Dion and the Belmonts — один із головних музичних гуртів кінця 1950-х років XX століття. За весь час існування в колектив входили чотири музиканти: Діон ДіМуччі, Анджело Д'Алео, Карло Мастранджело та Фред Мілано. Гурт був створений із тріо The Belmonts, після того, як до нього потрапив і привніс свою ідеологію ДіМуччі.
Біографія колективу Dion and the Belmonts
Belmont – назва Бельмонт авеню в районі Бронкс (Нью-Йорк) – вулиці, на якій жили майже всі учасники квартету. Так і з'явилася назва. Спочатку ні The Belmonts, ні ДіМуччі не змогли досягти будь-якого успіху окремо. Зокрема, другий активно записував пісні та випускав їх у співпраці з лейблом Mohawk Records (1957 року).
Не отримавши віддачі від творчості, він перейшов на Jubilee Records, де створив серію нових, але, як і раніше, невдалих синглів. На щастя, тим часом він познайомився з Д'Алео, Мастранджело та Мілано, які також намагалися «пробитися» на велику сцену. Діти вирішили об'єднати зусилля і після кількох записаних треків потрапили на Laurie Records. У 1958 році вони підписали контракт із лейблом і розпочали випуск матеріалу.
I Wonder Why став першим і «проривним» синглом, який потрапив до чартів США та Європи. Зокрема, він потрапив до Billboard Top 100, а хлопців почали активно запрошувати до різноманітних телешоу. Пізніше Діон пояснив успіх дебюту тим, що під час запису кожен із учасників привносив щось своє. Це було самобутньо і незвично на той час. Група створювала свій унікальний стиль.
Слідом за першим успішним синглом було випущено одразу два нові — No One Knows і Don't Pity Me. Ці пісні (аналогічно попередній) потрапили до чартів і були зіграні «наживо» на ТБ-шоу. Popулярність колективу збільшувалася з кожним новим синглом та виступом. Не випустивши альбому, гурт завдяки кільком успішним трекам отримав можливість організувати повноцінний тур уже наприкінці дебютного року. Турне пройшло чудово, база шанувальників стрімко збільшувалася на кількох континентах.
Нещасний випадок
На початку 1959 року стався трагічний випадок. У той момент гурт їздив містами з туром Winter Dance Party, в якому брали участь такі музиканти, як Бадді Холлі, Біг Боппера та ін. Орендований Холлі для перельоту до наступного міста літак зазнав аварії 2 лютого.
В результаті розбилися три музиканти та пілот. Перед польотом Діон відмовився летіти в літаку через дорожнечу - потрібно було заплатити 36 доларів, що, на його думку, було значною сумою (як він говорив пізніше, 36 доларів платили щомісяця його батьки за оренду житла). Це бажання заощадити врятувало життя співаку. Тур не було перервано, а на місце загиблих музикантів було найнято нових хедлайнерів — Джиммі Клентон, Френкі Авалон та Фабіано Форте.
До кінця 1950-х років гурт почав зміцнювати свої позиції. A Teenager in Love потрапила до топ-10 головного американського чарту, пізніше зайняла там 5 позицію. У національному чарті Великобританії пісня також посіла 28 позицію. Це було непогано для колективу з іншого континенту.
Цей трек сьогодні вважають однією з найпомітніших композицій у жанрі рок-н-ролу. Вона підняла потужну хвилю популярності для гурту. Це дозволило випустити перший повноцінний LP-реліз цього ж року.
Найпопулярнішою піснею з дебютного альбому стала Where or When. До листопада вона не лише влаштувалась у чарті Billboard Hot 100, а й потрапила до трійки лідерів, що зробило гурт Dionand the Belmonts справжньою зіркою. Анджело Д'Алео весь цей час був відсутній на виступах у відомих телешоу та промофотографіях групи через те, що служив тоді у ВМС Сполучених Штатів. Проте у записі всіх пісень з альбому він брав активну участь.
Перші тріщини у групі Dionand the Belmonts
На початку 1960-х років справи колективу стали різко погіршуватися. Почалося все з того, що нові пісні були менш популярними. Хоча вони продовжували стабільно потрапляти до чартів. Проте хлопці чекали на збільшення, а не зменшення продажів. Олії у вогонь підливало і те, що у Діона різко виникли проблеми з наркотиками.
Але свого піку вони досягли саме за часів розквіту популярності колективу. Ще виникали конфлікти між учасниками групи. Це було з проблемою розподілу гонорарів, і з ідеологічною частиною творчості. Кожен музикант по-своєму бачив напрямок подальшого розвитку.
Наприкінці 1960 року Діон вирішив залишити групу. Мотивував це тим, що лейбл намагається змусити писати його «стандартну» музику, зрозумілу для більшості слухачів, тоді як сам співак хотів експериментувати. Протягом року гурт Dionand the Belmonts виступав порізно. Перший встиг досягти відносного успіху та випустити низку синглів.
Возз'єднання Dion and the Belmonts
Наприкінці 1966 року музиканти вирішили возз'єднатися та записали Together Again на ABC Records. Альбом не був успішним у США, проте був популярним серед достатньої кількості слухачів у Сполученому Королівстві.
Це стало стимулом для запису Movin Man — нового диска, який також залишився непоміченим на американському континенті, проте сподобався меломанам у Європі. Сингли займали лідируючі позиції на Radio London у середині 1967 року. На жаль, такий рівень популярності не давав змоги організувати великі гастролі. Тому колектив організовував невеликі виступи у британських клубах. Наприкінці 1967 року хлопці знову розійшлися з різних боків.
Чергове возз'єднання відбулося у червні 1972 року, коли колектив запросили виступити на престижному концерті в Медісон-сквер-гарден. Цей виступ сьогодні вважають культовим. Він також був записаний на відео і випущений окремим диском для «фанатів». Запис також увійшов до альбому Warner Brothers — збірки концертних виступів колективу.
За рік відбувся повторний виступ у Нью-Йорку. При цьому гурт зібрав повний зал і був тепло прийнятий публікою. Фанати чекали на вихід нової платівки. Однак цьому так і не судилося статися. ДіМуччі знову почав виступати сольно, і навіть випустив кілька хітових синглів, на відміну від The Belmonts.
