Володимир Івасюк – композитор, музикант, поет, художник. Він прожив недовге, але насичене життя. Його біографія вкрита таємницями та загадками.
Володимир Івасюк: Дитячі та юнацькі роки
Дата народження композитора – 4 березня 1949 року. Майбутній композитор народився на території містечка Кіцмань (Чернівецька область). Він виховувався у інтелігентній сім'ї. Глава сімейства був істориком та письменником, а мати – працювала вчителькою.
Його батьки все життя боролися за українську культуру та особливо українську мову. Вони всіма силами намагалися прищепити любов до всього українського своїм дітям.
З середини 50-х років минулого століття Володимир навчався у музичній школі. У 1956-1966 роках - відвідував місцеву середню школу рідного містечка. Він радував батьків хорошими відмітками у щоденнику.
Слід віддати належне мамі та татові Івасюка – вони зробили все для того, щоб Володимир ріс допитливим та інтелектуальним юнаком.
У 61-му році минулого століття він вступив до музичної десятирічки ім. М. Лисенка міста Київ. Володимир відучився у закладі зовсім недовго. Затяжна хвороба змусила талановитого хлопця повернутися до рідного містечка.
Володимир Івасюк: Творчий шлях
У середині 60-х років він склав свій дебютний твір, який отримав назву «Колискова».
Він написав музичний супровід на вірш свого батька.
Ще за часів шкільних років обдарований юнак створив ВІА «Буковинка». У 65-му році учасники колективу засвітилися на престижному республіканському конкурсі і вперше були нагороджені почесною нагородою.
Через рік Володимир разом із сім'єю перебрався до Чернівців. Івасюк вступив до місцевого медичного університету, проте за рік його відрахували у зв'язку з «політичним інцидентом».
Через деякий час він улаштувався на місцевий завод. Там він зібрав хор, до складу якого увійшли небайдужі до української музики виконавці. Його колектив виступав під творчим псевдонімом «Весняний». На одному з обласних конкурсів артисти презентували глядачам та суддям музичний твір «Відлітали журавлі» та «Коліскова для Оксаночки».
Виконання музичного твору «Відлітали журавлі» зрештою було удостоєно першої премії. Репутацію Володимира було відновлено. Це сприяло тому, що його відновили до медичного університету.
Презентація композицій «Червона рута» та «Водограй»
На початку 70-х років відбулася прем'єра, мабуть, найпопулярніших композицій, що належать авторству Івасюка. Йдеться про музичні твори «Червона рута» та «Водограй».
Представлені пісні Івасюк уперше виконав у дуеті з Оленою Кузнєцовою на одній із українських телепередач, у вересні 1970 року. Але популярності пісні набули після того, як їх виконав колектив «Смерічка».
Через рік український режисер Р. Олексів у містечку Яремча зняв музичну кінострічку «Червона рута». Кінострічка цікава насамперед тим, що у ній звучить багато пісень авторства Івасюка.
Приблизно в цей же час на одному з українських телеканалів відбулася прем'єра музичної композиції «Балада про дві скрипки». Автором пісні виступив Івасюк, а за виконання твору була відповідальна С. Ротару.
73-го року він отримав диплом про закінчення медичного університету. Тоді ж він вступив до аспірантури до професора Т. Мітіної. За рік у складі радянської делегації він відвідав фест «Сопот-74». Зазначимо, що на цьому фестивалі Софія Ротару презентувала публіці композицію «Водограй» та посіла перше місце.
Володимир Івасюк: Мрія маестро
За рік здійснилася заповітна мрія Володимира Івасюка – він вступив до Львівської консерваторії на композиторський факультет. У цьому ж році маестро складає низку музичних супроводів до мюзиклу «Знаменосці». Твори Івасюка були високо оцінені не лише шанувальниками, а й музичними критиками.
У середині 70-х років на території Західної України відбувалися зйомки фільму «Пісня завжди з нами». У фільмі пролунало шість композицій, що належали авторству Івасюка.
Щільний робочий графік забрав у нього можливість відвідувати консерваторію. Через рік після вступу – Володимира відрахували із навчального закладу за пропуски занять. Але подейкують, що справжня причина відрахування – «неправильні» політичні переконання Івасюка.
У 76-му році минулого століття він працює над музичною складовою мюзиклу «Мезозойська історія». Через рік йому вдалося відновитись у консерваторії. Тоді ж відбулася презентація лонгплею "Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка". На хвилі підвищеного інтересу до його персони – Івасюк видає власну збірку музичних творів, яка отримала назву «Моя пісня».
Подробиці особистого життя композитора
Володимир Івасюк мав інтерес у представниць слабкої статі. Любовю всього життя стала оперна співачка на ім'я Тетяна Жукова. До цієї жінки він мав стосунки, які нічим серйозним не закінчилися.
З Тетяною він провів цілих п'ять років, але про неї вважають за краще не згадувати ні друзі, ні родичі Володимира. За спогадами Жукової 1976 року Івасюк сам запропонував їй зіграти весілля. Вона погодилася. Але після, всі розмови про весілля Володимир просто обривав.
Якось отець Володимира серйозно поговорив із сином. Він попросив його ніколи не брати за дружину Тетяну. Чим таке прохання аргументував батько композитора – загадка. Подейкують про те, що Івасюка-старшого бентежило російське коріння Тетяни. Володимир пообіцяв виконати прохання тата.
«Ми сиділи на дивані та обидва плакали. Володимир зізнавався мені в коханні і говорив, що незважаючи ні на що ми зобов'язані одружитися. Він був у депресії. Я це знала. Він часто складав ночами. Міг цілодобово не спати і нічого не їсти…», – розповіла Тетяна.
Після розмови Івасюка з батьком – стосунки пари зіпсувалися. Вони часто сварилися та розходилися, а потім знову мирилися. Остання зустріч закоханих відбулася 24 квітня 1979 року.
Цікаві факти про Володимира Івасюка
- Івасюк відмовився вигадати твір до відзначення 325-річчя Переяславської Угоди.
- Йому посмертно вручили Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.
- За кілька місяців до смерті композитора його викликали на допит у КДБ.
- Івасюк казав, що муза приходить до нього вночі. Можливо, саме тому він вважав за краще складати вночі.
Смерть Володимира Івасюка
24 квітня 1979 року Івасюк після розмови по телефону вийшов з квартири і більше не повернувся. У середині травня тіло композитора було знайдено у лісі повішеним. Стало відомо, що маестро наклав на себе руки.
Багато хто не вірив, що Івасюк міг добровільно піти з життя. Багато хто вказував на те, що в його «самовбивстві» можуть бути замішані співробітники КДБ. Його поховали 22 травня на території Львова.
Похоронна церемонія Івасюка перетворилася на цілу акцію проти радянської влади.
У 2009 році кримінальну справу про смерть Івасюка знову було відкрито, але через три роки його знову закрили через відсутність доказів та складу злочину. У 2015 році справа знову набрала обертів. Через рік слідчі заявили, що Івасюк не скоїв вбивство, а його вбили співробітники КДБ.
У 2019 році було проведено ще одну судову експертизу, яка підтвердила, що він не міг покінчити життя самогубством.
