Ізабель Обре народилася Ліллі 27 липня 1938 року. Її справжнє ім'я – Терез Кокерель. Дівчинка була п'ятою дитиною в сім'ї, маючи ще 10 братів та сестер.
Вона виросла у бідному робітничому регіоні Франції з матір'ю, яка мала українське коріння, а також із батьком, який працював на одному з багатьох прядильних заводів.
Коли Ізабель було 14 років, на цьому заводі вона працювала мотальницею. Також паралельно дівчинка ретельно займалася гімнастикою. Вона навіть здобула титул чемпіонки Франції у 1952 році.
Початок роботи Терез Кокерель
Дівчина, наділена гарним голосом, брала участь у місцевих конкурсах. У присутності директора радіостанції Лілля майбутня співачка мала нагоду вийти на сцену.
Помалу вона стала вокалісткою в оркестрах, і коли їй виповнилося 18 років, її найняли на два роки в оркестр у Гаврі.
На початку 1960-х років вона виграла нове змагання, яке мало особливе значення — виступ відбувався на одній із найбільших і найпрестижніших сцен Франції «Олімпія».
Тоді дівчину помітив Бруно Кокатрікс, видатна людина у сфері музики. Він зміг укласти контракт із Ізабель, щоб вона виступала в кабарі Fifty-Fifty у Пігалі (район червоних ліхтарів у Парижі).
Ізабель Обре тепер мала бізнес. У 1961 році вона познайомилася з Жаком Канетті, відомим мистецьким агентом того часу та поціновувачем юних талантів.
Завдяки цьому знайомству співачка записала свої дебютні пісні. Перші пісні Ізабель були написані Морісом Відаліним.
Серед перших робіт можна почути і Nous Les Amoureux – безперечний хіт французької естради. Наступного року співак Жан-Клод Паскаль виграв конкурс «Євробачення» з піснею з такою самою назвою.
Ізабель стала чемпіонкою за кількістю титулів та нагород, починаючи з Гран-прі на фестивалі в Англії у 1961 році. Наступного року вона здобула премію конкурсу «Євробачення» за пісню Un Premier Amour.
Важливою подією 1962 року була її зустріч зі співаком Жаном Феррою. З першого погляду між виконавцями спалахнуло справжнє кохання. Ферра присвячував коханій пісню Deux Enfants Au Soleil, яка й досі залишається його головним хітом.
Потім чоловік запропонував Ізабель вирушити з ним у тур. У 1963 році співачка вийшла на сцену ABC із Sacha Distel. Але спочатку вона відкрилася для Жака Бреля у концертній залі «Олімпія», де виступала з 1 по 9 березня.
Брель та Ферра стали одними з найважливіших людей у професійному житті Ізабель.
Обов'язкова перерва Isabelle Aubret
За кілька місяців до Ізабель звернулися режисер Жак Демі та музикант Мішель Легран, щоб запропонувати співачці головну роль у фільмі «Шербурські парасольки» (Les Parapluies de Cherbourg).
Проте співачка мала відмовитися від ролі через нещасний випадок — жінка потрапила у серйозну автомобільну аварію. Реабілітація зайняла кілька років життя Ізабель.
Більше того, їй довелося пройти через 14 хірургічних втручань. Через цей нещасний випадок Жак Брель подарував співачці довічні права на пісню La Fanatte.
1964 року Жан Ферра написав їй композицію C'est Beau La Vie. Ізабель Обре з винятковою завзятістю вирішила записати цю пісню, завдяки якій вона мала величезну популярність.
1965 року все ще в процесі одужання молода жінка виступила на сцені концертної зали «Олімпія». Але її справжнє повернення відбулося 1968 року.
Вона знову брала участь у конкурсі «Євробачення» та посіла 3-е місце. Потім у травні Ізабель вийшла на сцену Бобіно (один із найпопулярніших майданчиків у Парижі) з композицією Québécois Félix Leclerc.
Але Париж тоді організовував травневі суспільно-політичні події. Поруч із місцем виступу вибухнула поліцейська ділянка, тож концерт скасували.
Раптом Ізабель вирішила вирушити в тур Францією та закордоном. Вона відвідала понад 70 міст у 1969 році.
У тому року Ізабель змінила свій колектив. Потім із Ізабель працювали: Жерар Мейс, редактор, бос лейбла Meys, продюсер Ж. Ферра та Ж. Греко. Усі разом вони відповідали за професійну долю співачки.
Найкраща співачка у світі Ізабель Обре
1976 року Ізабель Обре здобула нагороду в номінації «Краща співачка» на Токійському музичному фестивалі. Японці завжди вихваляли французьку співачку, і в 1980 році вони оголосили її найкращою співачкою у світі.
