Американська співачка Пет Бенатар - одна з найвідоміших музикантів кінця 1970-х - початку 1980-х років XX століття. Ця талановита артистка є володаркою престижної музичної премії «Греммі». А її альбом має «платинову» сертифікацію щодо кількості продажів у світі.
Дитинство та юність Пет Бенатар
Дівчинка народилася 10 січня 1953 року в Брукліні (район Нью-Йорка) у родині робітника та косметолога. Незважаючи на те, що сім'я проживала в США, дівчина має дуже змішане коріння. Її батько – поляк, а мати – німецького походження. Незабаром після народження дочки її батьки поїхали з кримінального району Нью-Йорка до невеликого села на Лонг-Айленді.
Ще у школі дівчинка дуже зацікавилася творчістю та почала займатися у шкільному театральному гуртку. Тут у 8 років вона вперше виконала пісню сольно. Вчителі та батьки були в захваті. До кінця школи дівчина активно навчалася вокалу та грала головні ролі у всіх музичних постановках.
У 19 років дівчина навчалася в університеті, але покинула його, щоб вийти заміж. Її коханий був військовослужбовцем, тому рідко бував удома. В результаті Пет почала працювати касиром, поки одного разу не побачила виступ Лайзи Міннеллі. Воно так вразило дівчину, що вона вирішила всерйоз замислитися про кар'єру артистки.
Звільнившись з роботи касира, вона влаштувалася в один із місцевих клубів офіціанткою, що співає. Вона розносила напої, поєднуючи це зі співом. Тут вона познайомилася з декількома музикантами і деякий час вони працювали разом.
Ступаючи на шлях співачки…
Щоб сім'я могла жити в Нью-Йорку (це було необхідно для записів та виступів), її чоловік вирішив звільнитися зі Збройних сил. З цього моменту його дружина почала виступати в різних клубних вечірках, сподіваючись на те, що її помітять впливові продюсери або менеджери. Найзначніший виступ відбувся у клубі Tramps. Дівчину помітили менеджери та запропонували їй контракт із лейблом Chrysalis Records.
Вже 1979 року мрія була здійснена - вийшов дебютний диск In the Heat of the Night. Його сходження «на стежку слави» було довгим. Незважаючи на те, що з'явився альбом ще восени, у чарти реліз потрапив лише наступної весни. Зате тут він потрапив до топ-15 найкращих альбомів (за версією легендарного чарту Billboard). Виконавиця набула першої слави. Над диском працювала команда продюсерів, а багато віршів раніше призначали для інших музикантів.
Менш ніж за півроку платівка набула «платинового» статусу. Це означало, що на території США було продано понад 1 млн екземплярів – чудовий початок кар'єри. У деяких країнах реліз отримав «платинову» сертифікацію неодноразово (у Канаді, Австралії, Великій Британії та інших державах).
За кілька місяців вийшов новий диск Crimes of Passion, який вийшов більш вдумливим, навіть соціальним. Артистку надихнули гучні статті у місцевих газетах, у яких писали про жорстоке поводження з дітьми. Цій темі було присвячено одразу кілька текстів.
В результаті вийшли дуже скандальні композиції, завдяки яким платівка стала успішною. Майже півтора місяці другий сольний альбом був на 2-й позиції у головному чарті Сполучених Штатів. Popулярність Пет продовжувала збільшуватись і за межами країни.
Кліпи стали потрапляти на MTV. Співачку слухали у всьому світі. Вона продовжувала отримувати нагороди та сертифікацію продажу копій своєї музики на фізичних носіях. Бенатар з'являлася найчастішим гостем на обкладинках відомих журналів. Своєю увагою її не оминув і легендарний The Rolling Stones Magazine – чи це не показник успіху?
Подальша творчість Пет Бенатар
Precious Time – таку назву отримав наступний LP. І знову був успіх. Йому було забезпечено першу позицію у всіх топах США, Європи та Австралії. Цей сольний альбом став справжнім «проривом» у Великій Британії, де тривалий час творчість співачки не могла надійно закріпитися. Потім вона здобула низку престижних нагород, серед них була премія "Греммі" за трек Fireand Ice. Дівчина стала в один ряд із зірками першої величини того часу.
Відеокліпи транслювали щодня на десятках ТВ-каналів по всьому світу. Виконавницю почали запрошувати і для зйомок у рекламі. На відміну від більшості артистів, чия популярність зменшувалась після одного-двох альбомів, Пет вдавалося бути популярною вже протягом третього релізу поспіль.
Відеороботи створювали за участю найкращих майстрів того часу. Зокрема їй вдалося попрацювати з режисером Бобом Джіральді. Він знімав Beat It для Майкла Джексона.
Згасаюча популярність Пет Бенатар
Четвертий альбом Get Nervous підтвердив статус артистки. Він увійшов до топ-5 найбільш продаваних дисків на території Америки. Однак зниження продажів все-таки спіткало жінку — в Європі альбом був сприйнятий прохолодніше за попередні. Поганий результат він показав і в Канаді, де традиційно творчість виконавиці розкуповували багатотисячними тиражами.
За кілька місяців вона зробила нову спробу. Love Is a Battlefield став чудовим творчим ходом. У ньому Бенатар відмовилася від музики, орієнтованої на MTV. Вона зменшила темп «попсовості» пісень і почала створювати більш проникливу музику. Тепер вона здобула славу як автора, який здатний гарно виконувати вірші на складні соціальні теми. Трек став одним із найпомітніших у її кар'єрі.
В 1984 вийшов Tropico, а потім і Seven the Hard Way. Два LP-диски було видано один за одним і мали приблизно однакове звучання. У них продюсери вирішили змінити хард-рок (популярний тоді і характерний для всієї творчості музиканта) на щось м'якше. Загалом продаж був непоганий, але це був крок назад. Цифри ще меншали з кожним новим релізом.
З 1990-х років темп поступово почав знижуватися. Артистка продовжувала випускати нові диски, проте з більш рідкісною періодичністю. Середина 1990-х років, а потім і 2000-х років ознаменована значною жанровою різноманітністю. Цим було обумовлено зниження інтересу до творчості та особистості Бенатара. Проте вона продовжує випускати нові альбоми й досі.
