Настя Польова — радянська та російська рок-співачка, а також лідер популярного колективу «Настя». Сильний голос Анастасії став першим жіночим вокалом, який зазвучав на рок-сцені початку 1980-х років.
Виконавиця пройшла нелегкий шлях. Спочатку вона дарувала шанувальникам важкої музики аматорські треки. Але згодом її композиції набули професійного звучання.
Дитинство та юність Анастасії Вікторівни Польової
Анастасія Вікторівна Польова народилася 1 грудня 1961 року. Своє дитинство вона провела у невеликому провінційному містечку Первоуральську (Свердловська область).
Співачка не надто любить ділитися спогадами свого дитинства. Закінчивши школу, вона стала студенткою Свердловського архітектурного інституту. До речі, саме у вищому навчальному закладі вона захопилася рок-музикою. Студенти приносили до аудиторії магнітофони. Після пар із колонок магнітофонів долинали чудові гітарні соло.
Хвиля року настільки заряджала молодь, що вони створювали музичні гурти. У цей андеграундний музичний «вир» Анастасія потрапила, будучи студенткою І курсу.
«До цього у мене були досить поверхові уявлення про рок-музику. У мене за плечима не було навіть диплома про закінчення музичної школи. Рок-музика для мене стала чимось священним і водночас абсолютно новим. Був навіть час, коли я хотіла покинути інститут та піти до музичного училища…», — згадує Анастасія Вікторівна.
Настя схотіла вдосконалити вокальні дані. Незабаром вона приєдналася до місцевої рок-тусівки, де цілодобово була на репетиціях. Аматорський вокал дівчини знайшов самобутнє звучання. Голос Анастасії зазвучав настільки впевнено, що 1980 року вона записала для колективу «Трек» кілька пісень. Власне, з цього моменту і розпочався професійний творчий шлях Насті Польової.
Настя Польова: створення колективу "Настя"
1984 року колектив «Трек» розпався. Для Насті настав не найкращий період. Вона сумувала за музикою. Пропозицій від інших рок-груп не було, а займатися сольними проектами їй було не під силу. Анастасія змушена була просити знайомих музикантів написати для неї кілька композицій.
У середині 1980-х років відомий Слава Бутусов (лідер гурту Nautilus Pompilius) подарував Насті кілька треків. Йдеться про композиції «Снігові вовки» та «Кліпсо-Каліпсо».
Анастасії довелося сісти за клавішні інструменти. Незабаром її гра була схожа на професійну. Це вона сприйняла як знак. Вона мала достатньо матеріалу для запису дебютного альбому.
1986 року Польова прийняла музичне рок-хрещення. Дівчину прийняли у Свердловський рок-клуб. Потім сталося передбачуване - вона створила рок-колектив "Настя".
Презентація студійного альбому "Тацу"
На момент створення групи в команді вважалися сесійні музиканти. Єдиним офіційним учасником групи став гітарист Єгор Бєлкін та Анастасія Польова як вокалістка.
1987 року дискографія колективу «Настя» поповнена дебютним альбомом «Тацу». Обкладинку збірки прикрасила фотографія Анастасії Польової. Тексти до композицій написав Ілля Кормільцев – поетичний гуру гурту Nautilus Pompilius та інших радянських рок-виконавців.
Практично відразу після презентації дебютного студійного альбому гурт «Настя» виступив на ІІ фестивалі Свердловського рок-клубу. 1988 року Польова стала найкращою вокалісткою на фестивалі «Міс рок» у Києві. Співачка мала величезну популярність. Журналісти навіть прозвали її «радянською Кейт Буш». Зірок порівнювали зовні - струнку брюнетку Кейт і вищу (зріст 167 см) білявку Польову.
Настя Польова: вихід другого студійного альбому Ноа Ноа
1989 року Анастасія презентувала шанувальникам другий студійний альбом «Ноа Ноа». Тексти для нових композицій збірки написав брат Іллі Кормільцева Євген.
Після презентації студійного альбому музиканти вирушили до масштабного гастрольного туру. Паралельно із цим вони презентували кілька композицій на нові пісні.
У тому ж році Анастасія спробувала себе ще й як автор текстів. Співачка презентувала авторську пісню «Танець навшпиньки». Цікаво, що на київському фестивалі «Міс рок – 1990» представлена композиція була покликана найкращою.
На початку 1990-х років Анастасія зі своєю командою багато гастролювала. Примітно, що хлопці виступали наживо як для шанувальників СРСР, а й там. Музиканти відвідали Голландію та Німеччину.
