З'явившись у самому центрі Америки, гурт Jane's Addiction став яскравим путівником у світ альтернативного року.
Як ви човен назвете…
Так вийшло, що в середині 1985 року талановитий музикант і рокер Перрі Фаррелл виявився без роботи. Його колектив Psi-com розвалювався на частини, порятунком став би новий басист. Але з приходом Еріка Евері, Фаррелл зрозумів, що потрібне щось нове. Тому Psi-com припинили існування, поступившись дорогою Jane's Addiction.
Назва рок-групи народилася спонтанно. У процесі обговорень потенційних назв Перрі раптом згадав про свою сусідку. Джейн Бентер жила поруч із Фарреллом і страждала від наркотичної залежності.
"А чому б і ні" - прозвучало в голові музиканта. Щоправда, решта учасників групи запропонувала уточнити, від яких саме наркотиків залежна дівчина. Але Фаррелл вирішив все ж таки не переходити небезпечну грань, зупинившись на узагальненому варіанті.
Склад гурту Jane's Addiction
Ось тільки невдачі з постійними музикантами переслідували колектив із перших днів. Знайшовши басиста, Фаррелл відразу залишився без барабанщика. Метт Чайкін, відвідавши кілька репетицій у новому складі, просто не прийшов на решту. І знову врятував Евері. Його сестра зустрічалася на той момент зі Стівеном Перкінсом, який чудово справлявся з ударними.
Визначившись із кінцевим складом, Jane's Addiction почали підкорювати музичні клуби. Першим став популярний «Scream» у рідному Лос-Анджелесі. У середині 80-х виступ та гра на інструментах, насичені такою енергією, викликали фурор.
Представники звукозаписних студій одразу почали «кружляти» над потенційним клієнтом. Але Jane's Addiction поставили свої умови роботи. Для дебютного альбому вони обрали незалежний лейбл Triple X Records, а потім перейшли до Warner Bros. Records. Талановиті музиканти разом із юрким менеджером зуміли отримати контракт на 250 – 300 000 доларів.
Дебютна концертна платівка, що носить назву гурту, була записана на початку 1987 року. До масового глядача вона дійшла лише до кінця року. Втім, на популярність нової групи негативно це не позначилося. Адже на той час Jane's Addiction успішно проїхали у турне з британцями з Love and Rockets.
Піти на зльоті
Вже на початку 1988 року Jane's Addiction взялися до запису першого студійного альбому. З усієї дискографії саме «Nothing's Shocking» вважається найкращим в історії гурту. Не дарма популярні таблоїди включили його до списку «найбільших альбомів усіх часів». На частину синглів було знято кліпи. Але демонструвати подібну розпусту канал MTV не наважився. Адже в одному із відео його герої з'являлися з оголеними задами.
Ігнорування з боку музичного ТБ спричинило непопулярність на радіостанціях. Пісні Jane's Addiction не поспішали крутити в ефірах. Продаж альбому не вражав, але порятунком стали живі виступи. Критики захоплювалися рокерами, а нове турне взагалі закінчилося перемогою.
Спочатку Jane's Addiction їхали до нього як розігрів для команди Іггі Popа. Але ближче до кінця туру саме гурт Фаррелла став хедлайнером. Секрет успіху був простим – рокери пропонували слухачам альтернативний метал. Це було чимось невловимо знайомим, але новим і оригінальним.
Popулярність колективу Jane's Addiction
Зі славою прийшов і фінансовий конфлікт. На правах засновника групи Перрі Фаррелл зажадав збільшення свого гонорару. За написання текстів та музики він хотів отримувати понад 60% прибутку. Такий підхід не влаштовував інших музикантів.
Посібник «Warner Bros. Records» проти подібної жадібності, тоді Фаррелл заявив про розпуск команди. І це в момент популярності та ще й під час запису чергового альбому довелося піти на поступки, але тріщина між музикантами з'явилася і стала поступово розширюватися.
Особисті конфлікти між Фарреллом та Евері лише посилили ситуацію. Записавши два альбоми, музиканти зрозуміли, що далі так продовжуватися не може. І 1991 року влаштували прощальний тур, оголосивши про припинення спільної творчості. Найцікавіше, що в рамках туру було створено фестиваль Lollapalooza.
Щоб урізноманітнити концерти, музиканти запросили інші команди, які грають альтернативний рок. З того часу фестиваль живе своїм життям. Він став ареною для нових імен в альтернативному долі, хіп-хопі, хеві-металі. А Jane's Addiction було визнано «іконою» альтернативників.
Річне турне стало точкою в історії гурту. Музиканти просто не змогли терпіти одне одного далі. Іноді просто на сцені спалахували бійки через незручні рухи когось із них. Крім того, захоплення частини команди наркотиками негативно вплинуло на якість роботи. Останні концерти Jane's Addiction відбулися в Австралії та на Гаваях, зібравши повні зали. Після цього гурт розпався.
