Deftones – вихідці із Сакраменто (Каліфорнія), принесли нове звучання важкого металу у маси. Їх перший альбом Adrenaline (Maverick, 1995) був записаний під впливом мастодонтів металу, таких, як Black Sabbath і Metallica.
Але також робота виражає відносну агресію в пісні “Engine No 9” (їх дебютний сингл 1984 року) і копається в несамовитих драмах у піснях “Fist” та “Birthmark”.
У той час як в основному альбом залишається в тіні конкурентів в особі Korn та Nirvana, гурт демонструє зріліший підхід до вирішення психологічних проблем у своїх піснях.
Deftones розвиток групи
“Around The Fur” (Maverick, 1997) розширює діапазон звучання гурту такими піснями, як My Own Summer (Shove it), Rickets і Be Quiet and Drive, які перетворюють гнів і агресію на справжню музику.
Вокаліст Чино Морено — перша причина слухати альбом: його вокальний стиль стає дедалі вишуканішим та різнобічним у цій роботі.
Adrenaline і Around The Fur стали хітами для покоління, яке слухає мелодійний гранж. З White Pony (Maverick, 2000) Deftones досягли класичного і підривного звучання. Барабанщик Абе Каннінгем і басист Чі Ченг складають потужний і тонкий музичний дме. Гітарист Стівен Карпентер та діджей Френк Дельгадо додають яскравості звучанню вокалу Чино Морено.
Яскрава жорстокість музики поєднується з глибокою та ерудованою лірикою, яка пов'язана з відчуженням та пошуком сенсу життя. Там, де Korn та Tool – музика підліткового віку, Deftones – дорослі філософи.
Наприклад, тиха та моторошна композиція «Digital Bath», яку співають, як уві сні – справжній шедевр філософської пісні.
У наступному альбомі, Around the Fur, Deftones все ще балансують між важким звучанням і ліричністю. Але вони також схиляються до тенденцій піп звучання.
«White Pony» – третя студійна робота колективу, вийшла найуспішнішою у комерційному плані. У цей альбом гурт додав нотки шугейзу та тріп-хопу. Тому платівка стала відправною точкою гурту від класичного звучання нью-металу.
світове визнання
Наступний однойменний альбом включає пісні з емоційним вокалом Чино Морено поверх важких гітарних рифів. Платівка досягла номера 2 у чарті Billboard 200. Це, мабуть, найкращий результат музикантів за весь час існування Deftones.
У жовтні 2005 року Deftones випустили дводисковий набір з раритетних виступів і старих записів, а через рік повернулися з новим повноформатним студійним альбомом «Saturday Night Wrist».
2007 року Deftones почали працювати над роботою під назвою «Eros», який мав стати їх шостим альбомом. Альбом був відкладений на невизначений термін, коли басист Chi Cheng потрапив у серйозну автомобільну аварію, через яку він впав у кому. У 2009 році Ченга змінив басист Quicksand Серхіо Вега, і гурт повернувся до гастролей та запису альбому.
Хоча запланований «Eros» все ще був не виданий і припадав пилом на полиці, в 2010 році гурт випустив новий альбом «Diamond Eyes». Ченг частково прийшов до тями в 2012 році і повернувся додому, щоб займатися реабілітацією.
Але він не був у гарній формі, щоб з'явитися на сьомому альбомі гурту, Koi No Yokan, який вийшов пізніше цього ж року. Незважаючи на його одужання, Ченг помер від зупинки серця 13 квітня 2013 року у віці 42 років.
Захід сонця творчості
У 2014 році, щоб відзначити річницю його смерті, Deftones випустили трек “Smile” із невиданого альбому “Eros”. Через два роки гурт повернувся зі своїм восьмим альбомом «Gore», випущеним у квітні 2016 року.
Самі учасники групи говорять про несерйозність цієї роботи та її веселий настрій, на відміну від усіх попередніх платівок.
