Микола Гнатюк – широко відомий у 1980–1990-х роках XX століття український (радянський) естрадний співак. 1988 року музикантові було присвоєно звання народного артиста Української РСР.
Юність артиста Микола Гнатюк
Виконавець народився 14 вересня 1952 року у селі Немирівка (Хмельницька область, Україна). Його батько був головою місцевого колгоспу, а мати працювала вчителькою молодших класів у школі.
В юності хлопчик поїхав навчатися до міста Рівного, де й вступив до педагогічного інституту. Тут він проходив навчання з музично-педагогічного спрямування. Так його життя було нерозривно пов'язане з музикою. Паралельно юнак вступив до музичного ансамблю «Ми — одесити».
Тут він став відточувати свої вокальні навички та успішно брав участь у виступах ансамблю аж до відходу до армії. Вже за рік після початку служби юнака взяли до армійського ансамблю. Він протягом року співав у новому колективі.
Після армії молодик навчався у студії дуже відомого та легендарного мюзик-холу в Ленінграді. Водночас у Миколи була унікальна можливість виступати на гастролях із ВІА «Дружба». То був найстаріший колектив серед усіх радянських ВІА.
До популярності через телебачення
Крім того, Гнатюк мав унікальну можливість — телевізійний запис (який відбувся випадково) спільно з оркестром Ростислава Бабича (відомого радянського диригента і композитора).
На цій програмі телевізійники переконалися не лише у музичному таланті виконавця, а й у тому, що він чудово підходить під формат телебачення як за голосом, так і зовні. Виконавця почали регулярно запрошувати на програми. Він виконував такі хіти, як «Дівчисько з квартири 45», «У веселого клена» та ін.
Широку популярність музикант здобув завдяки низці конкурсів, у яких він брав участь і здобув перемогу. Зокрема, перше місце він отримав у 1 році на конкурсі артистів естради, який проходив в Україні. За рік він потрапив на всесоюзний конкурс. Тут він не отримав 1978-го місця, зате зайняв 1-у позицію серед усіх претендентів і став добре знайомий публіці, в тому числі іноземній.
Завдяки участі у всесоюзному конкурсі Микола Гнатюк потрапив на міжнародні фестивалі та конкурси естрадної пісні – спочатку у Німеччині, потім у Польщі. На двох фестивалях йому вдалося отримати гран-прі – за пісні «Я з тобою танцюю» та «Танець на барабані». Це сталося в період із 1978 по 1980 роки. Закріпленням успіху стала композиція «Птах щастя», яка вийшла 1981 року.
Смішний випадок з Аллою Пугачовою
Під час фестивалю у Польщі (у місті Сопот) у Гнатюка сталася цікава історія, пов'язана з примадонною Аллою Пугачовою, яка була у журі фестивалю. За словами Миколи, через те, що Пугачова хотіла «нав'язати» всім лише свою музику, вона вирішила позбавитися його на фестивалі — зробити все так, щоб він не брав участі.
Пугачовою була організована вечірка, на якій припускали довести Гнатюка до потрібного стану та поставити під зрив його подальший виступ. Воно мало відбутися вже вранці. Проте плану не судилося здійснитися.
Виконавець прийшов на вечірку, але в її розпал непомітно вийшов з кімнати і пішов у свій номер. У готелі він відпочив і наступного ранку успішно заспівав пісні, посівши 1-е місце на фестивалі. Так, у Алли Борисівни не вдалося зупинити популярність молодого співака.
Микола Гнатюк: Розвиток кар'єри
З 1980 року виконавець почав змінювати ВІА та колективи буквально один за одним. Починаючи з ВІА "Мальви", він створив власний колектив "Бенефіс". Потім почав співпрацювати з гуртом «Кросворд» (дуже відомий колектив, який виконував композиції у стилі джаз-рок). Примітно, що спільно з другою групою Микола випустив першу платівку. Вона була перекладені хіти від французьких шансоньє.
Після цього Гнатюк знову перейшов з одного ВІА до іншого, брав участь в оркестрах та різних колективах. Лише 1985 року відбулася прем'єра другого релізу за участю Миколи. Це була платівка ВІА "Лабіринт". Однак на цей момент інтерес до творчості музиканта помітно знизився. Телевізійники ще рідше почали кликати виконавця на програми.
Артист у 80-х
На той час кількість телевізійних ефірів була прямо пропорційна славі будь-якого музиканта. Гнатюк записував нові пісні самостійно, намагався створити новий хіт, але безуспішно. Середина 1980-х років – переломний момент на радянській сцені, час виникнення нових напрямків. Це призвело до звільнення зі сцени ряду знаменитих естрадних співаків — Мартинова, Ободзінського. Тяжкий час не змусив Гнатюка залишити музичну кар'єру.
Він все ще був у пошуку, шукав способи повернення на велику сцену. І це сталося 1987 року з піснею «Малиновий дзвін». Вона стала справжнім хітом, повертаючи музикантові частину колишньої популярності. Наступного року вийшла композиція «Білі віконниці», завдяки якій музикант набув нової хвилі популярності. Саме після цих подій Микола й здобув почесне звання народного артиста.
Такий розквіт популярності та інтересу до його особистості дозволив швидко записати та випустити дві повноцінні платівки. Вони вийшли протягом одного року та отримали дуже гарні відгуки у публіки. Проте через низку сімейних обставин він завершив кар'єру на 5 років. Музикант поїхав на місце проживання у ФРН, а повернувся лише 1993 року.
Крах Радянського Союзу призвів до того, що музикант вирішив відтепер «робити ставку» на Україну (що логічно, враховуючи, що це його батьківщина). Після випуску ряду україномовних пісень він став популярним. Але вже не на теренах Союзу, а лише в Україні. З цього моменту він почав випускати сольні альбоми, брати участь у різноманітних телешоу та концертах.