Презентація останнього альбому Свердловського періоду
Останньою збіркою Свердловського періоду став третій альбом «Наречена». Презентація платівки відбулася 1992 року. Напрочуд багатьох шанувальників, альбом вийшов неймовірно ліричним. "Фанатам" особливо сподобалися пісні: "Летючий фрегат", "Кохання і брехня", "На щастя". Кліпи на представлені композиції потрапили до ротації. А «Летючий фрегат» у виконанні Анастасії пролунав у фільмі Олексія Балабанова «Брат» (1997).
1993 року Анастасія Польова відкрила нову сторінку творчої біографії. Вона переїхала жити у Санкт-Петербург. Слідом за нею до культурної столиці Росії вирушив Єгор Бєлкін. Хлопці півтора року провели у творчій відпустці. Але в 1996 році вони розпочали запис нового альбому «Море Сіам», який був виданий у 1997 році.
Польова не сиділа на місці. Виконавиця регулярно поповнювала дискографію гурту "Настя" новими альбомами. Так, 2001 року було видано збірку «НеНастя», 2004 — «Крізь пальці» та 2008 — «Мости над Невою». Альбоми демонстрували шанувальникам, музичним критикам, як змінюється творчість співачки, розвивається її поетична мова, а також жанр музики.
В одному з інтерв'ю артистка зізналася, що на початку творчого шляху зміст музичних композицій був більш романтичним.
Анастасія говорить про те, що раніше вона не думала про загальноприйняті музичні правила. Сьогодні намагається вкластися у класичні 4/4. Пісні у її виконанні стали більш ритмічними. Але одному Настя точно не змінить – мелодизму.
«На мою думку, музика має бути насамперед красивою, багатошаровою, передчасною, — зізнається співачка. — Я на початку 2000-х років вирішила перейти на струнні при написанні композицій, клавішний інструмент закинула та забула. А ось зараз думаю знову повернутися до нього… Зізнаюся, що інтерес до східної екзотики у мене не зник…».
Особисте життя Анастасії Польової
Професійне та особисте життя Анастасії тісно межують між собою. На початку 1980-х років Настя вийшла заміж за талановитого Єгора Бєлкіна. Пара не розлучається вже понад 40 років.
Польова досить скромна в розповідях про особисте життя. Дітей у сім'ї немає. Режисер Олексій Балабанов зняв фільм «Настя та Єгор» (1987). У ньому він спробував розкрити професійні та особисті стосунки сімейної пари. Наскільки йому це вдалося, судити шанувальникам та глядачам.
У зрілому віці співачка здобула віру. Анастасія охрестилася у церкві. Польова зізналася, що тривалий час вона не могла змусити себе носити хрестик на шиї, і він постійно лежав у сумці. Віру співачка набула після смерті свого брата.
«Я познайомилася з дуже мудрим батюшкою, який свого часу був рокером і займався музикою. Він і провів таїнство. Я не займаюся "релігійним фітнесом", - як жартує мій чоловік, не б'юся лобом об підлогу, головне, що в мене накопичується і залишається всередині. Я почала відвідувати храм, а також дотримуватися всіх церковних свят. Мій чоловік мене не підтримує, але це його право…».
Настя Польова сьогодні
У 2008 році дискографія гурту поповнена альбомом «Мости над Невою». На запитання журналістів про затяжну творчу перерву Анастасія Вікторівна відповіла так:
«Це не творча пауза чи застій. Просто… просто робота не йде! Хоча зізнаюся, що новий матеріал уже є. Думаю, що не варто творити паніку на тему, чому ми не презентуємо альбоми щороку. Наша команда орієнтується на якість. Я абсолютно спокійна і не хвилююся з приводу того, що остання збірка вийшла 2008 року. Вирішила просто жити своїм життям. Не підкорятися конвеєру».
Виконавиця і дотепер багато гастролює. Вона робить цікаві колаборації з іншими російськими рокерами. Наприклад, з 2013 року вона співпрацювала зі Світланою Сургановою, Чичеріною, колективом Бі-2. У 2018 році Настя Польова та Єгор Бєлкін здійснили гастрольний тур територією Сибіру.
У 2019 році Настя Польова та гурт «Бі-2» презентували шанувальникам композицію «Сон про сніг». Пісня увійшла до альбому «Непарний воїн 4. Частина 2. Retro Edition. "Непарний воїн" (2005) - музичний проект, створений для запису, видання треків поета та композитора Михайла Карасьова (автора гурту "Бі-2").
