Василь Сліпак – справжній український самородок. Обдарований оперний співак прожив коротке, але героїчне життя. Василь був патріотом України. Він співав, радуючи шанувальників музики чудовим і безмежним голосовим вібратом.
Вібрато є періодичними змінами висоти, сили або тембру музичного звуку. Це пульсація повітряного тиску.
Дитинство артиста Василь Сліпак
Він народився 20 грудня 1974 року в одному з найколоритніших українських мегаполісів – місті Львові. З раннього дитинства глава сімейства Ярослав Сліпак прищепив Василю любов і повагу до своєї землі. І для нього батьківщина була не просто словом.
Дитинство хлопчика було щасливим і добрим. Василь був неконфліктною дитиною. Дивно, але батьки Сліпака були пов'язані з творчістю. Найімовірніше, за сильні вокальні дані Василь мав подякувати дідусю, який хоч і не мав вокальної освіти, але добре співав.
З раннього дитинства хлопчик цікавився музикою. Розвитку свого співочого таланту він завдячує братові. Орест (саме так звали мотиватора співака) підтримував творчі починання свого брата. Саме він відвів Василя брата до популярного державного чоловічого хору «Дударик».
Юність музиканта Василь Сліпак
У навчальному закладі Сліпак познайомився із ключовою особистістю – педагогом Миколою Кацалом. Йому вдалося сформувати у Василя добрий музичний смак. Серед композицій Василь Ярославович вважав за краще виконувати саме композиції українських маестро. Зокрема його фаворитами були композитори так званої «золотої епохи» жанру хорового концерту a capella.
Як частина хору «Дударик», Сліпак брав участь у записі збірок з іншими представниками української естради. Щоб зрозуміти, яким був колектив, достатньо дізнатися, що хор виступав на майданчику концертного залу «Карнегі-хол» у Нью-Йорку.
Василь мав унікальний голос (контратенором). Popри це він не став студентом навчального закладу з першої спроби. Він провалив вступні іспити до національної музичної академії, яка перебувала у рідному місті. Це не збило його з правильного шляху. У цей час він багато гастролював і розширював кругозір.
Контратенор є найвищим з чоловічих оперних голосів, діапазон становить від E3 до E5.
На початку 1990-х років він вступив до бажаного ВНЗ на курс професора Марії Байко. Це був добрий знак не лише для Василя, а й для шанувальників його творчості. Репертуар Сліпака був поповнений вишуканими композиціями українських та європейських композиторів. Чуйне виконання творів змушувало серця меломанів битися частіше.
Він часто брав участь у концертах, які були організовані у навчальному закладі. Педагоги говорили йому компліменти та пророкували, що Сліпак стане надбанням України.
Розквіт творчої кар'єри
У 1990-х років у творчій біографії Василя Сліпака відкрилася зовсім інша сторінка. До речі, цього разу йому допоміг родич. Справа в тому, що саме в цей період Орест вирушив на конгрес лікарів до Франції.
У чужій країні йому вдалося потоваришувати з працівниками видання «Українське слово». На той момент редакцію очолює Ярослав Мусянович. Він представив Сліпака-старшого композитору Мар'яну Кузану та натякнув на те, щоб він залишив платівку із записами талановитого брата. Буквально за кілька місяців Василь взяв участь у престижному фестивалі у Клермон-Феррані. То був успіх для молодого артиста.
Спеціально для цього заходу Василь підготував ексклюзивну програму. Крім того, він вирішив порадувати вимогливу публіку кантатами Генделя «Пристрасті за Матвієм» та «Пристрасті за Іваном» Баха. Василь виконував композиції іноземною мовою. Завдяки цьому блискучому виступу він отримав престижні нагороди та світову славу одночасно. До речі, він виконав кілька композицій рідною мовою, чим остаточно закохав у себе публіку.
Виступ Сліпака за кордоном став «проривом». Василь дуже виріс у вічі колег. Співак настільки блискуче виступив, що наступного дня у місцевих французьких газетах миготіли строкаті заголовки про українське солов'я. Крім того, популярні освітяни Паризької академії організували для нього прослуховування. Після нього педагоги визнали, що Василь має контратенор.
Тоді ж Василь презентував концертну програму французькій публіці. Він виступив на сцені Vichy Opera House, де прозвучали композиції української народної музики.
Тоді ж на музичному фестивалі "Київ Мюзик Фест" артист презентував публіці кантату Олександра Козаренка "П'єро мертвопетлює". Захоплена публіка не хотіла відпускати маестро зі сцени. З різних куточків люди вигукували: «На біс!».
За рік він виступив на українському фестивалі «Віртуози», яке відбулося у місті, де Сліпак провів своє дитинство. Звісно ж, йдеться про місто Львів.
Унікальне виконання
Йому однаково легко давалися складні оперні партії та прості українські пісні. У виконанні маестро звучали такі геніальні композиції, як: «Весілля Фігаро», «Дон Жуан» та ін.
Мав Сліпак роль, яку він не міг проміняти ні на що інше. На сцені він любив приміряти він образ безсмертного Мефістофеля з опери «Фауст».
2008 року співак вирушив у великий європейський тур. Авторитет маестро був настільки великим, що він виступав не на класичних концертних майданчиках, а у старовинних соборах, палацах та театрах. Він співпрацював із культовими диригентами та оркестрами.
Близько двох десятків років оперний співак мешкав на території Франції. На той час він був частиною Паризької національної опери. Він міг би зробити блискучу сольну кар'єру, оскільки вокальні дані Василя були унікальними. Але коли в Україні почалися військові дії, він не міг залишитися байдужим і повернувся на батьківщину. Він вирушив на Донбас.
Його знали як позивного «Міф». Військовослужбовці навіть не здогадувалися про те, що знаходяться поряд із оперною зіркою. А Сліпак не хотів розповідати про це. Іноді він залишав фронт. У цей час Василь проводив благодійні концерти.
Смерть Василя Сліпака
Його не стало 29 червня 2016 року. Його пронизала куля снайпера. Незважаючи на те, що Василя не стало, він залишив шанувальникам багату спадщину. 1 липня 2016 року його тіло поховали у Львові, на Личаківському цвинтарі, на полі почесних поховань № 76. За рік указом Президента України Василю Сліпаку посмертно присвоєно звання Героя України.
