Спочатку було зрозуміло, що Балавуан не закінчуватиме свого життя, сидячи в капцях перед телевізором в оточенні онуків. Він був винятковим типом особистості, який не любив посередність та неякісну роботу.
Подібно до Колюша (відомого французького коміка), чия кончина також була передчасною, Даніель не міг задовольнятися своєю справою життя перед нещастям. Він проміняв свою славу на служіння людям і помер у забутті.
Дитинство та юність Даніеля Балавуана
Даніель Балавуан народився 5 лютого 1952 року в Алансоні, в Нормандії (північний регіон Франції). Молодий чоловік провів своє дитинство між Бордо, Біарріцем та Даксом. Коли йому було 16 років, розпочалося травневе повстання студентів 1968 року.
Молодий чоловік брав активну участь у ньому, перебуваючи в місті По, де жила його родина. Він навіть написав із своїми товаришами невелику білу книгу про реформу освіти. У цьому загальному куражі та з величезним ентузіазмом він планував стати депутатом. Але його амбіції були швидко поставлені під сумнів, оскільки він зневірився, коли рух припинився.
Наступного року він зайнявся музикою. Хлопець співав у різних групах, таких як Memphis, Shade's та Réveil. З останньої він вирушив до Парижа 1970 року. Результат був незадовільний, і група розпалася.
Потім Даніель Балавуан знайшов собі місце у групі Présence. Popулярністю вона так і не мала. Натомість із групою Даніель мав можливість дати багато гала-концертів у провінції. Колектив Présence записав дві композиції для Vogue, але диск залишився непоміченим. Група розпалась.
Початок сольної кар'єри Daniel Balavoine
У 1972 році Балавуан розпочав сольну кар'єру та записав кілька пісень, які не були успішними. Наступного року, перетворившись на хорового співака, він з'явився разом зі своїм братом Гаєм на прослуховуванні мюзиклу.
Потім його найняли співати у виставі La Révolution Française («Французька революція») у Палаці спорту у Парижі. Незважаючи на «просування» різними виконавцями, шоу, пісні якого написані Клодом-Мішелем Шенбергом, не набуло очікуваного успіху.
Роль Патріка Юве у становленні Daniel Balavoine
Продовжуючи свою кар'єру, Даніель став хоровим співаком Патріка Юве у 1974 році. Там він виконав найскладніші партії, бо його голос міг досягати найвищих нот.
Співак був дуже популярний на той час і готував альбом Chrysalide. Він дав шанс своєму учневі Даніелю Балавуану в розвитку кар'єри. Патрік Юве дозволив Балавуану розмістити його пісню Couleur D'Automne у своєму диску.
Коли Лео Місір (художній керівник звукозаписної компанії Barclay) почув, як Балавуан співає на цьому записі, вирішив найняти його і попросив підписати контракт. Тому він запропонував співаку випустити концептуальний альбом.
1975 року вийшов опус De Vous à Elle en Passant Par Moi. Головною темою була жіноча доля. Тема була не нова, але найбільш універсальна серед інших. Успіх був неоднозначним, але Лео Міссір, як і раніше, був сповнений ентузіазму і продовжував підтримувати свій протеже.
Після поїздки до Східної Європи Даніель Балавуан в 1977 році вийшов другий опус Les Aventures de Simonet Gunther… Stein. Під враженням від Берлінської стіни та наслідків її існування співак зробив її головною темою платівки, що містила багатообіцяючу композицію Lady Marlène. Але все так і залишилося у вузькому колі слухачів.
Зліт кар'єри Daniel Balavoine
По-справжньому кар'єра виконавця розпочалася, коли Мішель Берже запропонував йому роль молодого шахрая Джонні Рокфорта для студійного запису рок-опери Starmania. Персонаж підходив йому добре, бо сам Даніель був неподалік бунтарських звичок минулого. Рок-оперу Starmania відіграли на сцені у Палаці конгресів у Парижі через рік після її релізу.
Балавуан виявився поряд із групою франкомовних виконавців свого покоління. Таких як Франс Галль, Даян Дюфрен і Фаб'єн Тібо. Успіх постановки був феноменальним. Для Балавуана це був перший серйозний успіх.
Тим часом він прийшов у студію звукозапису та написав пісню. Вона стала першим хітом у його кар'єрі, Le Chanteur. Je m'presente, je m'appelle Henri — перший рядок цієї пісні співали чи не всією Францією. У тому ж альбомі була інша дуже популярна композиція Lucie. Вона лише підтвердила величезну популярність музиканта.
Наступним він випустив альбом Face Amour, Face Amère. Музиканти, яких він зустрів під час роботи з Патріком Юве, також брали участь у роботі.
Балавуан та Франсуа Міттеран
Завдяки своїм першим чотирьом альбомам він піднявся на сцену Олімпії. Виступи тривали три дні – з 31 січня по 2 лютого 1980 року. Він продемонстрував виняткову енергію на сцені. Таким чином, співак подякував публікі, яка вже кілька років віддано слухала його композиції.
