Johannes Brahms – геніальний композитор, музикант та диригент. Цікаво, що критики та сучасники вважали маестро новатором і водночас традиціоналістом.
За своєю структурою його композиції були схожі на твори Баха та Бетховена. Деякі говорили, що роботи Брамса є академічними. Але з одним посперечатися точно не можна — Йоганнес зробив значний внесок у розвиток музичного мистецтва.
Дитинство і юність
Маестро народився 7 травня 1833 року. Обстановка, що панувала в будинку, сприяла тому, що хлопчик з ранніх років почав цікавитися музикою. Справа в тому, що Йоганн Жакоб (батько Брамса) володів грою на духових та струнних музичних інструментах.
Брамс був другою дитиною. Батьки помітили, що Брамс виділяється на тлі решти дітей. Він міг на слух уловити мелодію, у нього була гарна пам'ять та чудовий голос. Батько не чекав, коли син підросте. З 5 років Йоганнес навчався грати на скрипці та віолончелі.
Невдовзі хлопця віддали під крильце досвідченішого педагога Отто Косселя. Він навчив Брамса азам композиції. Отто був уражений здібностями свого учня. Він запам'ятовував мелодії після першого прослуховування. У 10 років Брамс уже збирав зали. Хлопчик виступав із імпровізованими концертами. 1885 року відбулася презентація першої сонати, автором якої був Йоганнес.
Батько намагався відмовити сина від спеціалізації композиції, оскільки вважав, що це невигідне заняття. Але Отто зумів переконати главу сімейства, і Брамса перевели до класу маестро Едуарда Маркссена.
Минуло кілька років і Брамс почав активно організовувати концерти. Незабаром компанія Cranz отримала права на твори Йоганнеса та зайнялася випуском нотних партій під творчим псевдонімом GW Marks. Лише за кілька років Брамс почав використовувати оригінальне ім'я. Його справжні ініціали з'явилися на обкладинках Скерцо ор. 4» та пісні «Повернення на батьківщину».
Творчий шлях композитора Johannes Brahms
В 1853 Брамс зустрівся з ще одним знаменитим композитором Робертом Шуманом. Маестро похвалив Йоганнеса, навіть написав про нього відгук, який потрапив до місцевої газети. Після відкликання багато хто почав активно цікавитися творчістю Брамса. З підвищенням уваги до маестро його ранні твори почали критикувати.
На деякий час він був змушений відмовитися від демонстрації власних композицій. Йоганнес перейшов до активної концертної діяльності. Незабаром композитор перервав мовчання публікацією сонат та пісень лейпцизької фірми Breitkopf & Härtel.
Презентація сонат та пісень супроводжувалася холодним прийомом з боку публіки. Насамперед холодний прийом був обґрунтований «провалом» концертів Брамса в 1859 році. Маестро тримався з останніх сил. Коли після низки невдалих концертів він вийшов на сцену, щоб презентувати нові витвори, то публіка розкритикувала його виступ. І він був змушений залишити концертний майданчик.
Ворожий прийом публіки розлютив Брамса. Він хотів помститися критикам та публіці. Композитор приєднався до складу так званої «нової школи», яку очолювали Ріхард Вагнер та Ференц Ліст.
Вищезгадані композитори надали Йоганнесу належну підтримку. Незабаром він обійняв у співочій академії посаду керівника та диригента. Через деякий час він переїхав до Баден-Бадена. Саме там він розпочав роботу над знаменитою композицією, яка включила у себе «Німецький реквієм». Брамс зненацька опинився на вершині популярності.
Приблизно в цей же час він презентував збірку «Угорські танці», а також блискучу збірку вальсів. На хвилі популярності композитор завершив роботу над раніше розпочатими, але не закінченими творами. Крім того, композитор випустив партитуру кантати «Рінальдо», Симфонії № 1, до складу якої увійшла композиція «Колискова».
Johannes Brahms як керівник
У цей час Брамс керував солістами Віденського музичного товариства. Завдяки своїм можливостям Йоганнес організував концерт, метою якого є презентація нових безсмертних творінь. На одному з подібних заходів звучали «Варіації на тему Гайдна», низка вокальних квартетів та «Сім пісень для змішаного хору». Композитор став популярним далеко за межами Європи. Він став лауреатом багатьох престижних нагород та премій.
У 1890-х роках Брамса прирівнювали до культової особи. Тому рішення, яке маестро ухвалив після знайомства з Йоганном Штраусом II, для багатьох стало несподіванкою. Справа в тому, що Йоганнес завершив композиторську діяльність і позиціонував себе як диригент і піаніст. Незабаром він змінив прийняте рішення і взявся за написання незакінчених композицій.
Подробиці особистого життя
Особисте життя знаменитого композитора склалося невдало. У нього було кілька романів, що запам'ятовуються. Але, на жаль, ці стосунки не стали серйозними. Маестро за своє життя не одружився, отже він не залишив після себе спадкоємців.
Він відчував теплі почуття до Клари Шуман. Але так і не наважився жінці зізнатися в цьому, оскільки вона була одружена. Після того, як Клара овдовіла, Брамс так і не прийшов до неї. Він був закритою людиною, яка не могла показати свої почуття.
У 1859 він зробив пропозицію Агате фон Зібольд. Дівчина дуже сподобалася композиторові. Композитор був підкорений її голосом та аристократичними манерами. Але весілля так і не відбулося. Говорили про те, що Клара причаїла на Йоганнеса злість за те, що він одружився з іншою. Жінка поширювала про маестро безглузді чутки.
Розрив приніс Брамсу сильні душевні страждання. Він дуже заглибився у проблеми. Йоганнес багато часу проводив за грою на музичних інструментах. Душевні страждання надихнули маестро на написання низки ліричних композицій.
Цікаві факти про композитора Johannes Brahms
- Брамса виховували у бідній родині. Батьки навіть не мали власне житла. Незважаючи на це, Йоганнес був бажаною дитиною. Він із теплом згадував про своє дитинство.
- Він страждав від короткозорості, але відмовлявся носити окуляри.
- Композитор написав понад 80 музичних творів.
- У юності Брамсу пропонували гастролі Америкою. Але він відмовився, не бажаючи переривати подальше навчання музичному мистецтву Німеччини.
- Він встиг попрацювати у всіх музичних жанрах, окрім опери.
Останні роки життя
1896 року у композитора діагностували жовтяницю. Незабаром захворювання дало ускладнення у вигляді пухлини, яка згодом поширилася на весь організм. Незважаючи на загальну слабкість, Брамс продовжував виступати на сцені та диригувати. У 1897 році відбувся останній виступ маестро. 3 квітня 1897 року він помер від раку печінки. Йоганнеса поховали на цвинтарі Wiener Zentralfriedhof.
