Хто вчить птаха співати? Це дуже дурне питання. Птах народжується із цим покликанням. Для неї співати та дихати – поняття однакові. Те саме можна сказати про одного з найпопулярніших виконавців минулого століття Charlie Parker, якого часто називали Bird.
Чарлі – безсмертна легенда джазу. Американський саксофоніст та композитор, який став одним із засновників стилю бібоп. Артисту вдалося зробити справжню революцію у світі джазу. Він створив нове уявлення про те, що таке музика.
Бібоп (бі-боп, боп) є джазовий стиль, який склався на початку і середині 1940-х років XX століття. Представлений стиль можна охарактеризувати швидким темпом та складними імпровізаціями.
Дитинство та юність Чарлі Паркера
Чарлі Паркер народився 29 серпня 1920 року у маленькому провінційному містечку Канзас-Сіті (штат Канзас). Його дитинство пройшло у Канзас-Сіті (штат Міссурі).
Хлопець із раннього дитинства цікавився музикою. У 11 років він освоїв гру на саксофоні, а через три роки Charlie Parker став учасником шкільного ансамблю. Він щиро радів, що знайшов своє покликання.
На початку 1930-х років там, де народився Паркер, створено особливий стиль джазової музики. Новий стиль відрізняла проникливість, яка була «приправлена» блюзовими інтонаціями, а також імпровізацією. Музика звучала всюди і закохатися в неї просто неможливо.
Початок творчої кар'єри Charlie Parker
У підлітковому віці Чарлі Паркер визначився із подальшою професією. Він покинув школу та приєднався до групи. Музиканти виступали на місцевих дискотеках, вечірках та ресторанах.
Незважаючи на виснажливу роботу, виступи хлопців публіка оцінювала в 1$. Але убогі чайові були нічим порівняно з тим досвідом, який музикант отримував на сцені. Тоді Чарлі Паркер отримав прізвисько Ярдберд (Yardbird), що на армійському сленгу означало «новобранець».
Чарлі згадував, що на початковому етапі кар'єри йому доводилося більше 15 годин проводити за репетиціями. Втома від занять дуже радувала молоду людину.
У 1938 році він був зарахований до колективу джазового піаніста Джея МакШенна. З цього моменту розпочалася професійна кар'єра новачка. Разом із командою Джея він гастролював Америкою, і навіть відвідував Нью-Йорк. На цей час відносять перші професійні записи Паркера, у складі ансамблю МакШенна.
Переїзд Чарлі Паркера до Нью-Йорка
У 1939 році Charlie Parker здійснив свою заповітну мрію. Він переїхав до Нью-Йорка, щоб зайнятися своєю кар'єрою. Проте у мегаполісі йому довелося заробляти не лише музикою. Тривалий час хлопець працював посудомийником за 9$ на тиждень у закладі «Джимміз Чікен Шак», де часто виступав і прославлений Арт Тейтум.
Через три роки Паркер залишив місце, де розпочалася його професійна музична кар'єра. Він розпрощався з ансамблем МакШенна, щоб грати в оркестрі Ерла Хайнса. Там же він познайомився із трубачем Діззі Гіллеспі.
Дружба Чарлі та Діззі переросла у робочі відносини. Музиканти почали виступати у дуеті. Початок творчої кар'єри Чарлі та формування нового стилю бібоп залишилося практично без підтверджених фактів. В усьому виною — страйк Американської федерації музикантів у 1942—1943 роках. Тоді Паркер практично не записував нових композицій.
Незабаром джазова "легенда" приєдналася до колективу музикантів, які виступали у нічних клубах Гарлема. Крім Чарлі Паркера, до складу групи увійшли: Діззі Гіллеспі, піаніст Телоніус Монк, гітарист Чарлі Крісчен та барабанщик Кенні Кларк.
У боперів було своє бачення розвитку джазової музики, і вони висловлювали свою думку. Якось Монку сказав:
«Наша спільнота хоче грати ту музику, яку вона не зможе зіграти. Під словом "воно" слід мати на увазі білошкірих керівників ансамблів, які перейняли манеру свінгу у темношкірих і при цьому заробляють на музиці гроші...».
Charlie Parker разом зі своїми однодумцями виступав у нічних закладах на 52-й вулиці. Найчастіше музиканти ходили до клубів «Три Дюшес» та «Онікс».
У Нью-Йорку Паркер брав платні уроки музики. Його вчителем був талановитий композитор та аранжувальник Морі Дойтч.
Роль Charlie Parker у розвитку бібопа
У 1950-х роках Чарлі Паркер дав розгорнуте інтерв'ю одному з найпрестижніших видань. Музикант згадав одну з ночей 1939 року. Тоді він грав Cherokee з гітаристом Вільямом Бідді Флітом. Чарлі сказав про те, що саме тієї ночі у нього виникла ідея, як урізноманітнити «прісне» соло.
Ідея Паркера змусила звучати музику зовсім інакше. Він зрозумів, що, використовуючи всі 12 звуків хроматичної гами, надається можливість спрямувати мелодію в будь-яку тональність. Це порушувало загальні правила звичного побудови джазових соло, але водночас робило композиції «смачнішими».
