Колектив Soft Machine утворився у 1966 році на території англійського містечка Кентербері. Тоді в групі вважалися: соліст Роберт Вайатт Еллідж, який грав на кнопках; також соліст і басгітарист Кевін Ейерс; талановитий гітарист Девід Аллен; друга гітара була у руках Майка Ратледжа. Роберт і Х'ю Хоппер, якого пізніше взяли до складу як басиста, грали з Девідом Алленом під керуванням Майка Ратледжа. Тоді вони називалися "Wilde Flowers".
З самого створення музична трупа виявилася дуже популярною в Англії, і швидко завоювала любов слухачів. Вони були найбільш затребуваною групою у відомому клубі UFO. Тоді ж була записана перша композиція «Love Makes Sweet Music», що побачила світ набагато пізніше.
Музиканти грали у європейських країнах. Якось у 1967 році після повернення з турне Девіда Аллена не пустили до Англії. Тоді колектив продовжив свої виступи як тріо.
Зміни у складі Soft Machine
Незабаром знайшли нового гітариста Andy Sammers, але йому не судилося надовго залишитися там. У 68 році Soft Machine стали хедлайнерами на виступі самого Джиммі Хендрікса (Jimi Hendrix Experience) у Штатах. На тому турне колектив зміг створити свій дебютний диск The Soft Machine в Америці.
Через невеликий час з колективу йде бас-гітарист Кевін Ейєрс, що послужило розпаду музичного гурту. Менеджер Hugh Hopper замінив Кевіна і посприяв тому, що гурт зміг створити свій другий альбом Volume Two (1969).
Тепер у Soft Machine з'явилося незвичне психоделічне звучання. Пізніше він перейшов у іншу форму, названу джаз-фьюжен завдяки саксофону Брайна Хоппера.
Золотий склад Soft Machine
До тріо, що склалося, додалося ще четверо учасників, які грали на духових інструментах. Після всіх змін музикантів утворився квартет, який добре запам'ятали. На роль саксофоніста взяли Елтона Діна. Він заповнив прогалину у складі, цим група була остаточно сформована.
Були записані третя і четверта платівки, Third (1970) і Fourth (1971) відповідно. У їхньому створенні залучалися сторонні виконавці року та джазової музики Lyn Dobson, Nick Evans, Marc Charig та інші. Четвертий диск став акустичним.
Кожен музикант можна назвати професіоналом своєї справи, але найбільш помітним персонажем залишався Ратледж, на якому тримався весь колектив. Він мав здатність складати неймовірні композиції, зводити аранжування і додавати неповторної імпровізації. Уайатт мав чарівний вокал та незвичайні здібності ударника, Дін грав унікальні соло на саксофоні, а Хоппер створював загальний настрій авангарду. Разом вони утворювали згуртовану та повноцінну групу, унікальну за всіма критеріями.
Третій альбом видавався наново цілих 10 років і став найрейтинговішим серед усіх робіт музикантів.
Група на плаву
Вайатт у 70-му році вирішив піти з групи, проте його вдалося повернути на якийсь час. Хлопці записують альбом «Five», і після цього соліст все ж таки йде знову. Через кілька місяців його приклад наслідуватиме і Дін. Вони змогли згуртуватися з колишніми учасниками пізніше для запису ще однієї платівки Six, випущеної в 1973 році.
Через нетривалий час після виходу цього диска Хопер йде, і на його місце ставлять Roy Babbington, який був сильний в електричних басах. Тепер склад включав Mike Ratledge, Roy Babbington, Karl Jenkins і John Marshall. 1973 року вони записують студійний диск «Seven».
Наступний альбом побачив світ у 1975 році під назвою «Bundles», створений уже в новому гітаристом Аланом Холдсвордом. Саме він зробив свій інструмент центральним у всьому звучанні. Наступного року на його місце взяли Джона Еджеріджа та випустили платівку «Softs». Після його виходу з Soft Machine йде останній із засновників Ратледж.
Тоді до гурту було запрошено кілька музикантів: бас-гітарист Стів Кук, Алан Вакеман – саксофон, та Рік Сандерс – скрипка. Новий склад створює альбом Alive and Well, проте звучання і загальна стилістика була вже не та, що раніше.
Пізніше класичне звучання та стилістика Soft Machine були повернуті при записі в 81 році диска «Land of Cockayne», створеного за участю Джека Брюса, Алана Холдсворда та Діка Морріса, що грає на саксофоні. Пізніше Дженкінс та Маршалл взяли участь у концертах гурту без можливості залишитися в колективі.
Група зараз
Всі записи з концертів гурту були так чи інакше випущені в різній якості, починаючи з 1988 року. У 2002 році проводилися гастролі під назвою "Soft Works", в яких брали участь Х'ю Хоппер, Елтон Дін, Джон Маршалл та Аллан Холдсуорт.
Колектив змінив назву на "Soft Machine Legacy" з 2004, і вона записала ще чотири альбоми в колишній стилістиці, що й раніше. "Live in Zaandam", "Soft Machine Legacy", "Live at the New Morning" та "Steam" стали хорошим продовженням колишніх традицій цього колективу.
Грем Беннетт видав свою книгу у 2005 році. Він описав життя та творчість легендарного музичного колективу.
