Дмитро Шостакович – піаніст, композитор, педагог та громадський діяч. Це один із найпопулярніших композиторів минулого століття. Йому вдалося написати багато геніальних музичних творів.
Творчий та життєвий шлях Шостаковича був наповнений трагічними подіями. Але саме завдяки випробуванням Дмитро Дмитрович творив, змушуючи інших людей жити та не здаватися.
Дмитро Шостакович: Дитинство та юність
Маестро народився у вересні 1906 року. Окрім маленького Діми, батьки виховували ще двох доньок. Родині Шостаковича дуже подобалася музика. Вдома батьки та діти влаштовували імпровізовані концерти.
Сім'я жила непогано і навіть заможно. Дмитро відвідував приватну гімназію, і навіть популярну музичну школу імені І. А. Гляссера. Музикант навчив Шостаковича нотну грамоту. Але він не вчив композиції, тож Діма вивчав усі нюанси складання мелодії самостійно.
Шостакович у своїх мемуарах згадував про Гляссера, як про злу, нудну і самозакохану людину. Незважаючи на його педагогічний стаж, він зовсім не вмів вести уроки музики та не мав підходу до дітей. За кілька років Дмитро залишив музичну школу, і навіть умовляння його матері не змусили змінити рішення.
У дитинстві маестро відбулася ще одна подія, яку він запам'ятав надовго. Він став свідком жахливої події у 1917 році. Діма побачив, як козак, що розганяє натовп народу, розрубав навпіл маленького хлопчика. Як не дивно, трагічна подія надихнула маестро на написання композиції «Траурний марш пам'яті жертв революції».
Отримання освіти
Закінчивши приватну школу, Дмитро Дмитрович вступив до Петроградської консерваторії. Батьки не заперечували своєму синові, а навпаки, підтримали його. Після закінчення 1-го курсу молодий композитор написав «Скерцо fis-moll».
Приблизно в цей же період його музична скарбничка поповнена творами «Дві байки Крилова» та «Три фантастичні танці». Незабаром доля звела маестро з Борисом Володимировичем Асаф'євим та Володимиром Володимировичем Щербачовим. Вони входили до «Кружок Анни Фогт».
Дмитро був зразковим студентом. Він відвідував консерваторію, незважаючи на безліч перешкод. Країна переживала не найкращі часи. Був голод і злидні. Тоді багато студентів помирали через знемогу. Незважаючи на всі труднощі, Шостакович відвідував стіни консерваторії та продовжував активно займатися музикою.
За спогадами Шостаковича:
«Моє житло було далеко від консерваторії. Логічніше було б просто сісти у трамвай та доїхати. Але мій стан на той період був настільки нікчемним, що у мене просто не було сил, щоб стояти і чекати на транспорт. Тоді трамваї ходили нечасто. Мені доводилося вставати на кілька годин раніше і йти пішки до навчального закладу. Бажання здобути освіту було набагато вище за лінощі та погане самопочуття…».
Ситуацію посилила ще одна трагедія – помер глава сімейства. Дмитру нічого не залишалося робити, як працювати тапером у кінотеатрі «Світла стрічка». Це один із найскладніших періодів життя маестро. Робота була чужа йому. До того ж він отримував невелику зарплату, а віддавати йому доводилося практично всі сили та час. Проте Шостакович не мав вибору, оскільки він зайняв позицію глави сімейства.
Робота музиканта Дмитро Шостакович
Пропрацювавши в театрі місяць, молодик пішов до директора за чесно заробленою зарплатою. Але там була ще одна неприємна ситуація. Директор почав соромити Дмитра за те, що хоче отримати гроші. На думку директора, Шостакович, як творча людина, не повинен думати про гроші, його завдання — творити і не переслідувати ницих цілей. Все ж у маестро вдалося досягти половини зарплати, решту він відсудив через суд.
У цей час Дмитро Дмитрович вже був впізнаваним у тісних колах. Його запросили зіграти на вечорі пам'яті Якима Львовича. Із цього моменту його авторитет зміцнився.
1923 року він з відзнакою закінчив Петроградську консерваторію за класом фортепіано. А 1925 року — за класом композиції. Як дипломну роботу він презентував Симфонію № 1. Саме ця композиція відкрила Шостаковича шанувальникам класичної музики. Він набув першої популярності.
Дмитро Шостакович: Творчий шлях
У 1930-ті роки відбулася презентація ще однієї геніальної композиції маестро. Йдеться про «Леді Макбет Мценського повіту». Приблизно в цей час у його репертуарі було близько п'яти симфоній. Наприкінці 1930-х років він презентував публіці «Джазову сюїту».
Не всі сприйняли творчість молодого композитора захоплено. Деякі радянські критики почали сумніватися у таланті Дмитра Дмитровича. Саме критика змусила Шостаковича переглянути погляди своєї творчості. Симфонія № 4 на етапі її завершення була презентована публіці. Маестро переніс презентацію геніального музичного твору на 1960-ті роки минулого сторіччя.
Після блокади Ленінграда музикант вважав, що більшість його творів було втрачено. Він зайнявся відновленням написаних композицій. Незабаром в архівах документів виявили копії партій Симфонії № 4 для всіх інструментів.
