Jose Feliciano - це популярний співак, автор пісень та гітарист з Пуерто-Ріко, який був популярний у 1970-1990-х роках. Завдяки міжнародним хітам Light My Fire (групи Двері) і найрізноманітнішому різдвяному синглу Feliz Navidad виконавець набув величезної популярності.
У репертуарі артиста є композиції іспанською та англійською мовами. Він також є володарем двох премій «Греммі» у номінаціях «Найкращий новий виконавець 1968 року» та «Найкраще сучасне поп-вокальне виконання».
Ранне життя Jose Feliciano
Хосе Монтсеррат Фелісіано Гарсія народився 10 вересня 1945 року у місті Ларес (Пуерто-Ріко). Виконавець має вроджену сліпоту, яка є наслідком спадкового захворювання – глаукоми.
Крім нього, у сім'ї було ще 10 дітей. Коли Хосе було 5 років, разом зі своїми батьками, братами та сестрами він переїхав у район північної частини Нью-Йорка – Гарлем.
З раннього віку Фелісіано почав вчитися грати на різних музичних інструментах. Він слухав значну кількість музичних платівок та намагався повторювати мелодію.
За розповідями артиста в пресі, «його любов до музики виникла в 3 роки, коли його дядько грав на музичному інструменті, а Хосе супроводжував його на бляшанці для крекерів». У результаті виконавець освоїв концертину, бас, банджо, мандоліну, гітару, фортепіано та інші клавішні інструменти.
У ранньому підлітковому віці Фелісіано відкрив для себе улюблений інструмент – акустичну гітару. Хосе розумів, що він має талант і почав його розвивати. Вже до 16 років він почав заробляти перші гроші для сім'ї, граючи фолк, фламенко та під гітару у кав'ярнях Грінвіч-Віллідж.
Одного разу батько виконавця залишився без роботи, тому 17-річний Фелісіано покинув школу і почав виступати на повну ставку. Свій перший професійний концерт він зіграв у 1963 році у кафе Retort у Детройті.
Початок музичної кар'єри Jose Feliciano
У 1963 році виконавця-початківця вже впізнавали в кафе і барах. А деякі відвідувачі навіть чекали на виступи. Одного вечора Хосе виступав у Gerde's Folk City, де його талант помітив Джек Сомер - керівник RCA Records. Він запропонував юнакові підписати контракт на лейблі, і Фелісіано відразу погодився.
Першими роботами, випущеними на лейблі 1964 року, стали англомовні альбоми: The Voice and Guitar та сингл Everybody Do the Click. Вони стали популярними, їх навіть програвали на радіо, але збірки так і не потрапили до чартів США. Незважаючи на це, багато критиків та диск-жокеїв дали позитивні позитивні відгуки та помітили талант виконавця.
Через пуерто-ріканське походження співака лейбл RCA Records адаптував значну частину альбомів і синглів Хосе під латиноамериканську аудиторію. Отже, артист набув впізнаваності серед іспаномовних слухачів. Вже 1966 року Фелісіано зміг зібрати зал зі 100 тис. слухачів у Буенос-Айресі (Аргентина).
Popулярність Jose Feliciano
В 1967 виконавець випустив свою версію пісні Light My Fire від дуже відомого гурту The Doors. Нова композиція зайняла третю позицію в чартах поп-музики США. Було продано більше 3 млн. платівок, і це відразу зробило співака знаменитістю. Потім Фелісіано разом із керівництвом лейбла RCA почав адаптувати музику і під англомовних слухачів.
Завдяки вдосконаленій версії Light My Fire артист отримав перші дві премії "Греммі". Його нагородили в номінаціях «Найкращий новий виконавець 1968 року» та «Найкраще сучасне вокальне виконання». Переспівана пісня увійшла до альбому Feliciano! (1968), який став таким самим успішним. І завдяки збірці артист отримав дебютний «Золотий диск».
1970 року Фелісіано записав пісню Feliz Navidad, яка стала справжнім різдвяним хітом. Композиція не втрачає своєї популярності навіть сьогодні. Напередодні Нового року та Різдва її можна почути у сучасних чартах. Завдяки величезній популярності та впізнаваності виконавець почав їздити в тури Америкою та Великобританією. 1974 року Хосе записав саундтрек для телевізійного шоу Chico and the Man.