Коли бібоп тільки зароджувався, більшість музичних критиків та джазменів епохи свінгу розкритикували новий напрямок. Але боперів чужа думка цікавила в останню чергу.
Вони називали тих, хто заперечує розвиток нового жанру , moldy figs (означає «заплеснілі дрібниці», «заплеснілі форми»). Але були професіонали, які були позитивно налаштовані на бібоп. Коулмен Хокінс та Бенні Гудман брали участь у джемах, студійних записах разом із представниками нового жанру.
Оскільки дворічна заборона на виробництво комерційних записів була в період з 1942 по 1944 рр., багато раннього періоду становлення бібопа не відображено на аудіозаписах.
До 1945 музикантів не помічали, тому і Чарлі Паркер залишався в тіні своєї популярності. Чарлі з Діззі Гіллеспі, Максом Роучем та Бадом Пауеллом схвилювали музичний світ.
Воно з найяскравіших виступів Чарлі Паркера
Один із найвідоміших виступів малим складом був перевиданий у середині 2000-х років: «Концерт у Нью-Йорк Таун-хол. 22 червня 1945 року». Незабаром бібоп отримав широке визнання. Музиканти здобули шанувальників не тільки в особі звичайних меломанів, а й музичних критиків.
У тому ж році Чарлі Паркер зробив запис для лейблу Savoy. Пізніше запис набув статусу однієї з найвідоміших джазових сесій усіх часів. Особливо критики відзначили сесії Ko-Ko та Now's the Time.
На підтримку нових записів Чарлі та Діззі вирушили у масштабне турне Сполученими Штатами Америки. Не можна сказати, що гастрольний тур пройшов успішно. Турне закінчилося у Лос-Анджелесі у клубі Billy Berg's.
Після турне більшість музикантів повернулася до Нью-Йорка, але Паркер залишився в Каліфорнії. Музикант обміняв свій квиток на наркотики. Вже тоді він був залежний від героїну та алкоголю настільки, що не міг контролювати своє життя. Внаслідок цього зірка потрапила до державної психіатричної лікарні Камарільйо.
Наркотична залежність Чарлі Паркера
Чарлі Паркер вперше спробував наркотики, коли був далекий від сцени та популярності загалом. Пристрасть артиста до героїну — перша причина регулярного скасування концертів та падіння власних заробітків.
Усе частіше Чарлі почав заробляти життя за допомогою «аскінгу» — вуличного виступу. Коли йому не вистачало грошей на наркотики, він не соромився займати їх у колег. Приймав подарунки від шанувальників чи закладав у ломбард свій улюблений саксофон. Часто організатори виступів перед концертом Паркера йшли до ломбарду, щоб викупити музичний інструмент.
Чарлі Паркер створював справжні шедеври. Проте заперечувати те, що музикант був наркоманом, також не можна.
Коли Чарлі переїхав жити до Каліфорнії, героїн дістати не так просто. Тут було трохи інше життя, і воно було не схоже на ситуацію в Нью-Йорку. Відсутність героїну зірка почала компенсувати надмірним вживанням алкоголю.
Запис для лейбла Dial – наочний приклад стану музиканта. До сесії Паркер ужив цілу пляшку спиртного. У композиції Max Making Wax Чарлі пропустив кілька тактів першого хорусу. Коли ж артист нарешті вступив, стало зрозуміло, що він п'яний і не може стояти на ногах. Під час запису Lover Man продюсеру Россу Расселу довелося підтримувати Паркера.
Після того, як Паркера виписали з психіатричної лікарні, він почував себе чудово. Чарлі записав кілька найшедевральніших композицій свого репертуару.
Перед самим від'їздом із Каліфорнії музикант випустив тему Relaxin' at Camarillo на честь свого перебування у лікарні. Однак, повернувшись до Нью-Йорка, він взявся за стару звичку. Героїн буквально з'їдав життя знаменитості.
Цікаві факти про Charlie Parker
- Назви багатьох композицій, записаних Чарлі, пов'язані з птахами.
- 1948 року артист заслужив звання «Музикант року» (за версією престижного видання «Метроном»).
- Щодо появи прізвиська «Птаха» думки розходяться. Одна з найпопулярніших версій звучить так: друзі прозвали Чарлі «Птахою» через надмірне кохання артиста до смаженого птаха. Інша версія - під час подорожі зі своїм колективом Паркер випадково в'їхав у курник.
- Друзі Чарлі Паркера говорили про те, що він чудово знався на музиці — від класичної європейської до латиноамериканської та кантрі.
- Наприкінці свого життя Паркер прийняв іслам, ставши членом ахмадійського руху в Сполучених Штатах Америки.
Смерть Чарлі Паркера
Чарлі Паркера не стало 12 березня 1955 року. Він помер просто під час перегляду по телевізору шоу оркестру братів Дорсі.
Артист помер від гострого нападу на тлі цирозу печінки. Паркер виглядав погано. Коли лікарі приїхали його оглядати, візуально дали Паркеру 53 роки, хоча на момент смерті Чарлі було 34.
Ті шанувальники, які хочуть перейнятися біографією артиста, обов'язково повинні подивитися фільм, присвячений біографії Чарлі Паркера. Йдеться про фільм «Птах» режисера Клінта Іствуда. Головна роль у фільмі дісталася Форесту Уітакеру.
