Коли мова заходить про знамениті голоси XX ст., то одне з перших імен, що спадають на думку, — Едіт Піаф.
Виконавиця з непростою долею, яка завдяки своїй завзятості, працьовитості та абсолютному від народження музичному слуху пройшла шлях від босонога вуличної співачки до зірки світового рівня.
На її частку випало безліч таких випробувань, як: злиденне дитинство, сліпота, виховання в будинку розпусти, раптова смерть єдиної дочки, кілька автоаварій і операцій, пристрасть до наркотиків, алкоголізм, спроба суїциду, дві світові війни, загибель коханого чоловіка, напади божевілля і глибокої депресії, рак печінки.
Але всупереч усім негараздам ця маленька (її зріст становив 150 см) тендітна жінка продовжувала радувати публіку своїм неймовірним, пронизливим співом. Вона залишається прикладом для наслідування. Композиції у її виконанні звучать досі на радіостанціях.
Важке дитинство Едіти Джовані Гассьйон
Народилася майбутня легенда естради 19 грудня 1915 року в Парижі у бідній родині. Мати, Аніта Майяр, акторка, батько, Луї Гассьйон, акробат.
Справжнє ім'я артистки Едіт Джованна Гассьйон. Псевдонім Піаф з'явився пізніше, коли співачка вперше виконала композицію зі словами: «Народилася як горобець, прожила, як горобець, померла, як горобець».
Як тільки мала народилася, батько пішов на фронт, а мати не хотіла займатися її вихованням і віддала доньку на піклування своїх батьків.
Для старих онука стала справжнім тягарем. Вони частенько додавали до пляшки з молоком для дворічної крихти вино, щоб дівчинка їм не докучала.
Повернувшись із війни, батько побачив дочку у жахливому стані. Вона була виснажена, вкрита брудом і повністю засліпла. Не замислюючись, Луї забрав дитину з пекла і відвіз до своєї матері до Нормандії.
Бабуся зраділа онучці, оточивши її любов'ю, ласкою та увагою. Дівчинка швидко набрала для свого віку належну вагу, до 6-ти років повністю відновився зір.
Щоправда, була одна обставина — жити малечі довелося в будинку розпусти, який містила її опікунка. Цей факт завадив дівчинці піти до школи, оскільки батьки інших учнів були проти навчання їхніх дітей в одному класі з дитиною із сім'ї з такою репутацією.
Батько забрав її назад до себе в Париж, де вона виступала разом з ним на вулиці - Луї показував акробатичні трюки, а Едіт співала.
Несміливі кроки до слави Едіт Піаф
Заробітки на життя співом на вуличних площах і в шинках тривали доти, доки на шляху 20-річної талановитої особи не зустрівся Луї Лепле (господар кабаре «Жерніс»). Саме він відкрив музичному світу Едіт Піаф, давши їй псевдонім Малятко Піаф.
За плечима дівчини вже був досвід роботи в подібному місці кабаре «Жуан-ле-Пен». Висхідна зірка мала ідеальні вокальні дані, але не вміла професійно поводитися на сцені. Вона вчилася правильним манерам та жестикуляції, роботі з акомпаніатором.
Лепле, зробивши ставку на вуличну співачку з неймовірним драматичним голосом, не схибив. Щоправда, йому довелося попрацювати, щоб надати «алмазу» потрібного огранювання.
І 17 лютого 1936 року з'явилася нова зірка у шоу-бізнесі тих часів. Дівчина співала на одній сцені у цирку «Медрано» із такими знаменитостями, як М. Дюба, М. Шевальє.
Уривок виступу потрапив на радіо. Слухачі гідно оцінили співи невідомої виконавиці, вимагаючи ставити запис знову і знову.
Запаморочливий зліт Edith Piaf
Після співпраці з Лепле у творчій кар'єрі співачки було ще кілька значних подій:
- співпраця з поетом Раймоном Ассо, який посприяв, щоб його протеже потрапила до мюзикл-холу «АВС». Саме він створив неповторний стиль зірки, запропонувавши змінити старий псевдонім на новий Едіт Піаф.
- Гра в п'єсі Ж. Кокто «Байдужий красень» та зйомки у фільмах «Монмартр на Сені» (головна роль), «Таємниці Версаля», «Французький канкан» та ін.
- Феєричний виступ у концертному залі «Олімпія» (1955) та наступний гастрольний тур країнами Америки тривалістю понад 11 місяців.
- Спів легендарних пісень зі знаменитої Ейфелевої вежі: «Натовп», «Мілорд», «Ні, я ні про що не шкодую» з нагоди прем'єри кінострічки «Найдовший день».
- Останній виступ перед шанувальниками відбувся за кілька місяців до смерті у м. Лілль, на сцені оперного театру, у березні 1963 року.
Життя поза сценою: чоловіки та особиста драма «горобця»
За визнанням зірки, жити без кохання неможливо. "Так, це мій хрест - закохуватися, любити і швидко остигати", - писала співачка в одному зі своїх автобіографічних творів.
Справді, у її житті було багато чоловіків: Луї Дюпон, Ів Монтан, Жак Пілс, Теофаніс Ламбукас. Їй навіть приписували зовсім недружні стосунки із Марлен Дітріх. Проте підтверджень цього не було.
Романи траплялися часто. Але по-справжньому вона любила одного чоловіка боксера Марселя Сердана. Їхня любовна пригода тривала недовго.
Спортсмен загинув в авіакатастрофі 1949 року. Дізнавшись про трагедію, жінка впала в глибоку депресію, почала зловживати алкоголем та морфієм.
Задовго до цього випадку 1935 року артистка пережила ще один страшний удар долі — смерть дочки від туберкульозного менінгіту. Більше дітей вона не мала. Згодом зірка неодноразово потрапляла до автокатастрофи.
Біда за бідою, проблеми зі здоров'ям завдали шкоди її душевному стану. Перемогти тілесний та душевний біль вона намагалася за допомогою наркотиків та вина. Якось, будучи під впливом морфію, навіть намагалася звести рахунки з життям.
Починаючи з 1960 року, виконавиця довго лежала у лікарнях. Зрештою, їй поставили невтішний діагноз «Цироз печінки» (онкологія). Вона неодноразово говорила, що заздрить смерті Мольєра, який помер на сцені, і сподівалася піти з життя так само.
Але мрії не судилося збутися, рак дуже змучив співачку. Вона знемагала від моторошного болю, практично не рухалася, схудла до 34 кг.
10 жовтня 1963 року знаменитої виконавиці не стало. До останнього дня поряд з нею був її останній чоловік Т. Ламбукас, шлюб із яким тривав недовгі 11 місяців.
Могила Едіт Піаф знаходиться на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.
Пісні «паризького горобця» затребувані й дотепер. Їх виконують багато відомих співаків, таких як Патрісія Каас, Тамара Гвердцителі.
Але перевершити легендарну співачку навряд чи комусь вдасться. Композиції було написано під характер зірки. І співала вона їхньою душею, викладалася повністю, незважаючи на свій фізичний та душевний стан.
Тому в кожному її виступі було стільки експресії, емоцій та енергії, які миттєво наповнювали серця слухачів.