Успіх Фелісіано іноді супроводжувався конфліктами. Під час концертів в Англії сліпий виконавець порушив британські закони про карантин щодо домашніх тварин. Собака-поводир Фелісіано не міг в'їхати в країну. Це було проблемою для музиканта не тільки тому, що собака була потрібна йому для навігації.
Чотирьохлапий друг став його постійним помічником на сцені. На початку кожного виступу собака підводив співака до центру майданчика і повертався, щоб поклонитися йому наприкінці. Через цей інцидент Хосе не повертався до Англії кілька років.
Протягом 1980—1990-х років Фелісіано продавав музику переважно для іспаномовної аудиторії. За цей час виконавець отримав безліч премій «Греммі» у номінації «Найкраще латинське поп-виконання». Серед інших відзнак він був першим лауреатом премії "За заслуги перед життям" на виставці Latin Music Expo. І на його честь перейменували середню школу в Гарлемі, де він навчався.
Критика Jose Feliciano за виконання національного гімну
1968 року в Детройті відбулася Світова серія ігор з бейсболу. І Фелісіано запросили співати національний гімн «Усіяний зірками прапор». Артист виконав композицію у своєрідній манері, яка відрізняється від традиційної. Виступ викликав значну кількість обурень серед критиків та вболівальників. Присутні на стадіоні освистали артиста. А Detroit Free Press назвала виконання «болісним, хвилюючим душу та суперечливим».
Багато американців вважали виступ Хосе образливим. Згідно з газетою New York Times, нестандартна інтерпретація була питанням стилю:
«Виконання Фелісіано було зроблено у повільнішому ритмі. Воно схоже на поєднання соулу та стилів фолк-співу. Артист акомпанував собі на гітарі».
Справа в тому, що Фелісіано став першим, хто змінив пісню, і це зачепило багатьох. Після виступу в пресі з'являлися відгуки незадоволених американців: «Я досить молодий, щоб зрозуміти це, але я думаю, що це неправильно… Це було непатріотично». Інший схвильований громадянин написав таке: «Це було ганьбою, образою… Я збираюся написати про це своєму сенатору».
Фелісіано жалкував про цей інцидент: «Я робив це з добрими намірами, і я робив це з душею та почуттям. Після того виступу люди перестали слухати мене по радіо. Вони думали, що я теж суперечливий. З того часу моє життя було не таке гарне в музичному плані… і я намагаюся повернутися назад».
Артист втратив минулу славу на території США. Він співпрацював із різними звукозаписними компаніями. Разом вони запроваджували маркетингові стратегії. Але так і не змогли відродити популярність серед англомовної аудиторії.
Пародія на Feliz Navidad
У 2009 році радіопродюсери Matt Fox та AJ Rice опублікували на інтернет-майданчику Human Events трек The Illegal Alien Christmas Song. Він був пародією на Feliz Navidad. Текст пісні був заснований на стереотипних уявленнях про іммігрантів із Латинської Америки. Він показував їх як алкоголіків, злодіїв та шахраїв, а також людей, які переносять небезпечні захворювання. Пародія викликала шквал обурень серед користувачів та ЗМІ. Хосе Фелісіано відповів таке:
«Ця пісня дуже дорога для мене і завжди була мостом між двома рідними культурами. Я не хочу, щоб її використовували як двигун політичних платформ, а також расистких і ненависницьких висловлювань. Це жахливо, мені хотілося, щоб мене та мою пісню перестали асоціювати з цим якнайшвидше».
Проте через короткий проміжок часу скандальний трек прибрали із сайту видання Human Events. Джед Беббін (редактор майданчика) вибачився перед співаком та його командою в інтерв'ю Associated Press.
Особисте життя
Хосе Фелісіано був одружений двічі. Перший раз він був одружений з жінкою на ім'я Жанна. Однак у 1978 році пара прийняла рішення розлучитися. Через чотири роки артист одружився вдруге зі своєю давньою подругою Сьюзан Омілліан. Вони познайомилися у 1971 році, коли вона навчалася у Детройті. Артист товаришував з дівчиною 11 років, після чого 1982 року зробив їй пропозицію.
Цікаво, що під час скандального виступу в Детройті Сьюзан познайомилася зі спортивним кореспондентом Ерні Харвеллом. Трохи згодом він представив її Фелісіано. Зараз у пари є троє дітей – дочка Мелісса, а також сини Джонатан та Майкл.
