В історії рок-музики було багато творчих альянсів, які мали почесне звання «Супергрупа». Колектив The Traveling Wilburys можна назвати супергрупою у квадраті чи кубі.
Це об'єднання геніальних особистостей, кожна з яких була рок-легендою: Боб Ділан, Рой Орбісон, Джордж Харрісон, Джефф Лінн та Том Петті.
Група The Traveling Wilburys: пазл склався
Весь цей захід розпочинався як вишуканий жарт знаменитих музикантів. Ніхто з них серйозно не розглядав питання створення подібної групи. Проте все вийшло вдало та весело.
1988 року екс-бітл Джордж Харрісон готував до випуску на Warner Brothers черговий сольний альбом Cloud Nine.
На підтримку альбому вимагали випустити «сорокоп'ятку». Для неї призначений готовий опус This is Love. Для зворотного боку менеджери попросили щось нове.
Харрісон був обтяжений поставленим завданням і поїхав до Лос-Анджелеса. В одному з кафе він побачив Джеффа Лінна (ELO) та Роя Орбісона (зірку раннього рок-н-ролу).
Обидва товариші тоді займалися новою платівкою Орбісона. Джордж розповів друзям про свої робочі будні, про вимоги звукозаписної компанії, і вони захотіли допомогти.
Вони вирішили зібратися вдома у Боба Ділана. Домовившись із гостинним господарем про проведення сесії, Харрісон забіг до Тому Петті за гітарою. А мимохідь заручився його присутністю на репетиції.
Через добу імпровізований квінтет на студії у Ділана за кілька годин написав пісню Handle with Care. Її поділили п'ять голосів, виконавши окремо і хором.
Запис вийшов дуже хорошим для синглу. І тоді Джордж висловив ідею дописати до пісні ще 8–9 — для альбому.
Задум був дружно підтриманий усіма присутніми. Але на створення нових пісень був потрібен час. Тому компанія зібралася у тому ж складі за місяць, з готовим авторським матеріалом. Але вже в гостях у Дейва Стюарта (Eurythmics), де були записані всі затверджені звукові доріжки.
Cучасна класика
Поліпшити роботу взявся ініціатор проекту Джордж Харрісон. Але вже на домашній студії FPSHOT у графстві Оксфордшир, яка перевершує по можливостях знамениту Abbey Road.
Так вийшла оригінальна платівка, створена п'ятіркою гігантів сучасної музики. Вигадуючи назву нового ансамблю, перебрали безліч варіантів, вибрали слово Wilburys.
Так, на сленгу рокерів називаються збої, що трапляються періодично зі студійною апаратурою. Слово Wilburys було прізвищем, і хлопці придумали перетворитися на братів Вілбері: Нельсона (Джордж Харрісон), Отіса (Джефф Лінн), Лаккі (Боб Ділан), Лефті (Рой Орбісон) та Чарлі Т. Молодший (Том Петті). До речі, справжні імена виконавців так і не з'явилися на диску.
Хоча цей чудовий опус випускав робочий лейбл Харрісона Warner Bros. Records, на обкладинці була вигадана компанія Wilbury Records.
Запис The Traveling Wilburys, Volume One з'явився у продажу восени 1988 року. У британських списках платівка посіла 16 позицію, а в американських — 3 позицію, залишаючись у рейтингу більше року.
Завдяки альбому гурт отримав премію «Греммі» у номінації «Найкраще рок-виконання».
Кажуть, Джордж Харрісон мріяв про повноцінні гастролі гурту The Traveling Wilburys. Він хотів, щоб концерти розпочиналися як сольні програми кожного з учасників. У другій частині треба було грати разом. І жодної електрики, тільки акустика! Було б цікаво, якби Боб Ділан заспівав би пісні Харрісона, а Харрісон — композиції Ділана тощо. Цікаві наміри залишилися лише у планах.
На обкладинку платівки було зображення п'ятьох музикантів, очі яких були приховані під сонцезахисними окулярами. Але знавці музики впізнавали індивідуальні особливості кожного.
Далі буде ...
У грудні 1988 року не стало одного з братів Вілбері — Роя Орбісона. Подальше існування колективу стало неможливим. Але колегіальним рішенням було прийнято рішення записати ще один альбом квартетом (на згадку про друга, що пішов).
Відеокліп до пісні End of the Line, яка була знята за життя Орбісона. У приспіві, коли лунав його оксамитовий голос, демонструється крісло-гойдалка з гітарою музиканта. А потім одна з його фотографій.
1990 року на прилавках музичних магазинів вийшов другий альбом The Traveling Wilburys Vol. 3. Проте такого ажіотажу, викликаного виходом дебютної платівки, вже не спостерігали.
Після смерті Харрісона у 2001 році роботи були випущені заново на двох CD та одному DVD. Компіляція дістала назву The Traveling Wilburys Collection.
Реліз моментально зайняв 1-шу позицію в англійських альбомних чартах. А в Америці він зайняв 9 позицію в Billboard.
У другому альбомі брали участь: Спайк (Харрісон), Клейтон (Лінн), Мадді (Петті), Бу (Ділан).
Протягом усього часу із «братами» працював Джим Келтнер (сесійний ударник). Однак у родину Вілбері його не прийняли, зате він був у кліпах групи. Крім цього, під час перезапису до складу групи потрапив Айртон Вілбері.
Під цим псевдонімом був Дхані Харрісон, син Джорджа, який допомагав під час запису окремих треків.
