Олександр Даргомизький – музикант, композитор, диригент. За життя більшість музичних творів маестро так і залишилися невизнаними. Даргомижський входив у творче об'єднання «Могутня купка». Він залишив по собі геніальні фортепіанні, оркестрові та вокальні твори.
"Могутня купка" - творче об'єднання, до складу якого увійшли виключно російські композитори. Співдружність склалася у Санкт-Петербурзі наприкінці 1850-х років.
Дитячі та юнацькі роки
Маестро родом із Тульської області. Дата народження Даргомизького – 14 лютого 1813 року. Біографи до сьогоднішнього дня сперечаються про те, де ж народився Олександр. Експерти схиляються до того, що родом із маленького села Воскресенське.
Його батьки не мали стосунку до творчості. Коли в Олександра з'явилися схильності до музики, вони були здивовані. Глава сімейства працював у банку при Міністерстві фінансів. Мати була схожа з багатого княжого роду. Відомо, що батьки жінки не хотіли віддавати дочку Сергія Миколайовича (батька Олександра). Але, любов виявилася сильнішою за фінансовий стан. У цій сім'ї народилося шестеро дітей.
Коли батько отримав посаду у канцелярії – сім'я перебралася до Пітера. У культурній столиці Росії Олександр бере уроки з фортепіано. Незабаром він розуміє, що йому ближча імпровізація. У цей час він презентує перший музичний твір.
Луїз Вольгенборн (вчитель музики) хвалив талановитого учня. Він заохочував усі його композиційні експерименти хлопчика. До десятирічного віку Даргомижський написав кількох фортепіанних п'єс і романсів.
Батьки скептично ставилися до музичних творів сина. Вони не бачили у ньому великого таланту. Глава сімейства наполягав на нотній грамоті та вокальних тренуваннях. Даргомизький активно співпрацював із вчителями. Це сприяло появі музиканта на благодійних концертах. Незабаром він вступив до придворної канцелярії. Тоді ж Олександр зробив перші кроки до самостійного життя. Музику Даргомизький не залишив та продовжив поповнювати репертуар новими творами.
Творчий шлях композитора Олександр Даргомижський
За допомогою легкої руки Михайла Глінки розпочався творчий шлях Олександра Даргомизького. Глінка взявся за навчання композитора-початківця. Він допоміг зрозуміти тонкощі складання композиції з прикладу робіт зарубіжних колег.
Окрилений новими знаннями, Даргомижський регулярно відвідує оперні театри. На той час у них звучали твори італійських композиторів. Наприкінці 30-х років маестро задумав написати власну оперу. На написання твору його надихнула історична драма Віктора Гюго "Лукреція Борджіа". Незабаром йому довелося залишити цей задум, оскільки він зрозумів, що роман надто важкий для сприйняття.
Він звернувся до твору «Собор Паризької Богоматері». На основі роману, маестро приступив до написання опери. На початку 40-х композитор передав готовий твір керівникам Імператорського театру.
Кілька років опера «Есмеральда» припадала пилом. Її довго не розглядали. У 1847 році на сцені московського театру «Есмеральда» таки була поставлена. Олександр розраховував те що, що дебютний твір принесе йому успіх, але дива не сталося. Оперу прохолодно зустріли критики та публіка. Більше «Есмеральда» не ставили.
Даргомижський впав у розпач. Особливо його стан посилився після піку популярності його наставника Михайла Глінки. На якийсь час він прийняв рішення відійти від вигадування. Олександр почав викладати музику та вокал для шляхетних дівчат. Незабаром він береться за написання романсів. Ліричні твори маестро мають абсолютний успіх у сучасників.
Подорож європейськими країнами
Потім Олександр вирішив вирушити у першу подорож за кордон. Йому випала можливість поспілкуватися із яскравими представниками зарубіжної класичної музики. Згодом протягом усього життя він підтримував дружні стосунки з Шарлем Беріо, Анрі В'єтаном та Гаетано Доніцетті.
1848 року він повернувся на територію Росії. Олександр, під враженням від поїздки, вирішив відновити роботу над великими творами. Він розпочав написання опери «Русалка». Твір був заснований на творі Пушкіна. У цей же період часу він порадував шанувальників презентацією романсів «Мельник», «Без розуму, без радості» та «Душечка-дівиця». Роботи тепло прийняли не лише шанувальники, а й музичні критики.
1855 року він закінчив роботу над «Русалкою». Згодом Олександр представив роботу вимогливої публіки. Оперу високо оцінили сучасники композитора. Декілька сезонів «Русалку» ставили на сцені столичного театру.
