Ray Barretto — відомий музикант, виконавець та композитор, який протягом понад п'яти десятиліть досліджував та розширював можливості афро-кубінського джазу. Володар премії «Греммі» із Селією Крус за Ritmo En El Corazon, учасник Міжнародного залу латинської слави. А також багаторазовий переможець конкурсу «Музик року», переможець у номінації «Найкращий виконавець конги». Барретто ніколи не зупинявся на досягнутому. Він завжди намагався не тільки порадувати, а й здивувати слухачів новими видами виконання та музичними стилями.
У 1950-х роках він презентував барабани конгу для бібопа. А у 1960-х роках поширював звуки сальси. При цьому він мав завантажений графік як сесійного музиканта. У 1970-х роках він почав експериментувати з фьюжном. А у 1980-х роках успішно освоїв латиноамериканську музику та джаз. Барретто створив авантюрний гурт New World Spirit. Він відомий бездоганним свінгом та потужним стилем конгу. Артист став одним із найзнаменитіших керівників оркестрів латинської музики.
Виконуючи композиції (від сальси до латинського джазу), він виступав на найвідоміших сценах у всьому світі.
Дитинство і юність
Барретто народився Брукліні (штат Нью-Йорк), виріс в іспанському Гарлемі. У шкільні роки він цікавився латиноамериканською музикою та музикою біг-бендів. Вдень його мати грала пуерто-ріканські платівки. А вночі, коли матір ходила на заняття, він слухав джаз. Він закохався у звуки Гленна Міллера, Томмі Дорсі та Гаррі Джеймса, що лунають по радіо. Щоб уникнути злиднів в іспанському Гарлемі, Барретто почав служити в армії, коли йому було 17 років (Німеччина). Там він уперше почув поєднання латинських ритмів та джазу в музиці Діззі Гіллеспі (Manteca). Ця музика дуже сподобалася юнакові та стала його натхненням на наступні роки. Він думав про те, що може стати таким самим відомим музикантом, як і його кумири. Після служби в армії він повернувся до Гарлема, відвідував джем-сейшні.
Артист вивчав ударні інструменти і заново відкрив для себе своє латинське коріння. З того часу він продовжував виступати як у джазовому, так і в латинському стилях. Наприкінці 1940-х Барретто купив кілька барабанів конгу. І почав грати джем-сейшні у неробочий час у нічних клубах Гарлема та ін. Розвиваючи власний стиль, він спілкувався з Паркером та Гіллеспі. Кілька років він грав із гуртом Хосе Курбело.
Ray Barretto: Перші серйозні кроки
Першою постійною роботою Барретто була Latin Jazz Combo Едді Боннемера. За нею були два роки роботи з кубинським лідером музичного гурту — піаністом Хосе Курбело.
У 1957 році молодий артист замінив Монго Сантамарія в групі Тіто Пуенте за ніч до запису Dance Mania, класичного і популярного альбому Пуенте. Після чотирьох років співпраці з Пуенте музикант працював чотири місяці з Хербі Менном. У Барретто з'явилася перша можливість стати лідером в 1961 завдяки Орріну Кіпньюсу (Riverside Records). Він знав Барретто з його джазової роботи. І було створено charanga (оркестр флейти та скрипки). Результатом став альбом Pachanga With Barretto, за яким пішов успішний латинський джем Latino (1962). Charanga Барретто був доповнений тенор-саксофоністом Хосе «Чомбо» Сільвою та трубачем Алехандро «El Negro» Віваром. Latino містив дескаргу (джем-сейшн) Cocinando Suave. Барретто її назвав так: "Одна з тих, яку повільно записували".
Ray Barretto: Активні роки успішної творчості
В 1962 Барретто почав працювати з лейблом Tico і випустив альбом Charanga Moderna. Трек El Watusi увійшов до топ-20 поп-чартів США у 1963 році та був проданий мільйонним тиражем. "Після El Watusi я не був ні рибою, ні птахом, ні хорошим латинським, ні хорошим поп-артистом", - сказав пізніше музикант. Його наступні вісім альбомів (між 1963 та 1966 рр.) були різними за напрямами і не мали комерційного успіху.
