Ніно Мартіні - італійський оперний співак та актор, все своє життя присвятив класичній музиці. Його голос звучить нині зі звукозаписних пристроїв тепло і проникливо, як і колись звучав зі знаменитих сцен оперних театрів.
Голос Ніно — оперний тенор, мав чудову колоратуру, характерну для дуже високих жіночих голосів. Ще такі вокальні можливості мали співаки-кастрати. У перекладі з італійської колоратура — це прикраса.
Майстерності, з якою він виконував партії музичною мовою, є точна назва — це бельканто. У репертуарі Мартіні звучали найкращі твори італійських майстрів, таких як Джакомо Пуччіні та Джузеппе Верді, також віртуозно виконував твори відомих Россіні, Доніцетті та Белліні.
Початок творчої діяльності Ніно Мартіні
Співак народився 7 серпня 1902 року у Вероні (Італія). Про його дитинство та юність практично нічого не відомо. Юнак навчався співу у відомих артистів італійської опери, подружжя Джованні Дзенателло та Марії Гай.
Дебют Ніно Мартіні в опері був у 22 роки, в Мілані він виконав роль герцога Мантуї в опері Rigoletto Джузеппе Верді.
Незабаром після дебюту він вирушив на гастролі Європою. Незважаючи на свій молодий вік і статус співака-початківця, до його послуг були знамениті столичні сцени.
У Парижі Ніно познайомився з кінопродюсером Джессі Ласкі, який, будучи зачарований голосом молодого італійця, запросив його взяти участь у кількох короткометражних фільмах його рідною італійською мовою.
Переїзд до США для роботи в кіно
1929 року співак остаточно переїхав до США, щоб продовжити свою кар'єру там. Він зважився на переїзд під впливом Джессі Ласкі. Співак почав зніматися в кіно та одночасно працював в опері.
Його першою роботою став виступ на Paramount on Parade, за участю всіх зірок Paramount Pictures — Ніно Мартіні виконав пісню Come Back to Sorrento, яка була використана пізніше як матеріал для фільму Technicolor. Сталося це 1930 року.
На цьому його діяльність на терені кінематографа тимчасово припинилася, і Ніно вирішив продовжувати кар'єру оперного співака.
У 1932 році він уперше з'явився на сцені Opera Philadelfia. Потім була серія передач на радіо з виконанням оперних творів.
Співпраця з компанією Metropoliten Opera
З кінця 1933 року співак працював у компанії Metropoliten Opera, першою ластівкою була вокальна партія герцога Мантуї, виконана на виставі 28 грудня. Там він працював протягом 13 років, аж до 20 квітня 1946 року.
Глядачі змогли оцінити партії з таких відомих творів італійських і французьких майстрів опери, які пролунали у віртуозному виконанні бельканто Ніно Мартіні: партії Едгардо у Lucia di Lammermoor, Альфредо у La Traviata, Рінуччо у Gianni Schicchi, Родольфо у La Boheme, Карло у Linda Руджеро в La Rondin, граф Альмавіва в Il Barbiere di Siviglia і роль Ернесто в Don Pasquale.
Виступ у Metropoliten Opera не заважав артисту їздити на гастролі. З партіями тенорів з опери Madama Butterfly Мартіні побував на концертах у Сан-Хуані (Пуерто-Ріко), де його тепло приймали студенти та викладачі місцевого університету.
А концерти відбулися у невеликій залі, яка була у розпорядженні навчального закладу, 27 вересня 1940 року. Арії з опери Faust прозвучали на сценах Opera Philadеlfia та La Scala трохи раніше, співак побував там на початку року 24 січня.
Кінематографічні роботи Nino Martini
Працюючи на сцені оперного театру, Ніно Мартіні періодично повертався на знімальний майданчик, де знімався у фільмах продюсера Джессі Ласкі, з яким уперше зустрівся у Парижі.
Його фільмографія у ці роки налічувала чотири фільми. У Голлівуді він знявся у 1935 році у фільмі «Тут роман», наступного року він отримав роль у фільмі «Веселий відчайдушний». А 1937 року це був фільм «Музика для мадам».
Заключною роботою Ніно у кінематографі став фільм за участю Іди Лупіно "Одна ніч з тобою". Це сталося через десятиліття — 1948 року. Продюсерами були Джессі Ласкі та Мері Пікфорд, а зняв фільм Рубен Мамулян на кіностудії United Artists.
В 1945 Ніно Мартіні взяв участь у Великому оперному фестивалі, який відбувся в Сан-Антоніо. На вступному виступі він зіграв роль Родольфо, який звернувся до Мімі, у виконанні Грейс Мур. Арію зустріли глядачі на біс.
У 1940-х років знаменитий співак повернувся на батьківщину до Італії. Останні роки Ніно Мартіні переважно працював на радіо. Виконував ті самі арії з улюблених творів.
Любителі класики дотепер захоплюються незвичайними вокальними даними італійського тенора. Він, як і раніше, заворожливо звучить, діючи на слухачів через багато років. Даючи насолодитися творами італійських майстрів оперної музики у класичному звучанні.
Ніно Мартіні помер у грудні 1976 року у Вероні.
