювалися слухачі не лише в Україні, а й у Радянському Союзі. І навіть після трагічної смерті в розквіті сил його пісні продовжують жити в серцях мільйонів.
Дитинство і юність
Співак народився 1966 року у місті Дніпропетровську. У 3 роки мати майбутньої зірки розлучилася з батьком, Славу відвезли в інший кінець країни — місто Ковель. Там надалі його вихованням зайнялися дідусь та бабуся (по материнській лінії). Талант та любов до музичного мистецтва у хлопчика виникли ще в ранньому віці. У 4 роки хлопчик легко міг відтворити будь-які сучасні твори на гармоніці, подарованої дідусем. Початкову школу Слава закінчив у місті Ковель.
Після того, як мати Слави вдруге вийшла заміж, хлопчик із сім'єю переїхав до Луцька. Там юний співак здобув освіту у звичайній школі та паралельно брав уроки у дитячій музичній школі за класом віолончелі. Музичну освіту закінчив у 1982 році. В'ячеслав мав абсолютний слух, яким захоплювалися всі вчителі.
Згадуючи учня, викладачі було неможливо зрозуміти, чому хлопчик не хотів попередньо вивчати ноти музичного твори. Виявилося, що він просто лінувався читати нотами, адже він з першого разу міг повторити його на слух.
В'ячеслав Хурсенко: Музична освіта
У 8 років Славі подарували гітару, про яку він мріяв чи не з народження. Хлопчик самостійно освоїв гру на ній за лічені місяці. Пізніше музикант розповів про те, що одного разу мати від злості спеціально порвала струни його улюбленого інструменту, адже пальці юнака буквально розпухли від ран. А від цього залежала гра на віолончелі та фортепіано, на яких Слава навчався грати у музичній школі.
У шкільні роки В'ячеслав Хурсенко брав участь у всіх концертах та виступах, був головним солістом у хорі. Свої перші пісні написав ще у 14 років. Але нікому їх не співав, соромився та боявся бути незрозумілим однокласниками. Паралельно з музикою хлопець захоплювався спортом, був чемпіоном із підняття штанги серед юніорів.
У 10-й клас хлопця не перевели через погану поведінку, всі свої проблеми він вирішував за допомогою куркулів. Відносини з новим чоловіком матері складалися все складніше. Тому підліток повернувся до бабусі з дідусем у Ковель і вступив до медичного училища. У 1985 році хлопець здобув медичну освіту за спеціальністю «Фельдшер» і відразу ж був призваний до лав Радянської армії. Зі своєю гітарою хлопець не розлучався і на службі. Він пізніше розповів, що саме тоді йому дуже хотілося писати пісні.
Початок творчого шляху В'ячеслава Хурсенка
1987 року В'ячеслав Хурсенко повернувся додому після служби. Хлопець вирішив подати документи до консерваторії міста Львова. Але зустріч із армійським другом В. Ленартовичем, який працював у музичному колективі «Край», змінила його плани. Друг запросив його попрацювати в групі, і співак-початківець погодився. Пізніше артиста запросили працювати у Луцькому вар'єте, де він під гітару виконував свої перші хіти.
1988 року В'ячеслав познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олею. За півроку пара вирішила одружитися.
У 1990 році з'явилася на світ донька Марія. Тоді артист-початківець присвячував себе розвитку творчої кар'єри.
Він написав низку нових пісень, які в майбутньому вийшли в альбомі "Моя сама". Йому в цьому допоміг товариш, який працює звукорежисером Волинського радіо Юрій Вегера.
В'ячеслав Хурсенко: З музикою у житті
Після виходу альбому музикантові запропонували роботу у філармонії міста Луцька. Там функціонував гурт «Край», який із приходом Лариси Канарської змінив назву на «Рандеву». Спочатку Хурсенко співав на бек-вокалі, а потім виконував пародії на найпопулярніших вітчизняних та зарубіжних виконавців. І це йому приголомшливо вдавалося. Через деякий час гастролі почали виснажувати артиста. Постійні переїзди, завантажений графік, негативно вплинули на стан здоров'я. Сім'я почала протестувати проти постійної відсутності чоловіка та батька вдома. І Хурсенко вирішив більше часу приділяти особистому життю.
