Спочатку в сольному проекті співака та автора пісень Дена Сміта лондонський квартет Bastille поєднував елементи музики 1980-х років та хору.
Це були драматичні, серйозні, задумливі, але водночас ритмічні пісні. Такі, як хіт Pompeii. Завдяки йому музиканти зібрали мільйони на дебютному альбомі Bad Blood (2013).
Пізніше гурт розширився і вдосконалив свій підхід. Для Wild World (2016) вони додали натяки на R&B, танці та рок. А у композиціях з'явився політичний підтекст.
Потім застосували концептуальний та конфесійний підходи у новому альбомі Doom Days (2019) під впливом госпел та хаус-музики.
Поява групи Bastille
Сміт народився в Лідсі (Англія) у сім'ї південноафриканських батьків. Він почав писати пісні у 15 років.
Однак ні з ким не хотів ділитися своєю музикою доти, доки друг не порадив йому взяти участь у конкурсі Leeds Bright Young Things (2007).
Після того, як він став фіналістом, він продовжував працювати над музикою та зніматися у фільмі «Вбити короля Ральфа Пеллімейтера» під час навчання в університеті Лідса.
Потім Сміт переїхав до Лондона і всерйоз зайнявся музикою. У 2010 році він зв'язався з барабанщиком Крісом Вудом, гітаристом/басистом Вільямом Фаркуарсоном та клавішником Кайлом Сіммонсом.
Взявши своє ім'я від Дня взяття Бастилії, гурт почав називатися Bastille.
Вони випустили кілька треків онлайн та уклали угоду з інді-лейблом Young and Lost Club. Він випустив дебютний сингл Flaws/Icarus у липні 2011 року.
Пізніше того ж року гурт самостійно випустив Laura Palmer EP. У ньому відобразилося кохання Сміта до культового серіалу Twin Peaks.
Початок популярності гурту Bastille
Наприкінці 2011 року група Bastille підписала контракт з EMI і дебютувала на лейблі з квітневим синглом 2012 Overjoyed. Bad Blood ознаменував першу появу групи в британських чартах, зайнявши 90 позицію.
У жовтні 2012 року перевипуск EMI Flaws став їх першим синглом, який дебютував у топ-40.
«Прорив» гурту розпочався з Pompeii, який посів 2-у позицію у британських чартах у лютому 2013 року та 5-у позицію у чарті синглів Hot 100 Billboard.
У березні 2013 вийшла перша повноформатна версія альбому Bad Blood. Вона дебютувала на вершині чарту альбомів Великобританії, включала 12 треків.
«Я підходжу до кожної пісні по-своєму. Я хотів, щоб кожна була окремою історією, з правильним настроєм, різним звучанням, з елементами різних жанрів та стилів – хіп-хоп, інді, поп та фолк.
Саундтреки до фільмів можуть бути різноманітними, але вони пов'язані кінофільмом. Я хотів, щоб мій запис був різноманітним, але об'єднаним моїм голосом і способом твору. Кожен фрагмент є частиною ширшої картини», - говорить Ден Сміт про Bad Blood.
Завдяки альбому (проданий тиражем понад 2 млн екземплярів) гурт отримав нагороду Brit Award for Best Breakthrough Act 2014 року. А також премії у номінаціях: «Британський альбом року», «Британський сингл року» та «Британська група».
У листопаді вийшла All This Bad Blood, розкішна версія альбому з новим синглом Of the Night – дивовижний мешап із двох чудових танцювальних хітів 1990-х років – Rhythm is a Dancer та The Rhythm of the Night.
У 2014 році колектив випустив третю серію мікстейпів VS. (Other People's Heartache, Pt. III), яка включала співпрацю з HAIM, MNEK та Angel Haze.
Гурт також був номінований на звання «Найкращий новий артист» на 57-й премії «Греммі», у підсумку програвши Сему Сміту.
Другий альбом та окремі сингли
Гурт Bastille розпочав роботу над другим альбомом, продовжуючи гастролювати, та дебютував із новим матеріалом на своїх концертах. Одна з цих пісень Hangin була випущена як сингл у вересні 2015 року.
Того ж року Сміт з'явився в альбомі французького продюсера Мадеона Adventure and Foxes Better Love. У вересні 2016 року гурт повернувся з другим альбомом Wild World. Він став №1 у Великій Британії та дебютував у чартах топ-10 різних країн світу.
Альбом очолив трек Good Grief, витриманий в унікальному стилі Bastille. Він був одночасно ейфорійним та меланхолійним. У записі використані семпли з культового фільму Weird Science із Келлі Ле Брок.
Альбом був записаний у тій самій маленькій студії у підвалі на півдні Лондона, де було записано дебютний мультиплатиновий альбом Bad Blood. «Наш перший альбом був про дорослішання. Друге – це спроба зрозуміти світ навколо нас. Ми хотіли, щоб він був трохи заплутаним — інтровертним та екстравертним, яскравим та темним», — говорив Ден Сміт про Wild World. Альбом складається з 14 треків, які розповідають про стан сучасної людини та складні життєві відносини.
Наступного року гурт зробив свій внесок у кілька саундтреків, спочатку записав кавер-версію на Basket Case Green Day для телесеріалу The Tick. А потім написала World Gone Mad для фільму з Віллом Смітом "Яскравість".
Музиканти також випустили пісню Comfort of Strangers 18 квітня 2017 року. І на той час спільна робота з Крейгом Девідом I Know You вийшла у листопаді 2017 року. Вона посіла 5-у позицію у британському чарті синглів у лютому 2018 року.
Пізніше того ж року гурт співпрацював з Marshmello (сингл Happier) та з дуетом EDM Seeb (пісня Grip). Музиканти завершили рік із четвертим мікстейпом Other People's Heartache, Pt. IV.
Альбом Doom Days
У 2019 році гурт Bastille випустив ряд треків (Quarter Past Midnight, Doom Days, Joy та Those Nights) напередодні свого третього альбому Doom Days.
14 червня вийшла повна версія, яка включала 11 пісень. Після протистояння глобальній корупції у Wild Word (2016) було цілком природно, що група відчула потребу у втечі, яку вона висловила у Doom Days.
Альбом був описаний як концептуальний альбом про «барвисті» ночі на вечірці. А також «важливість ескапізму, надії та цінності близьких дружніх відносин». Вечірка була додатково описана як атмосфера «бурхливого емоційного хаосу» та «ейфорії, недбалості та невеликої дози безумства».
Завдяки своїй концепції Doom Days є найбільш згуртованим альбомом гурту. Але в міру того, як музиканти посилювали смислове навантаження пісень, вони також розширили звук. Поряд із щирими піснями, такими як Another Place, є такі треки, як 4 AM (переходить від затишного акустичного співу до латуні та ритму з плавним потоком їх мікстейпів) та Million Pieces (викликає ностальгію 1990-х років).
У треку Joy гурт використовує силу євангельського хору, щоб надати альбому щасливого кінця.