На хвилі популярності він складає геніальні симфонічні увертюри. Йдеться про твори «Український козачок», «Баба-Яга» та «Чухонська фантазія». У представлених музичних композиціях можна відчути вплив представників «Могутньої купки».
Нові знайомства подарували йому шанс вникнути особливо нових музичних течій. Незабаром він спробував свої сили у жанрі побутового романсу. Щоб перейнятися композиціями побутового романсу від Даргомизького, можна прослухати твори «Драматична пісня», «Старий капрал» та «Титулярний радник».
Приблизно у цей період він знову вирушає зарубіжних країн. Європейські композитори перейнялися творами російського маестро. Вони виконали «найсоковитіші» композиції Даргомизького на одному з творчих вечорів.
Подорож Європою надихнула композитора. Олександр хотів взятися за твір чергової опери, але йому довелося ненадовго відкласти задум. Даргомизького підвело здоров'я, і єдиним, чим він зміг порадувати публіку, виявилася збірка «Мазепа», а також кілька хорових номерів.
Олександр Даргомижський: Особисте життя
Через деякий час він повернувся до задуму створення опери. Тоді його зацікавив твір Олександра Сергійовича Пушкіна «Кам'яний гість». Як тільки він приступив до твору опери, то зіткнувся з так званою творчою кризою. Справа в тому, що з театральних афіш виключили оперу «Русалка».
Він довго не міг прийти до тями, але завдяки підтримці впливових композиторів та шанувальників – Даргомижський взявся за справу. Він приступив до написання «Кам'яного гостя». Йому вдалося написати більшу частину музичного матеріалу. На жаль, але через смерть маестро оперу дописували наближені композитори.
Протягом тривалого творчого життя маестро постійно переслідували невдачі. Таке становище позначилося особистому житті композитора. На жаль, але так і не вдалося насолодитися сімейним щастям. У нього не було подружжя та дітей.
Він не мав успіху у представниць слабкої статі. Однак у нього траплялися нетривалі романи, які зрештою не призвели до серйозного.
Подейкували, що він мав романтичні стосунки з Любов'ю Міллер. Він навчав дівчину вокалу. Потім його пов'язувала багаторічна дружба із Любов'ю Бєленіціною. Цій жінці він присвятив кілька романсів.
Після смерті матінки Даргомижський зробив шикарний подарунок селянам. Він звільнив їх від тягаря. Крім того, Олександр подарував їм власну землю, на якій вони працювали та могли заробити собі на нормальне існування. Це була виняткова поведінка тогочасної людини. Сучасники прозвали Олександра найгуманнішим поміщиком.
Свою старість він зустрів із літнім батьком. Після смерті глави сімейства – Даргомижський остаточно розчарувався у житті. Постійний стрес негативно позначився на самопочутті композитора. Йому все складніше приділяти увагу написанню опери «Кам'яний гість».
Цікаві факти про маестро Олександр Даргомижський
- Олександр був затисненою людиною. Композитор вважав за краще проводити час на самоті.
- Він ловив натхнення в стінах нашого будинку. Тільки тут йому було максимально комфортно та затишно.
- Після смерті батька він не зміг перебувати в батьківському домі. Смерть близької людини мучила його. Він оселився в будинку своєї сестри, а потім винайняв кімнату в її будинку.
- Гроші на постановку «Кам'яного гостя» збирали практично всім Пітером. Маестро зазначив, що його твори – 3000 рублів. Імператорський театр запропонував композиторові трохи більше ніж 1000 рублів.
Смерть маестро Олександр Даргомижський
У ході подорожі Європою Олександр захворів на ревматизм. Він не приділив належної уваги здоров'ю та продовжив далі активно займатися творчістю. 1968 року стан композитора значно погіршився. Він скаржився на біль у серці. Неправильний кровообіг став причиною смерті Даргомизького.
Він розумів, що скоро помре. Олександр не став затягувати із заповітом. Композитор довірив закінчити оперу «Кам'яний гість» Цезарю Антоновичу Кюї та Миколі Андрійовичу Римському-Корсакову.
Композитори погодилися виконати останнє доручення Олександра, але все ж таки в душі вони сподівалися на те, що він видужає. На жаль, але дива не сталося.
Олександр помер 5 січня 1969 року. Він помер від аневризми. Похоронна церемонія відбулася за 4 дні. В останній шлях його зібралося проводити не лише близькі люди, а й шанувальники творчості. Після похорону Третьяков замовив художнику Костянтину Маковському портрет композитора з фотографії.