Він повернувся до виступів у ресторані у рідному місті, але паралельно не переставав писати пісні.
З 1989 року з музикантами із гурту «Рандеву» В'ячеслав Хурсенко взяв участь у різних музичних заходах. Він співав у фестивалі «Пісенний вернісаж», на якому познайомився із художнім керівником гурту «Світязь» Д. Гершензоном. Він змінив творчий погляд співака на музику, зокрема естраду. Співпрацюючи з ним, Хурсенко всерйоз почав думати про кар'єру професійного естрадного виконавця. Результатом спільної роботи був дебют співака в ефірі радіо «Промінь».
1991 року музикант брав участь у фестивалі «Оберіг». Потім був фестиваль «Червона рута», в якому він за виконання пісні «Батька, Батька» розділив 2-е місце з Жанною Бондарук. Перше місце у тому році журі не присудило нікому. Продовжуючи співпрацювати з Гершинзоном та працюючи на його звукозаписній студії, Хурсенко презентував пісні: «Я тебе розлюбив», «У батьківський дім», «Сповідь», «Застели рушники», «На острові очікування».
Завдяки знайомству з М. Амосовим, який був заступником директора з творчих програм телеканалу «Україна», співак отримав нові можливості у творчості. Пісні Хурсенка почали показувати на телебаченні. Нарешті голос співака став пізнаваним, а його пісні звучали на кожній музичній передачі.
Визнання і слава
Першим продюсером співака став Микола Тарасенко. Хурсенка запропонували переїхати до столиці та попрацювати у творчому об'єднанні «Ангажемент». Незабаром вийшов перший кліп музиканта «Соколи». Продюсер організував для виконавця перший та єдиний сольний концерт. Він відбувся у київському театрі ім. Лесі Українки. 1996 року на фестивалі «Золотий шлягер» у Могильові співак посів 2-е місце.
1998 року Хурсенко отримав гран-прі на фестивалі «Пісенний вернісаж» від президента України. Незабаром після цього співак презентував російськомовний альбом "Я повернувся". Аранжуванням пісень займалися В. Бебешко, Ф. Борисов та Д. Гершензон. Наступним вийшов альбом "Соколи". 1999 року артист завдяки пісні «Не виню» переміг у конкурсі «Шлягер року». Згодом на неї вийшов кліп.
Композиція «Соколи» увійшла до диску «Частина 1» великого видавничого проекту «Шлягер ХХ століття». Вона ж стала однією з найпопулярніших на хвилі «Радіо Росія» у рамках проекту «Україна, Що Співає».
Хурсенко продовжував активно працювати над третім диском «Крік білих журавлів». На той час він почав співпрацювати з гуртом «Лісоповал», і музиканти виконали дві його пісні. У репертуарі Наталії Сенчукової також є кілька пісень Хурсенка. 2001 співак став знову переможцем конкурсу «Шлягер року».
Останні роки творчості
Після 2004 року В'ячеслав Хурсенко практично перестав виступати на естраді як виконавець. Співак хворів на цукровий діабет, і на публіці йому було важко працювати. Артист повернувся зі столиці до рідного міста Луцька і продовжив створювати нові пісні. Він написав зіркам українського та російського шоу-бізнесу пісні.
Паралельно займався створенням четвертого альбому, за аранжування якого взявся Коваленко. 13 пісень було майже готове до випуску. Але в період загострення хвороби Хурсенко впав у діабетичну кому, з якої він не вийшов. І у 2009 році артист помер у 43 роки. В'ячеслав не працював фельдшером. Але медична спеціальність часто допомагала у важкі хвилини тим, хто опинявся поряд.
Жаль, що самого співака врятувати ніхто так і не зміг. Люди, які знали його протягом довгих років, стверджують: «Незважаючи на цукровий діабет, Славік був сповнений сил і натхнення. Його старший колега, волинський співак Михайло Лазука розповідає, що знав Славика з юності, він завжди захоплювався важкою атлетикою, штангою, був дуже спортивною людиною. У 2011 році на згадку про співака та композитора було видано незакінчений альбом «Це не сон».
