Олена Камбурова — відома радянська, а згодом і російська співачка. Широку популярність виконавиця здобула у 1970-х роках XX століття. 1995 року вона була удостоєна звання народної артистки Російської Федерації.
Олена Камбурова: Дитинство та юність
Артистка народилася 11 липня 1940 року в місті Сталінську (сьогодні - Новокузнецьк, Кемеровська область) у сім'ї інженера та педіатра. Через деякий час її родина переїхала до Хмельницького (тоді — Проскурів) до Української РСР, де й мешкала тривалий час.
Не можна сказати про те, що дівчинка з дитинства мріяла про велику сцену. Будучи маленькою, вона не пробувала себе на сцені і лише у 9-му класі вперше виступила на шкільному вечорі. Як зізналася співачка, це був справжній провал.
Дівчинка вирішила вийти на сцену прямо із зали, танцюючи, пройшла через глядачів і вийшла на сцену, щоб заспівати. Однак, все пішло не за планом. Ще в залі під час танцю маленька Олена спіткнулася і впала, щойно прорвавшись на сцену, не змогла заспівати. У сльозах дівчинка втекла зі школи, навіть не забравши верхній одяг із гардеробу.
Однак до кінця шкільної програми вона хотіла пов'язати своє життя із творчістю. Але її цікавила не так музика, як акторська майстерність. Було бажання вступати до театрального інституту, але Олена не була впевнена у своїх силах. В результаті вирішила вступити до промислового інституту у Києві. За два роки дівчина зрозуміла, що це не її покликання. Вона переїхала до Москви, щоб вступити до знаменитого театрального училища ім. Щукіна.
Камбурова не вступила до театрального училища. Причиною стала яскрава виразна зовнішність, яка не підходила під запити драматургії. Виходу залишилося два — або повертатися додому, або залишатися у Москві шукати нові виходи. Дівчина обрала друге і влаштувалася на будівництво. Через рік вступила до циркового училища, а потім — до ГІТІС Луначарського, за напрямом «Естрадна режисура».
Музичне становлення
Ще в училищі викладач показала дівчині композиції Новели Матвєєвої і сказала, що, на її думку, дівчині дуже підійшов би такий стиль вокалу. Це визначило подальшу долю Олени. Саме з піснею Матвєєвої Камбурова вперше вийшла на сцену як виконавець. Пісня «Який великий вітер» стала справжнім «вітром змін» у житті молодої дівчини.
У 1960-х роках у СРСР було значне підвищення інтересу до поезії. Камбурова дуже любила поезії. Тому, знаходячись у пошуку репертуару для подальшого виступу на сцені, вона приділяла значну увагу віршам композиції. Матвєєва, Окуджава — серйозні теми, властиві їхнім віршам, були нетиповими для тогочасної естрадної пісні.
Проте Камбурова зважилася заговорити саме про потаємне завдяки музиці. Найбільше у музиці дівчину приваблювало об'єднання віршів та мелодії в єдине дуже емоційне ціле.
Невдовзі дівчина познайомилася з Ларисою Критською. Вона була чудовим композитором і так само, як і Олена, була захоплена поезією. Разом вони гортали численні книги у пошуках нових віршів.
Результатом цього пошуку стала збірка пісень Критської. У ньому використано вокальні партії з віршами багатьох поетів. Саме завдяки Критській Камбуровій у 1970 році вдалося випустити першу платівку. Вона містила значну кількість віршів від багатьох авторів — Левітанського та інших.
Пісні на вірші відомих поетів
У новому десятилітті Олена Камбурова почала працювати із Мікаелом Тарівердієвим, який писав для артистки нову музику. Серед пісень з'явилася «Я таке дерево…», яка стала справжньою візитівкою співачки. На творчість виконавиці вплинули такі письменники як Твардовський, навіть Хемінгуей.
Тут торкалися теми війни та людяності. Але однією особливістю творчості Камбурової стала тема прав людини. Право життя, декларація про світ, декларація про любов. Громадянська війна нею — не героїзм і патріотизм, а трагізм. Справжня людська трагедія. З притаманною тугою Олена широко торкалася цієї теми.
Одночасно з виходом першої платівки вийшов і фільм «Монолог», який був записом концертного виступу співачки. Після цього її популярність у народі значно збільшилася. 1975 року Камбурова почала співпрацювати з композитором Володимиром Дашкевичем, який створив чудові драматичні аранжування.
Як поетичну основу були вірші Маяковського, Ахматової, Блоку. Пісні вражали своєю тужливістю та проникливістю. Охоплюючи теми долі людини – трагічної, але неординарної, вони передавали настрій слухачеві завдяки унікальному симбіозу музики, віршів та вокального виконання.
Popулярність співачки Олена Камбурова
У 1970-х роках деякі поети були у так званому «чорному списку». Громадське виконання їхньої творчості могло каратися законом. Багато виконавців відмовилися від цього і почали замінювати вірші відомих авторів іншими роботами. Камбурова вчинила інакше. Під час виступу вона називала справжніх авторів вигаданими іменами. Так, Гумільов, за її версією, став Грантом.
Не дивно, що співачка набула неймовірної популярності у середовищі творчої інтелігенції. Вона робила те, на що багато хто не наважувався. Тому її творчість була буквально сповнена духом свободи та прав людини. Разом із її музикою вірші отримували нове декларація про життя, попри існуючі заборони.
У 1970—1980-х роках співачка продовжувала випускати нові збірники у співпраці з відомими композиторами. За основу, як і раніше, співачка брала вірші відомих поетів — Маяковського, Цвєтаєвої, Тютчева та ін.
1986 року вийшов дуже цікавий реліз. «Нехай осяє тиша» — низка пісень, які були збудовані в хронологічному порядку та розкривали етапи історичного розвитку країни. Тут були і народні пісні, і шлягери, і композиції з історії.
І сьогодні співачка виступає з концертами у різних містах Росії та зарубіжжя з піснями минулих років. Її талант також особливо цінують у Німеччині, США, Великій Британії та низці інших країн. Для її творчості також характерне використання віршів та різних зарубіжних авторів. Але поєднує вірші одне — любов до людини та міркування про її долю за різних обставин.
