The Small Faces – культовий британський рок-колектив. У середині 1960-х років музиканти увійшли до списку лідерів мод-руху. Шлях гурту The Small Faces був коротким, але таким, що неймовірно запам'ятовується для шанувальників важкої музики.
Історія створення та склад гурту The Small Faces
Біля витоків групи стоїть Ронні Лейн. Спочатку лондонський музикант створив колектив Pioneers. Музиканти виступали у місцевих клубах та барах, і на початку 1960-х років були місцевими знаменитостями.
Разом із Ронні у новому колективі грав Кенні Джонс. Незабаром до дуету приєднався ще один учасник Стів Марріотт.
Стів уже мав певний досвід у музичній індустрії. Справа в тому, що в 1963 музикант презентував сингл Give Her My Regards. Саме Марріотт запропонував музикантам орієнтуватися на ритм-енд-блюз.
Склад колективу був доукомплектований клавішником Джиммі Вінстон. Усі музиканти були представниками дуже популярного в Англії руху «модів». Здебільшого це позначалося на сценічному іміджі хлопців. Вони були яскравими та зухвалими. Їхні витівки на сцені іноді шокували.
Музиканти вирішили змінити творчий псевдонім. Відтепер вони виступали як Small Faces. До речі, назву хлопці позичили у модівського сленгу.
Творчий шлях гурту Смол Фейсіс
Музиканти почали творити під керівництвом менеджера Дон Арден. Він допоміг укласти колективу вигідний контракт із Decca. У середині 1960-х років учасники гурту презентували дебютний сингл What'cha Gonna Do About It. У британських чартах пісня посіла почесну 14 позицію.
Незабаром репертуар гурту поповнений другим синглом I've Got Mine. Нова композиція не повторила успіху дебютної роботи. На цьому етапі колектив покинув Уїнстон. Місце музиканта посів новий учасник від імені Яна Маклагена.
Учасники групи та продюсер трохи засмутилися після невдачі. Команда доклала всіх зусиль для того, щоб наступна пісня була більш комерційною.
Незабаром музиканти презентували сингл Sha-La-La-La-Lee. Пісня посіла третю позицію у британському чарті. Наступний трек Hey Girl також опинився у топі.
Презентація дебютного альбому гурту Small Faces
У цей час дискографія колективу поповнена дебютної платівкою. До складу альбому увійшли не лише «попсові» номери, а й блюз-рокові треки. Понад два місяці збірка знаходилася на 3-й позиції. То справді був успіх.
Авторами нового треку All or Nothing були Лейн та Марріотт. Вперше в історії гурт Small Faces очолив англійські хіт-паради. Наступна пісня My Mind's Eye також тепло була зустрінута шанувальниками та музичними критиками.
Співпраця Смол Фейсіс із продюсером Ендрю Олдхемом
Справи музикантів були непоганими. Але настрій усередині групи помітно погіршився. Музикантів не влаштовувала робота їхнього менеджера. Невдовзі вони розлучилися з Арденом і перейшли до Ендрю Олдхема, який командував Роллінгами.
Музиканти розірвали контракт не лише з продюсером, а й із лейблом Decca. Новий продюсер підписав гурт до свого лейбла Immediate Records. Альбом, який вийшов на новому лейблі, влаштував усіх музикантів без винятку. Адже вперше продюсуванням збірки опікувалися музиканти.
У 1967 році вийшов найвідоміший трек групи Itchycoo Park. Випуск нової пісні супроводжувався затяжним гастрольним туром. Коли музиканти опинилися в студії звукозапису, то записали ще один абсолютний хіт — трек Tin Soldier.
У 1968 році дискографія гурту поповнена концептуальним альбомом Ogden's Nut Gone Flake. Трек Lazy Sunday, який Марріотт написав для жарту, виданий синглом і опинився на 2-й позиції британських чартів.
Розпуск групи Small Faces
Незважаючи на те, що музиканти випускали «смачні» пісні, їхня творчість ставала менш популярною. Стів ловив себе на думці, що хоче зайнятися власним проектом. На початку 1969 року Стів разом із Пітером Фремптоном організував новий проект. Йдеться про групу Humblepie.
Тріо запросило нових музикантів — Рода Стюарта і Рона Вуда. Наразі хлопці виступали під творчим псевдонімом The Faces. У 1970-х років відбулася тимчасова «реанімація» колективу Small Faces. Причому замість Лейна на басу грав Рік Віллс.
У такому складі музиканти гастролювали, навіть записали кілька альбомів. Збірки виявились справжнім «провалом». Незабаром гурт припинив своє існування.
На окрему увагу заслуговує доля музикантів. На початку 1990-х років під час пожежі трагічно загинув Стів Марріотт. 4 червня 1997 року після тривалої хвороби помер Ронні Лейн.