Вони повертаються знову і знову
Любов до музики та творчості здатна творити дива. Саме це сталося і з Jane's Addiction. За період з 1991 по 2003 рік альтернативні металісти примудрялися розбігатися та сходитися тричі. Причому кожен із них був останнім та остаточним.
Так 1997 року музиканти спробували знову грати разом і навіть влаштували невеликий тур. Ерік Евері не погодився повертатися до Jane's Addiction. Його місце зайняв басист Флі з Red Hot Chili Peppers.
Але спільні виступи довго не змогли утримати гурт на плаву. І навіть випуск збірки, куди увійшли два нові треки, не виправив ситуації. Шанувальники не помітили нового розколу, вважаючи, що їхнім улюбленцям потрібен час для розгойдування.
Черговий виток Jane's Addiction було зроблено у 2001 році. У Лос-Анджелесі мав відбутися фестиваль Coachella. Організатори шоу, згадавши, що місцеві альтернативники мали б ювілей, вирішили попіаритися на цьому. Вони зв'язалися з Перрі Фарреллом та запропонували відновити групу.
Після успішного виступу на фестивалі музиканти не захотіли упускати шансу і вирушили в тур. Його специфікою було те, що, крім найкращих хітів, у ньому звучали сольні номери членів групи. Соло на гітарах, африканські барабани та напівголі танцівниці – гідне шоу для ювілею.
Щоправда, і цього разу Евері не став брати участь. Флі також був зайнятий у Red Hot Chili Peppers. Довелося брати гастрольним басистом Мартіна Ленобля. З ним музиканти були знайомі, допоки займалися сторонніми проектами під час розпаду гурту. Підсумком туру став запис нового альбому, але тут на басу грав Кріс Чейн.
Альбом «Strays» нагадав шанувальникам про початок Jane's Addiction, але багато було абсолютно несхожим за стилем. Мабуть, у ньому не вистачало звичного божевілля та драйву. Натомість його було надто багато у повсякденному житті команди. Так, музиканти так і не навчилися йти на компроміси. Конфлікти та бійки стали звичною справою. І після чергового турне гурт знову розпався.
Непримиренна тяга металу
Розуміючи, що не можуть ужитися в одному колективі, музиканти шукали вихід із ситуації. Під час першого розпаду Фаррелл та Перкінс організували групу Porno for Pyros. Але справа не пішла далі за два альбоми. Схожа ситуація була у Евері з Наварро. Створивши колектив Deconstruction і записавши один альбом, гурт пішов у небуття.
Пізніше Стівен Перкінс увійшов до складу групи Banyan. Дейв Наварро приєднався до Red Hot Chili Peppers. Але творчі розбіжності та незадоволеність творчістю заважали роботі команд.
Музиканти металися з боку на бік, розуміючи, що може бути лише у Jane's Addiction. Ось тільки блискучі виступи та якісні альбоми не рятували від нових сварок. І знову вже в новому столітті були спроби створення інших проектів. Але справа не доходила далі за один-два альбоми.
У 2008 році було здійснено ще одну спробу відродження Jane's Addiction. Їм навіть вдалося зібратися у первісному складі. Приводом для возз'єднання легендарних альтернативників став альбом найкращих хітів.
Збірник "Up From the Catacombs - The Best of Jane's Addiction" отримав нагороду NME. Лише Ерік Евері не зміг витримати розпалу пристрастей. Він остаточно залишив гурт у 2010 році. Jane's Addiction випустили новий альбом The Great Escape Artist, що став останнім у їх дискографії. А в 2016 році найкращі альтернативи-металісти США досягли світового визнання. Їх номінували на включення до Зали слави рок-н-ролу.
Новий стиль та подальша діяльність Jane's Addiction
Шанувальники не могли не помітити змін у стилі гурту. Музиканти захопилися новими технологіями. Звучання стало більш мелодійним та спрощеним. У треках з'явився елемент трагічності та пафосність. На жаль, роки творчості та постійних конфліктів зістарили рокерів.
Jane's Addiction втратили своє енергійне блазенство, здорову альтернативу канонам року. Вони стояли біля джерел альтернативного металу, пропонуючи світу знайоме звучання. При цьому подавали його під іншим соусом, що відзначали навіть легенди року.
Jane's Addiction зуміли поєднати у собі відразу кілька напрямків рок-музики. Критики можуть до хрипоти сперечатися, зараховуючи групу до психоделіка чи прогресивного року. І ті, й інші, і навіть треті мають рацію. Здається, що посудина Jane's Addiction увібрала в себе все найкраще зі світового року. І після обробки та переосмислення видав слухачам оригінальну «страву».
Імовірно, саме за це музикантам прощалося все. Нескінченні зміни складу, зриви концертів та турів. Їм навіть прощалися розпади та возз'єднання, що не вітається у світі шоу-бізнесу. Проте Jane's Addiction змогли створити свою альтернативну реальність, захопивши в неї весь світ.