Музичні переваги деяких його записаних робіт цього періоду були оцінені лише через роки.
Доля Барретто змінилася, коли він підписав контракт із Fania Records у 1967 році. Він відмовився від скрипок для мідних духових інструментів та зробив Acid у стилі R&B та джазу. Завдяки цьому він мав ще більшу популярність серед латиноамериканської публіки. Наступного року він приєднався до початкового складу гурту Fania All-Stars.
Наступні дев'ять альбомів Барретто (Fania Records) із 1968 по 1975 рр. були ще успішнішими. Але наприкінці 1972 року його вокаліст з 1966 року Адальберто Сантьяго та чотири учасники групи пішли. І потім створили групу Típica 73. Альбом Barretto (1975) з вокалістами Рубеном Блейдсом і Тіто Гомесом став найпопулярнішим збірником музиканта. А також був номінований на премію «Греммі» у 1976 році. Барретто був визнаний як «Кращий виконавець конгу року» у 1975 та 1976 роках. у щорічному опитуванні журналу Latin NY.
Барретто втомився від виснажливих щоденних виступів у нічному клубі. Він відчував, що клуби пригнічують його творчість, не було експериментів. Він також був песимістичний щодо того, що сальса може перейти до більш широкої аудиторії. Напередодні Нового 1975 року він дав останній виступ із сальс-групою. Потім вони продовжили виступати за назвою Guarare. А також випустили три альбоми: Guarare (1977), Guarare-2 (1979) та Onda Típica (1981).
Створення нової групи
Барретто працював у стилі сальса-романтика, видав не дуже популярний альбом Irresistible (1989). Саба (співав лише у приспіві в альбомах Барретто 1988 та 1989 рр.) розпочав сольну кар'єру зі збірки Necesito Una Mirada Tuya (1990). Його продюсував колишній лідер Los Kimy Кіммі Соліс. 30 серпня 1990 року на ознаменування участі в джазовій та латиноамериканській музиці Барретто з'явився з Адальберто та пуерто-ріканським трубачом Хуансіто Торресом на концерті-триб'юті Las 2 Vidas De Ray Barretto в Університеті Пуерто-Ріко. У 1991 році він працював зі звукозаписною компанією Concord Picante для Handprints.
В 1992 Барретто створив секстет New World Spirit. Були записані Handprints (1991), Ancestrial Messages (1993) та Taboo (1994) для Concord Picante. А потім Blue Note for Contact (1997). В огляді журналу Latin Beat Magazine було зазначено, що учасники New World Spirit — сильні музиканти, які грають чіткі та інтелектуальні соло. Мелодії Caravan, Poinciana та Serenata були чудово інтерпретовані.
Наприкінці 1990-х років Барретто записував композиції з Едді Гомесом, Кенні Барреллом, Джо Ловано та Стівом Турре. Запис New World Spirit (2000) був найкращим проектом останніх років артиста.
Після п'ятиразового шунтування здоров'я артиста погіршилося. Концертну діяльність довелося призупинити. На початку 2006 року Барретто помер.
Завдяки готовності артиста до експериментів музика була новою понад 50 років. "Хоча конги Рея Барретто прикрасили більше сесій звукозапису, ніж практично будь-який інший конгеро його часу, - зазначив Джінелл, - протягом десятиліть він також керував деякими прогресивними латино-джазовими групами". Крім джазу та латиноамериканської музики, Барретто також записував пісні з Bee Gees, Rolling Stones, Crosby, Stills and Nash. Хоча його домашня база була у Сполучених Штатах, Барретто був дуже популярним у Франції і кілька разів гастролював Європою. 1999 року артиста включили до Міжнародної зали слави латинської музики. Барретто був головною фігурою у поєднанні джазу та афро-кубінських ритмів, розвиваючи музику в мейнстрім.
