Микола Леонтович, всесвітньо відомий композитор. Його називають не інакше, як українським Бахом. Саме завдяки творчості музиканта, навіть у найвіддаленіших куточках планети на Різдво звучить мелодія «Щедрик». Леонтович займався як твором геніальних музичних творів. Він також відомий як хоровий диригент, викладач та активний громадський діяч, до думки якого часто прислухалися.
Дитинство композитора Микола Леонтович
Батьківщиною Миколи Леонтовича є маленьке село Монастирок у центральній Україні (Вінницька область). Там він народився взимку 1877 року. Його батько був сільським священиком. Маючи музичну освіту, саме Дмитро Феофанович Леонтович навчив сина грати на гітарі, віолончелі та скрипці. Мати Леонтовича – Марія Йосипівна також була творчою особистістю. У всій окрузі захоплювалися її голосом. Вона чудово виконувала романси та народні пісні. Саме мамині пісні, які він слухав із самого народження, у майбутньому визначили долю композитора.
Навчання
У 1887 році Миколу віддали в гімназію міста Немирова. Але оскільки навчання було платним, вже через рік батькам довелося забрати сина з навчального закладу через брак коштів. Батько влаштував його у початкове церковне училище. Тут Микола був на повному забезпеченні. Хлопець повністю поринув у вивчення нотної грамоти. Друзі та розваги мало цікавили майбутнього композитора. Вже за кілька місяців вражав своїх викладачів, легко читаючи найскладніші хорові музичні партії.
Після закінчення церковного училища у 1892 р. Леонтович відіслав документи на вступ до духовної семінарії міста Кам'янця-Подільського. Тут він ґрунтовно вивчив гру на фортепіано та теоретичні основи хорового співу. А на останніх курсах Микола Леонтович уже писав опрацювання до народних українських мелодій. За взірець брав роботи свого кумира Миколи Лисенка.
Микола Леонтович: перші кроки у творчості
Духовну семінарію Микола Леонтович закінчив 1899 року. Далі – робота в сільських школах. Він не з чуток знав, як важко бідним сім'ям дати освіту своїм дітям. Тому робив усе можливе, щоб сільські дітлахи мали змогу вчитися. Крім педагогічної діяльності, Леонтович постійно вдосконалював свою музичну освіту.
Ним було сформовано оркестр симфонічної музики. Учасники колективу виконували мелодії російських та українських композиторів. Робота в оркестрі надихнула молодого композитора та диригента на створення першої збірки пісень «З Поділля» (1901). Робота мала величезний успіх. Тому вже через 2 роки, у 1903 вийшов другий том пісень, який був присвячений Миколі Лисенку.
Переїзд Леонтовича на Донбас
1904 року композитор вирішив переїхати на Східну Україну. Там його й застає революція 1905 року. Під час повстань Леонтович не залишається осторонь. Він збирає навколо себе творчих особистостей, організовує хор із робітників, завдання якого – співати під час мітингів. Така діяльність композитора привернула увагу влади і, щоб не потрапити за ґрати, Леонтович повертається назад у рідні краї. Починає викладати музику у єпархіальному училищі. Але розвиватись як композитор не перестає.
Він виходить на відомого на той час музичного теоретика Болеслава Яворського. Прослухавши роботи Леонтовича, світило музики бере Миколу на навчання. До вчителя Микола часто їздить до Києва та Москви. Саме у Києві у 1916 р. Яворський допомагає Леонтовичу організувати великий концерт, де вперше прозвучав «Щедрик» в обробці молодого композитора. Також були виконані й інші твори, такі як «Співають пивні», «Була у матері одна донька», «Дударик», «Зійшла зірка» та ін. Київська публіка високо оцінила роботи Леонтовича. Це надихнуло композитора складати ще більше мелодій.
Микола Леонтович: життя у Києві
Коли було встановлено владу Української Народної Республіки, Леонтовичу вдалося потрапити до столиці України. До Києва його запросили працювати диригентом, а також викладати у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Паралельно музикант працює у консерваторії, там організовує гуртки, де могли займатися усі охочі. У цей час він активно складає музичні твори. Деякі з них були включені до репертуару народних та аматорських колективів.
У 1919 році Київ був захоплений денікінцями. Оскільки Леонтович вважав себе українським інтелігентом, йому довелося тікати зі столиці, щоб уникнути репресій. Він повертається до Вінницької області. Там засновує першу в місті музичну школу. Паралельно із викладацькою діяльністю пише музику. З-під його пера в 1920 році виходить народно-фантастична опера «На русалкіну Великдень».
Таємниця вбивства Миколи Леонтовича
Тисячі публікацій були присвячені загибелі талановитого композитора. 23 січня 1921 року Миколу Леонтовича було застрелено у батьківському будинку у селі Марківка Вінницької області. Вбив його агент ВЧК за завданням влади. Відомий музикант і активний громадський діяч, який пропагував українську культуру і збирає інтелігенцію навколо своєї творчості, був невгодний більшовикам. Лише після проголошення незалежності України у 90-х роках минулого сторіччя розслідування вбивства відновили. Випливло безліч нових фактів та засекреченої за часів комуністичного режиму інформації про факт вбивства.
Спадщина композитора
Микола Леонтович був майстром хорових мініатюр. Пісні у його обробці виконують не лише в Україні. Їх співає українська діаспора у всьому світі. Композитор буквально змінював душу кожної пісні, давав їй нове звучання – вона оживала, дихала, випромінювала море енергії. Використання тембрової варіативності у обробках – це ще одна фішка композитора. Вона дозволяла хору під час виконання пісні розкрити всю гармонію та поліфонічність мелодики.
Щодо тематики – то вона більш ніж різноманітна – обрядова, церковна, історична, побутова, гумористична, танцювальна, ігрова та ін. Також композитор торкнувся такої теми, як мелодика народного плачу. Вона простежується у роботах «Козака несуть», «Через гори сніг летить» та багатьох інших.
