«Якби двері сприйняття були чисті, все з'явилося б людині такою, як вона є — нескінченною». Цей епіграф узятий із книги Олдоса Хасклі «Двері сприйняття», який був цитатою британського поета-містика Вільяма Блейка.
Група The Doors - уособлення психоделічних 1960-х років з В'єтнамом та рок-н-ролом, з декаданською філософією та мескаліном. Вона завдячує своєю назвою саме цій книзі, якою надихався Моррісон (фронтмен гурту).
Початок групи The Doors (червень 1965 р. - серпень 1966 р.)
Все почалося на пляжі Лос-Анджелеса, коли двоє студентів UCLA факультету з режисури зустрілися та обмінялися своїм баченням на світ.
Один розповів свої вірші, другий оцінив та запропонував записати їх під музику. Вступ пісні Light My Fire – заслуга другого. Цю фатальну зустріч Джима Моррісона і піаніста Рея Манзарека влітку 1965 яскраво показано у фільмі Стоуна Doors.
2 вересня 1965 вони випустили бутлегом версії композицій: Moonlight Drive, My Eyes Have Seen You, Hello, I Love You.
Також до складу групи приєдналися гітарист Роббі Крігер та барабанщик Джон Денсмор, знайомі Манзарека з йоги. Вони почали виступати у клубі The London Fog. У 1966 році він змінив назву Whisky a Go Go.
Гурт The Doors не використовував бас-гітару. Оскільки Рей Манзарек сам грав басові партії на Fender Rhodes Bass. При цьому прикрашаючи аранжування віртуозними пасажами на транзисторному електрооргані Vox Continental.
Моррісон писав поетичні вірші (які донині вважають класикою американської літератури XX століття) під музику Крігера та Манзарека. А також ритмічні удари барабана Денсмора, які подобалися слухачеві манерою виконання та смисловою наповненістю.
Індіанська та іспанська культура, посилання на грецькі міфи - це було основним двигуном групи, а також причиною їхнього звільнення. Оскільки, зациклившись на Едіповому комплексі у вальяжному стані, Моррісон сказав помітну фразу в пісні The End під час одного з виступів у клубі Whisky a Go Go:
« - Father.
- Yes, son?
- I want to kill you.
- Mother! I want to fuck you…».
(Подібні витівки є лейтмотивом поведінки Моррісона постійно).
Продюсер Ротшильд був вражений талантом, ерудицією та епатажем групи та запропонував їй вигідний контракт. Торішнього серпня 1966 року вони почали співпрацювати і випускати композиції.
Творчість гурту The Doors (1966-1969 рік)
Підписавши контракт з Ротшильдом, гурт занурився з головою в музику і почав творити. Перший альбом The Doors був записаний одним дублем через незначне спонсорування продюсером.
Альбом вийшов для Моррісона та команди не дуже примітним. Але для будь-якого захопленого гарною музикою сучасника — класикою. Вона зайняла 52 позицію в топі найкращих альбомів, на думку журналу Rolling Stone.
У цьому альбомі були представлені композиції The End та Light My Fire. Вони є візитівкою групи та їх цитують у багатьох витворах мистецтва, наприклад, у фільмі «Апокаліпсис сьогодні» (1979), The Doors та ін.
Альбом був записаний восени 1966 року, але вийшов узимку 1967 року. Тоді ж було випущено альбом Strange Days, який створено якісніше.
Тому Моррісон почав просто читати вірші під білий шум. Це композиція Horse Latitude і такі пісні, як: Strange Days та When The Music's Over.
Початок кінця (1970-1971 рр.)
Після двох альбомів Waiting for the Sun (1968) та The Soft Parade (1969) вийшли Spanish Caravan, Touch Me.
Пісня Hello, I Love You виявилася плагіатом (але перевершує оригінал) пісні All Day and All of The Night (групи The Kinks).
У 1970-ті роки Моррісон постійно усамітнювався під час турне, вживав наркотики, літри алкоголю та антидепресанти. Йому вже не вдавалося з тією ж легкістю творити і бачити, як і раніше.
Навіть сягало того, що групі доводилося займатися самоаналізом. Моррісон перестав займатися трудовою діяльністю у групі, крім розбещення натовпу. Це були роздягання на сцені, доведення її до сказу кількома словами з фінальним мордобоєм наприкінці.
Моррісон помер від серцевого нападу 1971 року в Парижі. Його смерть досі залишається загадкою.
Післямова
Група The Doors зробила величезний внесок у психоделічну культуру 1960-х років та рок-музику загалом.
Склад гурту без Моррісона продовжував виступати з різною періодичністю, аж до 2012 року.
