Якщо говорити про культові рок-групи початку 1960-х років, то цей список можна розпочати з британського колективу The Searchers. Щоб зрозуміти якої величини ця група, достатньо прослухати композиції: Sweets for My Sweet, Sugar and Spice, Needles and Pins і Don't Throw Your Love Away.
Колектив The Searchers часто порівнювали з легендарним гуртом The Beatles. Музикантів не кривдили порівняння, але вони все одно акцентували увагу на своїй самобутності.
Історія створення та склад гурту The Searchers
Біля витоків колективу стоїть Джон МакНаллі та Майк Пендер. Колектив був створений у 1959 році, у Ліверпулі. Назву The Searchers музиканти взяли у вестерна «Шукачі» (1956) із Джоном Уейном у головній ролі.
Колектив виріс із ранньої скіффл-групи, сформованої МакНаллі з його друзями Брайном Доланом та Тоні Вестом. Двоє останніх музикантів втратили до гурту інтерес. Тоді до Джона приєднався Майк Пендер.
Незабаром до хлопців приєднався ще один учасник. Йдеться про Тоні Джексона, який чудово володів грою на бас-гітарі. Спочатку музиканти виступали під творчим псевдонімом Tony and the Searchers з Джо Келлі на ударних інструментах.
Келлі ненадовго затримався у молодому колективі. Музикант поступився місцем Норману МакГаррі. Так, склад із МакНаллі, Пендером, Джексоном та МакГаррі музичні критики називають «золотим».
МакГаррі покинув колектив у 1960 році. Місце музиканта зайняв Кріс Круммі. У тому ж році з групи пішов Великий Рон. Його місце зайняв Біллі Бек, який змінив ім'я на Джонні Сендон.
Перші виступи нового колективу проходили у ліверпульському клубі Iron Door Club. Музиканти називали себе Johnny Sandon and the Searchers.
У 1961 році Сендон оголосив шанувальникам про свій відхід. Він вважав участь у групі The Remo Four більш прибутковою. І не помилився у своїх здогадах.
Творчий шлях гурту The Searchers
Колектив трансформували у квартет. Кожен із учасників групи виконував вокальні партії. Назва скоротилася до The Searchers. Музиканти продовжували грати в Iron Door Club та в інших ліверпульських клубах. Вони згадували, що за вечір могли проводити кілька концертів у різних закладах.
Незабаром музиканти уклали вигідний контракт із клубом Star-Club у Гамбурзі. У договорі вказували, що учасники групи зобов'язані виступати у закладі, граючи тригодинний концерт. Контракт тривав трохи більше трьох місяців.
Коли контракт скінчився, музиканти повернулися на майданчик Iron Door Club. Група записувала сесії, які незабаром потрапили до рук організаторів звукозаписної студії Pye Records.
Тоді продюсуванням колективу займався Тоні Хатч. Договір був пізніше розширений з Kapp Records із США, щоб продавати їхні записи в Америці. Тоні деякі партії грали на піаніно. Він відзначився у деяких треках. Під творчим псевдонімом Фред Найтінгейл Тоні Хатч написав другий сингл гурту Sugar and Spice.
Після випуску стовідсоткового хіта Needles and Pins гурт покинув Тоні Джексон. Музикант віддав перевагу сольній кар'єрі. Його місце зайняв Франк Аллен із Cliff Bennett and the Rebel Rousers.
У 1960-х років колектив покинув ще один учасник. Йдеться про Кріса Кертіса. Невдовзі його замінив Джон Блант. Манера гри музиканта була під значним впливом Кіта Муна. В 1970 Джон був замінений Біллом Адамсом.
Початок 1970-х років та група Сечерс
На початку 1970-х у групи почали з'являтися конкуренти. Музиканти не могли утримувати ту саму планку. З іншого боку, явних хітів більше з'являлося.
Група The Searchers продовжувала записувати треки на Liberty Records та RCA Records. Цей період відзначений співпрацею з Chicken in a Basket та побічним хітом США у 1971 році з Desdemona.
Колектив активно гастролював. Незабаром старання музикантів винагородили. У 1979 році лейбл Sire Records підписав із групою мультиальбомний договір.
Дискографія британського колективу поповнена двома збірками. Йдеться про платівки The Searchers і Play for Today (за межами Англії остання платівка називалася Love's Melodies).
Обидва альбоми були високо оцінені музичними критиками. Незважаючи на ці роботи, вони не потрапили до жодного чарту. Але збірки відродили гурт The Searchers.
Підписання Сечерс контракту з PRT Records
Невдовзі з'явилася інформація, що музиканти записали третій студійний альбом. Збірка мала називатися Sire. Однак у зв'язку з реорганізацією лейбла контракт розірвали.
На початку 1980-х років група підписала контракт із PRT Records. Музиканти почали записувати платівки. Але випущено був лише один сингл I Don't Want To Be The One (за участю колективу Hollywood). Решту композицій було включено до колекції 2004 року.
Після релізу Майк Пендер зі скандалом залишив гурт. Музикант створив проект "Mike Pender's Searchers". На зміну Майку прийшов молодий вокаліст Спенсер Джеймс.
У 1988 році група уклала контракт із Coconut Records. Незабаром дискографія гурту поповнена новим альбомом Hungry Hearts. До складу платівки увійшли оновлені версії Needles and Pins та Sweets For My Sweets, а також жива версія Somebody Told Me You Were Crying. Збірку тепло зустріли шанувальники та музичні критики.
Група The Searchers сьогодні
У 2000-х роках гурт активно гастролював з Едді Ротом, який замінив Адамсона. The Searchers стала однією з найпопулярніших груп сучасності. Музиканти вміло міксували електричні ефекти із акустичним звуком.
У 2018 році учасники колективу оголосили про те, що їм час виходити на пенсію. Вони відіграли прощальний тур, який тривав до 2019 року. Музиканти не виключили можливості проведення реюніон-туру.
