Історія колективу Squeeze бере свій початок з оголошення Кріса Діффорда в музичному магазині про набір нового гурту. Воно зацікавило молодого гітариста Гленна Тілбрука.
Трохи пізніше в 1974 році до складу були додані Джулз Холланд (клавішник) і Пол Ганн (гравець на барабанах). Хлопці назвали себе Squeeze на честь альбому Underground групи Velvet.
Поступово вони набували популярності в Лондоні, граючи в простих пабах. Хлопці використали у своїй музиці мотиви з панк та глем напрямків, арт-рок вдало поєднували з класичною поп-музикою. Загалом мелодії були м'які, що нагадують Джона Леннона та Пола Маккартні.
Через два роки, в 1976 році, в колектив прийшов Харрі Какуллі, який грає на бас-гітарі, замість Пола Ганна виступав Гілсон Левіс (колишній менеджер Чака Беррі).
Розкручування музикантів Squeeze
Діти записали пару композицій для компанії RCA Records. Але сама робота не принесла потрібного результату та пісні забракували, так і не випустивши в маси. Тоді Squeeze підписали договір із новим лейблом BTM, власником якого був Майклз Копленд.
У 1977 звукозаписна компанія збанкрутувала. Копленд домовився з учасником "Velvet", Джоном Кейлом, що той допоможе дописати альбом для музикантів. І того ж року виходить у світ дебютний трек під назвою «Packet of Three» від студії Deptford Fun City Records. Джон Кейл підписує договір для Squeeze з компанією A&M Records, яка до цього працювала із Sex Pistols.
У музикантів виходить вдала композиція "Take Me I'm Yours". Після цього випускається дебютний альбом «Squezze». Кейл трохи змінив звучання гурту, зробивши цікавішим, відмінним від музики пабів.
Перші успіхи Squeeze
Світова популярність до команди прийшла разом із другою платівкою "Cool for Cats", і наступний "6 Squeeze Songs Crammed Into One Ten-Inch Record". Після цього Харрі Какуллі звільнили зі складу, його замінили на Джона Бентлі.
1980 року хлопці випустили черговий альбом «Argybargy». Робота отримала добрі відгуки; критики та слухачі були задоволені. Хітами з нього стали "Another Nail In My Heart", а також "Pulling Mussels". Ці треки крутилися у клубах США та на популярних радіостанціях.
Проте стиль гри Холланда сильно вирізнявся із загального звучання. У 1980 році він йде з колективу, створивши свій проект "Millionaires". У Squezze замість нього взяли Пола Каррака.
У гурту з'явилися нові продюсери – Елвіс Костелло та Роджер Бехіріан, за допомогою яких було випущено альбом «East Side Story». Він отримав чудові відгуки, але не отримав достатнього комерційного відгуку. Каррак залишив склад у 1981 році, і його місце зайняв Дон Сноу.
Розпад та відродження групи
Тепер музиканти були постійно зайняті записами нових композицій, гастролями та концертами. Через деякий час хлопці почали видихатися, що стало помітно у їхній роботі «Sweets From a Stranger». В Америці він зайняв 32 рядок.
1982 року Squeeze зіграли в Нью-Йорку, проте самі хлопці не відчули кайфу від концерту. І через кілька місяців група розпадається. У зв'язку з цим виходить тріумфальний збірник "Singles - 45's and Under", який в Англії зайняв неймовірний 3-й рядок чарту, а в Штатах став платиновим.
Незважаючи на припинення діяльності групи, Діффорд та Тілбрук продовжували створювати спільні роботи. Їхня творчість з'явилася в альбомах Хелен Шапіро, Пола Янга, Джулза Холланда та Білла Бремнера. Також музиканти створили все аранжування для мюзиклу Labelled With Love, який був поставлений в Англії 1983 року.
Колектив повертається до спільної роботи у 1984 році, випустити новий альбом "Difford & Tilbrook". В альбомі простежувався той самий стиль, але хлопці відростили довге волосся і одягли плащі. В 1985 команда возз'єдналася, доповнивши склад новим басистом в особі Кейта Уїлкінсона.
Ротація у колективі
Через рік виходить у світ платівка «Cosi Fan Tutti Frutti», яка мала добрий успіх серед критиків та слухачів. Проте продавалася вона не так добре, як хотілося. У групу вливається додатковий клавішник - Енді Меткалф, який грав раніше в The Egyptians.
З ним хлопці записують сингл «Babylon and On», що став неймовірно популярним. Трек досяг 14-го рядка у Великій Британії. Пісня Hourglass піднявся до 15-го місця в США. Squeeze розпочинає свої світові гастролі, а після цього Меткалф вирішує покинути колектив.
Платівка «Frank», випущена 1989 року, виявилася практично провальною у Великій Британії та США. Група відправляється в турне на підтримку диска, і в ході студія A&M припиняє співпрацю з музикантами.
Після повернення з гастролей Холланд залишає Squeeze і починає займатися власною кар'єрою, поєднуючи її з роботою на телебаченні. Протягом багатьох наступних років він успішно вів відому музичну передачу.
Група у 90х
У 1990 році на базі IRS Records випускається альбом із концертними записами під назвою "A Round and a Bout", і через рік музичний гурт підписує контракт з Reprise Records. З ними колектив створює новий диск «Play», де як клавішники грали Стів Нів, Метт Ірвінг та Брюс Хорнсбі.
Діффорд і Тілбрук 1992 року удвох давали концерти, засновані на акустичному звучанні. Це не завадило діяльності Squeeze. Стів Нів надійно влаштувався у колективі, замість Гілсона Левіса грав Піт Томас.
Через рік музиканти відновлюють свою співпрацю з A&M, тут вони записують свій наступний диск Some Fantastic Place. Він мав достатній успіх у рідній Великій Британії, проте в Америці не отримав бажаної уваги.
Піт Томас був замінений на Енді Ньюмарка, а Кейт Уїлкінсон повертається на роль бас-гітариста. З таким складом у 1995 році гурт створює нову платівку «Ridiculous».
Через рік на різних берегах океану виходять дві однакові збірки: "Piccadilly Collection" в Америці та "Excess Moderation" в Англії.
У 1997 студія A&M випускає збірку альбомів із переписаними 6-ма дисками гурту в новому звучанні. Ще одну збірку збиралися випустити у 1998 році, але через закриття лейбла все скасувалося. У 1998 році Squeeze записують платівку "Domino" спільно в новій студії Quixotic Records.
Остаточно хлопці вирішили припинити спільну творчу діяльність у 1999 році, зібравшись лише у 2007 для гастролей Америкою та Великобританією.
