Група Oasis дуже відрізнялася від своїх «конкурентів». Під час свого розквіту у 1990-х роках завдяки двом важливим ознакам.
По-перше, на відміну від примхливих гранж-рокерів, гурт Oasis відзначав надлишок «класичних» рок-зірок.
По-друге, замість черпати натхнення з панку та металу, манчестерський гурт працював над класичним роком, особливо приділяючи увагу гурту The Beatles.
Походження та створення групи Оазис
Група Oasis була створена у Манчестері (Англія). Зусиллями автора пісень та гітариста Ноела Галлахера та його молодшого брата Ліама. Ліам також виступив у ролі виконавця. На початку 1990-х років вони створили гурт разом із гітаристом Полом Артурсом, барабанщиком Тоні Маккарроллом та басистом Полом Макгіганом.
Ніхто з останніх не залишився на постійній основі із гуртом Oasis. Такий «розклад речей» підтверджує те, що колектив належить братам Галлахер.
Від зірок до суперзірок
Перший альбом гурту Definitely Maybe вийшов у 1994 році і мав значний успіх у Великій Британії.
Даруючи слухачам відчуття енергійної гітарної музики поряд із гуртом The Beatles, альбом Definitely Maybe став епіцентром руху Брітпоп. Молоді та активні англійські гурти, спираючись на звучання раніше британських виконавців, додавали нове сучасне звучання своїм пісням.
У Сполучених Штатах альбом був не такий успішний, але гурт Oasis зміг стати суперзіркою в той час, коли більшість популярних гуртів були суворішими в плані звучання і мали інтроспективну налаштованість. Навпаки, пісні Ноела Галлахера (більшість із яких заспівані дуетом із Ліамом) буквально «фонтанували» енергією.
Захоплення американської аудиторії
Успіх групи в Америці стався з наступним альбомом (What's the Story) Morning Glory?. Він вийшов за рік після альбому Definitely Maybe. Грунтувався на мелодиці та стилі свого попередника. Дозволяв музикантам використовувати спектр звуків та пісенних прийомів. Балади Wonderwall та Don't Look Backin Anger стали дуже популярними піснями на американському радіо.
Гурт Oasis став тепер загальновідомими музикантами з обох боків Атлантики. Водночас альбом Morning Glory наголосив на необхідності почекати зі зміною складу. Але барабанщика Тоні Маккарролл замінили Аланом Уайтом ще до закінчення роботи над альбомом.
Жертви власного успіху
У відповідь на популярність альбому Morning Glory гурт Oasis подбав про те, щоб їхній наступний альбом був ще гучнішим і успішнішим. Be Here Now (1997) — данина до поваги до коментаря Джона Леннона з приводу посилу рок-музики.
Незважаючи на те, що гурт The Beatles, як і раніше, залишався найсильнішим джерелом натхнення для колективу, в альбомі домінували гітарний рок і тривалий час звучання пісень. Альбом Be Here Now загалом виявився комерційно «провальним» і абсолютно не відповідав спадщині попередніх записів Oasis.
Крім того, репутація братів Галахер за таблоїдні скандали починала змушувати їхню музику здаватися несуттєвою та неперспективною у комерційному плані.
Повільний занепад Оаза
Невтішний вихід альбому Be Here Now посилився ще більшою метушні гурту. Перш ніж розпочати роботу над продовженням, Пол Артурс та Пол Макгіган залишили групу Oasis. Залишилися лише брати Галлахер та Алана Уайта працювати над альбомом.
Через негативну реакцію аудиторії альбом Standing on the Shoulder of Giants (2000) ледве зміг потрапити на американське радіо, хоча у групи все ще були «фанати» у Великій Британії. Насправді Standing on the Shoulder of Giants був покращеною версією Be Here Now, але дивне неформатне звучання затьмарило гарні пісні, що зачіпають.
До цього моменту найкращі дні гурту Oasis були далеко позаду.
Спроби Oasis повернути колишню славу
Гітарист Джем Арчер і басист Енді Белл приєдналися до групи Oasis як сесійні музиканти для роботи над альбомом Heathen Chemistry (2002). Група вже не мала жодної надії повернути американську аудиторію. Хоча альбом являв собою простішу рок-пластинку.
Арчер та Белл написали пісні, як це раніше робив Ліам Галлахер. Разом вони створили різноманітнішу за звучанням роботу. Але гурт Oasis просто не зміг набути популярності, як у старі добрі часи.
Зак Старкі (син Рінго Старра з гурту The Beatles) замінив барабанщика Алана Уайта для роботи над альбомом Don't Believe the Truth у 2005 році. Як і у всіх альбомах, що вийшли після Be Here Now, альбом Don't Believe the Truth мав свою частину моментів, що тішать слух, але їх було не настільки багато, щоб реліз став успішним.
7 жовтня 2008 року гурт Oasis повернувся з платівкою Dig Out Your Soul. Перший сингл Shock of the Lightning було випущено наприкінці серпня. Він потрапив до деяких сучасних рок-чартів.
Ноел покинув групу
28 серпня 2009 року Ноел Галлахер оголосив про свій вихід з колективу. Він заявив, що просто не може більше працювати зі своїм братом. Деякі «фанати» були шоковані цією новиною. У той час як інші припускали, що це був останній розділ у тривалій ворожнечі Галлахеров і що Ноел зрештою повернеться.
Розпад став остаточним, коли Ноел зібрав свій гурт Noel Gallagher High Flying Birds у 2010 році. Ліам та інші учасники колективу Oasis заснували гурт Beady Eye у 2009 році. З того часу гурт Noel Gallagher High Flying Birds випустив свій однойменний дебютний альбом (2011) і роботу Chasing Yesterday (2015), на даний момент залишаючись активним.
Гурт Beady Eye випустив два альбоми. Different Gear, Still Speeding (2011) та BE (2013) до розпаду у 2014 році. Незважаючи на чутки про возз'єднання протягом багатьох років, дотепер немає певних планів щодо відновлення роботи групи Oasis.
Основні альбоми Oasis
Британські «фанати» та критики зазвичай відзначають альбом Definitely Maybe. Другий альбом Oasis – це вершина музичної роботи гурту. Це приголомшлива, зворушлива та забавна збірка пісень про кохання та наркотики.
Альбом Morning Glory отримав свою назву завдяки чудовим баладам, таким як Wonderwall. Звучання роботи змінювалося від пісні до пісні. Від хард-року у пісні Some Might Say. До сумної психоделики у композиції Cast No Shadow.
У розпал своєї популярності гурт Oasis не соромився хвалитися своєю славою. Morning Glory - це альбом, де вони підтримували весь цей імідж «найбільшої групи у світі», яким вони любили хвалитися і в пресі.
