1980 року в Радянському Союзі на музичному небосхилі засвітилася нова зірка. Причому, судячи з жанрового напряму творів і найменування колективу, і в прямому, і в переносному значенні.
Йдеться про прибалтійську групу під «космічною» назвою «Зодіак».
Дебют групи Зодіак
Їхня дебютна програма була записана на всесоюзній студії грамзапису «Мелодія» та випущена в рік проведення олімпійських ігор. Для багатьох недосвідчених радянських слухачів це стало легким культурним потрясінням – такого «фірмового», «західного» звучання на той момент не видавав, мабуть, жоден радянський ансамбль, можливо, за рідкісним винятком.
Звісно, не обійшлося без порівнянь. Музичні сноби звинувачували прибалтів у наслідуванні французів та німців – Space, Tangerine Dream, Jean-Michel Jarre. Однак до честі молодих та зухвалих латиських музикантів варто визнати, що хоча вони йшли второваною дорогою, багато чого запозичували та інтерпретували, продукт видали досить самобутній, своєрідний.
Наприкінці сімдесятих у Латвійській консерваторії познайомилися двоє людей – молодий студент Яніс Лусенс та відомий у республіці звукорежисер Олександр Грива, який записує на студії класику.
Талановитий хлопець залучив досвідченого фахівця нестандартними ідеями та гарним смаком, а тому вони швидко порозумілися. В обох виникло бажання створити щось схоже на те, що робив на той час у Франції Дідьє Маруані – електронне, ритмічне, синтезаторне.
На Яніса покладалося завдання складати композиції і виконувати їх на клавішних. Олександр став, по суті, продюсером у сучасному розумінні цього слова. Тоді цей термін у відсутності поширення у СРСР, тому на обкладинці альбому він значився як художній керівник, а Лусенс – музичний.
До речі, платівку хлопці випустили за великим блатом. Якби не тато Яніса (він тоді очолював ризьку філію «Мелодії»), то з цим музичним феноменом ми могли б і не познайомитися…
До першого складу рок-групи «Зодіак» окрім лідера Лусенса увійшли його однокурсники та друзі з консерваторії: гітарист Андріс Сіліс, басист Айнарс Ашманіс, барабанщик Андріс Рейніс та 18-річна дочка Олександра Гриви – Зане, яка грала на фортепіано та виконувала на першій нечисленні вокальні партії.
З початку музиканти новоявленого ансамблю зосередилися на студійної роботі. Основу композицій складали пасажі Лусенса, який використав для втілення своїх задумів купу поліфонічних синтезаторів, а також челесту.
Примітно таке: те, що багато західних побратимів «Зодіаку» по цеху виконували на синтезаторах і драм-машинах, латиші намагалися відобразити електронікою впереміш із «живими» інструментами – і це підкупувало.
На першій платівці «Диско альянс» було записано всього 7 п'єс, зате яких! По суті вийшла збірка хітів, де кожен трек – це справжня перлина.
На хвилі популярності
У Радянському Союзі початку вісімдесятих «Зодіак» звучав «з кожної праски»: з вікон квартир, на танцях, у тілі та радіопередачах, у документальному та мистецькому кіно. Звичайно, науково-популярні фільми про освоєння космосу супроводжувалися прибалтійським синті-роком.
Та й самих музикантів привозили до Зоряного містечка, де вони спілкувалися з космонавтами, інженерами та іншими фахівцями. Як зізнавався Яніс Лусенс, ці зустрічі стали своєрідним творчим стимулом для нього самого та його товаришів.
У перший рік платівка «Диско альянс» виявилася найбільш продаваною в Латвії, а потім численні перевидання «Мелодії» довели тиражі до кількох мільйонів копій. А вже кількість самопальних записів на касетах і котушках взагалі не піддавалася! Альбом продавався не лише в Союзі, а й у Японії, Австрії, Фінляндії…
На хвилі успіху дебютної роботи вирішено було відразу взятися за написання наступної програми. Водночас відбулися зміни у складі: від первісного залишилися лише Лусенс та ударник Андріс Рейніс. І в 1982 році на прилавках магазинів з'явився другий диск «Зодіаку» «Музика у Всесвіті» із традиційними сімома доріжками.
Музичний матеріал хоч і виявився серйознішим за попередній, у стилі спейс-рок, але елементи танцювальності збереглися. Однак початковий запал, присутній на дебютнику, на другій платівці кудись випарувався. Що не завадило видавцям за рік продати тираж у півтора мільйони пластів.
У тому ж 82-му ансамбль прибув із виступами до Москви в рамках естрадної програми «Молодість Балтики». Ця вистава проходила як складова фестивалю «Московські зірки» на честь 60-річчя утворення СРСР.
Після цього Лусенсу запропонували розпочати загальносоюзний гастрольний тур, але він відмовився. Адже для цього потрібно було залишати консерваторію, що, своєю чергою, загрожує призовом до армії. Така перспектива витончену натуру молодого музиканта та композитора не спокушала.
Стилістичні пошуки
І гурт після цього кудись зник. Три роки про неї нічого не було чути. Потім "Мелодія" видала у продаж платівку під маркою "Зодіаку", але з музикою Віктора Власова до кінофільмів з військовою тематикою. На обкладинці було лише одне знайоме ім'я – Олександр Грива. Що це було таке, досі невідомо. Сам Яніс Лусенс туманно пояснює, що до справжнього «Зодіаку» це жодного стосунку не має…
Ну а щодо «натурального» ансамблю, то його наступне «пришестя» відбулося 1989-го. Настав час, коли Янісу набридло вилучати зі своїх клавішних інструментів космічні звуки. Він звернувся до арт-року та записав із зовсім іншими музикантами альбом – посвяту улюбленій Ризі та її архітектурним пам'яткам.
До речі, на обкладинці крім назв альбому та гурту недвозначно було зображено цифру 3.
За два роки ансамбль представив на суд слухачів наступну роботу – «Хмари». Це був уже зовсім інший «Зодіак», із чоловічим та жіночим співом, скрипкою. Публіка залишилася до нього байдужою.
Повернення Зодіак
Через вісімнадцять років після оголошення розпуску Яніс вирішив відновити діяльність колись популярної групи. Ностальгія - це не тільки туга за батьківщиною, а й смуток за безтурботними часами.
50-річний чоловік об'єднав у відродженому Зодіаку друзів, крім того, до складу увійшов його син. Колектив почав катати колишніми республіками Радянського Союзу з концертами, на яких виконувався старий, але улюблений народом, матеріал.
У 2015-му вийшов диск Pacific Time – з кількома знайомими до болю бойовиками у свіжій обробці та двома новими релізами.
Дискографія групи
- «Диско Союз (1980);
- "Музика у Всесвіті" (1982);
- "Музика з кінофільмів" (1985) - входження в офіційну дискографію під великим питанням;
- In memoriam («На згадку») (1989);
- Mākoņi («Хмари») (1991);
- Dedication («Посвята») (1996);
- Mirušais gadsimts («Померлостоліття») (2006);
- Best («Краще») (2008);
- Pacific Time («Тихоокеанський час») (2015).