Війна застала маестро у Ленінграді. Саме в цей час він активно працював над ще одним своїм божественним твором. Йдеться про Симфонію № 7. Він був змушений залишити Ленінград, і з собою він узяв лише одне – напрацювання симфонії. Завдяки цій роботі Шостакович зайняв вершину музичного олімпу. Він став уславленим композитором та музикантом. Більшості шанувальників класичної музики Симфонія № 7 відома як «Ленінградська».
Творчість після війни
Після закінчення війни Дмитро Дмитрович випустив Симфонію №9. Презентація роботи відбулася 3 листопада 1945 року. Через кілька років після цієї події маестро був серед музикантів, які потрапили до так званого «чорного списку». Композиції композитора, на думку влади, були далекі від радянського народу. Дмитра Дмитровича позбавили звання професора, яке він отримав наприкінці 1930-х років минулого сторіччя.
Наприкінці 1940-х років маестро презентував кантату «Пісня про ліси». Робота відповідала всім критеріям радянської влади. У композиції Дмитро Дмитрович оспівував про прекрасний СРСР і владу, завдяки якій вдалося відновити наслідки війни. Завдяки композиції маестро отримав Сталінську премію. Крім того, влада та критики дивилися на Шостаковича іншими очима. Його виключили із чорного списку.
У 1950 році композитор був вражений творами Баха та роботами художника Лейпцига. І він приступив до твору 24 прелюдій та фуг для фортепіано. Багато хто відносить композиції до списку найвідоміших робіт Шостаковича.
Незадовго до смерті Шостакович створив ще чотири симфонії. Крім того, його перу належить кілька вокальних творів та струнних квартетів.
Подробиці особистого життя
За спогадами близьких людей, особисте життя Шостаковича тривалий час не могло налагодитись. Перше кохання маестро звали Тетяна Глівенко. Він познайомився з дівчиною у 1923 році.
Це було кохання з першого погляду. Дівчина відповіла Дмитру взаємністю та чекала пропозиції руки та серця. Шостакович був молодий. І він не наважився зробити Тані пропозицію. Він наважився на рішучий крок лише за три роки, але було пізно. Глівенко повінчалася з іншим хлопцем.
Дмитро Дмитрович дуже переживав через відмову Тетяни. Але через деякий час він одружився. Його офіційною дружиною стала Ніна Вазар. Вони прожили разом 20 років. Жінка народила чоловікові двох дітей. 1954 року Вазар померла.
У статусі вдівця Шостакович прожив недовго. Незабаром він одружився з Маргаритою Кайновою. Це було поєднання сильної пристрасті та вогню. Незважаючи на сильне сексуальне тяжіння, у побуті пара не могла бути. Невдовзі вони вирішили подати розлучення.
На початку 1960-х років минулого століття він одружився з Іриною Супінською. Вона була віддана знаменитому композитору і була з ним аж до смерті.
Цікаві факти про композитора Дмитра Шостаковича
- Протягом усього життя композитор мав непрості стосунки з радянською владою. У нього було зібрано тривожну валізу у разі, якщо раптом її прийдуть заарештовувати.
- Він страждав від шкідливих звичок. До кінця своїх днів Дмитро Дмитрович курив. Крім того, він любив азартні ігри та завжди грав на гроші.
- Сталін доручив Шостаковичу написати гімн СРСР. Але зрештою йому не сподобався матеріал, і він обрав гімн іншого автора.
- За свій талант Дмитро Дмитрович був вдячний батькам. Мати працювала піаністкою, а батько обіймав посаду співака. Шостакович написав першу композицію у 9 років.
- Дмитро Дмитрович увійшов до списку 40 оперних композиторів усього світу. Цікаво, що щороку відбуваються виступи із понад 300 вистав його опер.
Дмитро Шостакович: Останні роки життя
У середині 1960-х років знаменитий маестро захворів. Радянські лікарі лише розводили руками. Вони не могли поставити діагноз і стверджували, що хвороба не піддається діагностиці. Дружина Шостаковича Ірина говорила, що чоловікові призначали курси вітамінів, але хвороба продовжувала прогресувати.
Пізніше медикам вдалося розшифрувати недугу композитора. Виявилося, у Дмитра Дмитровича хвороба Шарка. Лікуванням маестро займалися не лише радянські, а й американські медики. Якось він навіть побував у кабінеті уславленого доктора Ілізарова. На якийсь час хвороба пройшла. Але невдовзі симптоми з'явилися, і хвороба Шарко почала прогресувати ще з великою динамікою.
Дмитро Дмитрович намагався боротися зі всіма симптомами захворювання. Він приймав таблетки, займався спортом, правильно харчувався, але хвороба була сильнішою. Єдиною втіхою для композитора стала музика. Він регулярно відвідував концерти, де звучала класична музика. На кожному заході його супроводжувала кохана дружина.
1975 року Шостакович відвідав Ленінград. У столиці мав відбутися концерт, на якому грали один із його романсів. Музикант, який виконував романс, забув про початок композиції. Це змусило Дмитра Дмитровича перенервуватись. Коли подружжя повернулося додому, Шостаковичу стало раптово погано. Дружина викликала медиків і вони поставили діагноз «Інфаркт».
Його не стало 9 серпня 1975 року. Дружина згадує, що цього дня вони збиралися дивитись по телевізору футбол. До початку матчу залишалося кілька годин. Дмитро попросив Ірину сходити по пошту. Коли дружина повернулася, Шостакович уже був мертвий. Тіло маестро поховано на Новодівичому кладовищі.