Після виходу двох альбомів Berceuse Pour Une Femme (1977 р.) та Unevie (1979 р.) Ізабель Обре поїхала у тривале міжнародне турне, під час якого вона відвідала СРСР, Німеччину, Фінляндію, Японію, Канаду та Марокко.
Нове випробування знову призупинило кар'єру співачки наприкінці 1981 року. Ізабель репетирувала номер для щорічного гала-концерту із боксером Жан-Клодом Буттє. Під час репетиції вона впала та зламала обидві ноги.
На відновлення знадобилося два роки. Спочатку лікарі були дуже песимістичні, але здивувалися, коли побачили, що у жвавої співачки зміцнилося здоров'я.
Проте, травма не завадила Ізабель записувати нові роботи. 1983 року вийшов альбом France France, а 1984 року — Le Monde Chante. 1989 року (у рік 200-річчя Французької революції) Ізабель випустила альбом «1989».
1990 рік: альбом Vivre En Flèche
З нагоди виходу нового альбому (Vivre En Flèche) Ізабель Обре успішно відкрила виступ у концертному залі «Олімпія» у 1990 році.
У 1991 році вона випустила альбом джазових пісень англійською мовою (In Love). Завдяки цьому диску вона виступила у паризькому джаз-клубі Petit Journal Montparnasse.
Потім після виходу свого диска Chante Jacques Brel (1984) співачка вирішила присвятити диск віршам Луї Арагона (1897-1982 рр.).
Також у 1992 році було випущено альбом Coups de Coeur. Це збірка, де Ізабель Обре виконувала французькі пісні, які їй особливо подобалися.
Нарешті, 1992 - це можливість для Ізабель Обре отримати орден Почесного легіону з рук президента Франсуа Міттерана.
Слідом за досягнутим успіхом альбом C'est Le Bonheur був випущений 1993 року. Через два роки саме Жаку Брелю вона присвятила шоу, яке вона провела по всій Франції та в Квебеку. У той же час, вона випустила альбом Changer Le Monde.
Париж є основною темою альбому, випущеного Ізабель у вересні 1999 року, Parisabelle, в якому вона інтерпретувала 18 класичних творів.
Ізабель повернулася восени і дала кілька концертів у Греції та Італії, а також сольний концерт у готелі Le Paris у Лас-Вегасі наприкінці грудня.
2001 рік: Le Paradis Des Musiciens
Щоб відсвяткувати свій 40-річний ювілей на сцені, Ізабель Обре розпочала серію із 16 концертів у Бобіно. Вона одразу випустила новий альбом Le Paradis Des Musicians.
Роботу було створено за участю Анни Сільвестр, Етьєна Рода-Жиля, Даніеля Лавуа, Жіля Віньо, навіть Марі-Поля Бель. Запис шоу в Бобіно було випущено того ж року. Тоді співачка продовжувала давати концерти у всій Франції.
З 4 квітня по 2 липня 2006 року вона грала в п'єсі Єви Енслер Les Monologues duVagin з двома іншими актрисами (Астрід Вейлон та Сарою Жіродо).
Того ж року співачка повернулася з новими піснями та альбомом «2006». На жаль, альбом був без належної уваги. І преса, і слухачі фактично його проігнорували.
2011 рік: Isabelle Aubret Chante Ferrat
Через рік після смерті її кращого друга Жана Ферри Ізабель Обре присвятила йому роботу, в якій зібрані всі пісні поета. Загалом у ній 71 трек цього потрійного альбому, випущеного у березні 2011 року. Робота – це майже 50 років незмінної дружби.
18 та 19 травня 2011 року співачка виступила у Палаці спорту в Парижі на триб'ют-концерті Ферри, у супроводі 60 музикантів Національного оркестру Дебрецена.
Того ж року вона опублікувала автобіографію C'est Beau La Vie (видання Мішеля Лафона).
2016 рік: альбом Allons Enfants
Ізабель Обре вирішила попрощатися із музикою. Потім вийшов альбом Allons Enfants (диск, який, за її словами, останній).
3 жовтня вона востаннє виступала у концертній залі «Олімпія». Подвійний CD та DVD цього концерту вийшли у продаж у 2017 році.
У листопаді 2016 року співачка відновила тур Âge Tendre et Têtes de Bois. Вона також дала кілька гала-концертів та презентувала свої нові пісні протягом 2017 року.
Ізабель відновила свою діяльність на початку 2018 року з туром Age Tender the Idol Tour 2018. Проте тур став прощальним. Ізабель Обре у такий спосіб обережно пішла з художнього життя.
