Шинейд О'Коннор входить до найяскравіших і найсуперечливіших зірок поп-музики. Вона стала першою і багато в чому найвпливовішою з численних виконавиць жіночої статі, музика якої домінувала в ефірі протягом останнього десятиліття 20-го століття.
Зухвалий і відвертий образ – голена голова, злий вигляд і безформні речі – гучний виклик давно поширеним уявленням популярної культури про жіночність та сексуальність.
О'Коннор безповоротно змінила образ жінки у сфері музики; виступаючи проти давніх стереотипів, просто заявляючи про себе не як про сексуальний об'єкт, а як про серйозного виконавця, вона започаткувала бунт, який став відправною точкою для виконавців, починаючи від Ліз Фейр і Кортні Лав і закінчуючи Аланіс Моріссетт.
Тяжке дитинство Шинейд
О'Коннор народилася в Дубліні, Ірландія, 8 грудня 1966 року. Її дитинство було досить травматичним: її батьки розлучилися, коли їй було вісім років. Пізніше Шинейд стверджувала, що її мати, яка загинула в автомобільній аварії 1985 року, часто піддавала її жорстокому поводженню.
Після того, як О'Коннор була виключена з католицької школи, її заарештували за крадіжку в магазині і перевели до виправної установи.
У віці 15 років, коли вона співала кавер-версію пісні «Evergreen» Барбари Стрейзанд на весіллі, її помітив Пол Бірн, барабанщик ірландського гурту In Tua Nua (найвідоміший як протеже U2). Після спільного написання першого синглу In Tua Nua “Take My Hand” О'Коннор залишила школу-інтернат, щоб зосередитись на музичній кар'єрі, та почала виступати у місцевих кав'ярнях.
Пізніше Шинейд вивчала вокал та гру на фортепіано у Дублінському музичному коледжі.
Підписання першого контракту
Після підписання контракту з Ensign Records у 1985 році О'Коннор переїхала до Лондона.
Наступного року вона дебютувала в записі саундтреку до фільму The Captive, виступивши разом із гітаристом U2.
Після того, як співачці забракували початкові записи для її дебютного альбому на тій підставі, що постановка мала надто класичне кельтське звучання, вона сама зайняла місце продюсера і почала перезаписувати альбом під назвою The Lion and the Cobra з посиланням на Псалом 91.
Результатом став один із найвідоміших дебютних альбомів 1987 року з парою альтернативних радіо-хітів: Mandinka і Troy.
Скандальна особа Шинейд О'Коннор
Однак із самого початку своєї кар'єри О'Коннор була неоднозначною фігурою у ЗМІ. В інтерв'ю після виходу LP вона захищала дії ІРА (Ірландська Республіканська Армія), що викликало повсюдну критику з боку багатьох сторін.
Тим не менш, О'Коннор залишалася культовою фігурою до виходу в 1990-му році хіта "I Do Not Want What I Haven't Got", несамовитого шедевра, викликаного недавнім розпадом її шлюбу з барабанщиком Джоном Рейнольдсом.
Натхненний синглом і відео Nothing Compares 2 U, спочатку написаним Прінсом, альбом затвердив О'Коннор як головна зірка. Але знову виникли розбіжності, коли таблоїди почали стежити за її романом із чорношкірим співаком Х'ю Харрісом, продовжуючи атакувати відверту політику Шінейд О'Коннор.
На американських берегах О'Коннор також став об'єктом глузувань за відмову виступити в Нью-Джерсі, якщо перед її появою прозвучав The Star Spangled Banner. Це викликало громадську критику з боку Френка Сінатри, який погрожував “надерти їй дупу”. Після цього скандалу виконавиця знову потрапила до заголовків газет за відмову від участі у програмі NBC Saturday Night Live у відповідь на женоненависницьку персону господаря шоу Ендрю Дайса Клея, і навіть зняла своє ім'я з конкурсу на щорічній премії Греммі, незважаючи на чотири номінації.
Чергові конфлікти з публічністю Sinead O Connor
О'Коннор також продовжувала підливати олію в процесі очікування свого третього альбому 1992 «Am I Not Your Girl?». Платівка була збіркою поп-треків, які не відповідали ані комерційному, ані критичному успіху.
Тим не менш, будь-яке обговорення творчих достоїнств альбому швидко стало нецікавим після її суперечливого вчинку. Шинейд, з'явившись на Saturday Night Live, закінчила свій виступ, розірвавши фотографію Папи Римського Івана Павла ІІ. Внаслідок цієї витівки на співачку наринула хвиля засудження, набагато лютіша, ніж ті, з якими вона стикалася раніше.
Через два тижні після виступу на Saturday Night Live О'Коннор з'явилася на концерті на честь Боба Ділана в нью-йоркському Медісон Сквер Гарден, і її швидко попросили піти зі сцени.
На той час почуваючись ізгоєм, О'Коннор пішла у відставку з музичного бізнесу, як згодом повідомлялося. Хоча деякі джерела стверджували, що вона просто повернулася до Дубліна з наміром вивчати оперу.
Бути в тіні
Протягом наступних кількох років співачка залишалася у тіні, граючи Офелію у театральній постановці «Гамлета», а потім гастролювала на фестивалі WOMAD Пітера Габріеля. Вона також страждала від нервового зриву і навіть спробувала самогубство.
Однак у 1994 році О'Коннор повернулася до поп-музики з LP Universal Mother, який, незважаючи на добрі відгуки, не зміг повернути її у статус суперзірки.
Наступного року вона оголосила, що більше не спілкуватиметься з пресою. У 1997 році пішов EP Gospel Oak, а в середині 2000 О'Коннор випустила Faith and Courage, свою першу повнометражну роботу за шість років.
Альбом «Sean-Nós Nua» пішов на два роки пізніше і був широко визнаний за повернення до ірландської народної традиції як свого натхнення.
О'Коннор використала прес-реліз альбому, щоб ще раз заявити про свій вихід з музики. У вересні 2003 року завдяки компанії Vanguard з'явився дводисковий альбом "She Who Dwells...".
Тут зібрано рідкісні та раніше не випущені студійні треки, а також живий матеріал, зібраний наприкінці 2002 року в Дубліні.
Альбом був позиціонований як лебедина пісня О'Коннор, хоча офіційно жодних підтверджень не було.
Пізніше у 2005 році Шинейд О'Коннор випустила Throw Down Your Arms, колекцію класичних реггі-треків від таких видань, як Burning Spear, Peter Tosh та Bob Marley, яким вдалося посісти четверте місце у чарті Top Regga Albums на Billboard.
О'Коннор також повернулася до студії і наступного року, щоб розпочати роботу над своїм першим альбомом нового матеріалу з часів Faith and Courage. Робота «Theology», натхненна складнощами світу після 11 вересня, була випущена в 2007 році на лейблі Koch Records під власним авторським підписом «That's Why There's Chocolate & Vanilla».
Дев'ята студійна робота О'Коннор, "How About I Be Me (And You Be You)?", Розкривала звичні для артистки теми, такі як сексуальність, релігія, надія і розпач.
Після відносно спокійного періоду О'Коннор знову опинилася в центрі конфлікту в 2013 році після особистої суперечки зі співачкою Майлі Сайрус.
О'Коннор написала для Сайрус відкритий лист, попереджаючи її про експлуатацію та небезпеки музичної індустрії. Сайрус також відповіла відкритим листом, у якому, здавалося, знущалася з документально підтверджених проблем психічного здоров'я ірландської співачки.
Десятий студійний альбом О'Коннора "I'm Not Bossy, I'm the Boss" з'явився у серпні 2014 року.