Наступна подія зробила Балавуана особливою фігурою у сфері музики. 20 березня того ж року він брав участь в одному з випусків другого французького телеканалу разом із Франсуа Міттераном. Кандидатом соціалістів та майбутнім президентом Республіки.
Деякі висловлювання у дебатах викликали у співака напад гніву. Балавуан вигукував: «Розчарування молоді, вони більше не вірять у французьку політику!».
Раптом артист став офіційним представником цієї молоді. Балавуан висловив свою думку щодо явної байдужості з боку політичних лідерів перед новим поколінням.
І як не дивно, його антиполітичний крик душі зробив з Балавуана популярного молодіжного співака з трибуною відданих фанатів. Un Autre Monde – це назва його п'ятого альбому, випущеного у 1980-х роках. Він підкорив чарти своєю композицією з назвою Mon Fils Ma Bataille. У композиції він люто повідомив про те, що він — «не герой».
Час аншлагів на концертах Даніеля Балавуана
Даніель Балавуан знову виступив на сцені Олімпії у Парижі у березні 1981 року. Після продовжив гастролі провінціями. Концерт було записано та випущено у вересні. 1982 року він отримав Діамантову премію (Le Prix Diamant de la Chanson Française) за альбом Vendeurs de Larmes, записаний на Ібіці, на Балеарських островах.
У червні він фактично "увірвався" на сцену Палацу спорту. Це був один із найбільших залів у Парижі того часу. Його шоу пройшло під прапором року. Popулярний співак Даніель Балавуан вважав, що між двома жанрами існує лише фіктивний бар'єр.
Даніель Балавуан: ралі «Париж - Дакар»
Будучи любителем автомобілів, швидкості та екстриму, співак вирішив взяти участь у 83-му випуску ралі Париж – Дакар. Таким чином, на початку січня він взяв на себе роль штурмана Тьєррі Дешама в японському автомобілі. На жаль, гонки закінчилися досить швидко після механічних проблем.
Скориставшись цією нагодою, він вирушив досліджувати Західну Африку. Балавуан повернувся під величезним враженням. За його плечима був багаж із матеріалом для нового альбому. Гуманістичний та чутливий альбом Loin Des Yeux de L'Occident, на жаль, не був успішним.
Під час передачі Sept Sur Sept на першому французькому каналі співак знову почав висловлювати свою думку проти деяких ветеранів. Він, звичайно, після цього визнав, що його слова були неправильно витлумачені. Проте Балавуан зазнав негативних наслідків своєї витівки. Особливо, коли кілька демонстрацій відбулися біля входу на його концерти.
Це не завадило йому повернутися на сцену Палацу спорту у Парижі з 21 по 30 вересня 1984 року. Цей концерт був основою його подвійного альбому.
Наступного року Балавуан розпочав друге ралі «Париж — Дакар» і цього разу закінчив його практично переможцем.
У липні він виступив на концерті Band Aid в Уемблі (Англія), щоб зібрати кошти на боротьбу з голодом в Ефіопії. Захід такого ж типу відбувся у Франції в Ла-Курневі 16 жовтня 1985 року, куди багато французьких виконавців, включаючи Даніеля Балавуана, приїхали для підтримки доброї справи.
Тяга Даніеля Балавуана до благодійності
Згодом, усвідомлюючи гуманітарні проблеми, він разом із Мішелем Берже заснував асоціацію «Школа дій» у боротьбі з голодом в Африці. Політичні погляди «підштовхнули» його до участі у акції. 30 років тому він був активним протестантом, а потім заспокоївся і почав більш конструктивні методи вирішення проблем, якщо вони відповідали його гуманістичним ідеям.
1985 року співак випустив новий альбом Sauver L'amour. За хітову композицію L'Aziza він отримав приз SOS Racisme від Гарлема Дезіра, президента асоціації.
Тривалий час Балавуан планував організувати операцію "Водяні насоси для Африки", користуючись популярністю та висвітленням у ЗМІ ралі "Париж - Дакар". У січні 1986 року він вирушив до Африки і стежив за постачанням цих самих насосів, призначених для місцевого населення.
Загибель артиста Daniel Balavoine
14 січня під час польоту на гелікоптері разом із директором гонки Тьєррі Сабіною піднялася піщана буря, і аварія сталася дуже швидко. Гелікоптер розбився на дюні в Малі з п'ятьма пасажирами, включаючи Даніеля Балавуана.
З часу його зникнення асоціація називається ім'ям співака та продовжує свою роботу, яку він почав практично поодинці. Балавуан пішов із життя, коли він мав багато проектів як у музиці, так і в гуманітарній діяльності.
Його сильна особистість змушувала деяких людей відчувати роздратування, але його аудиторії високий голос співака був незамінним.
2006 року, через 20 років після його смерті, Барклай випустив частину записів Даніеля Балавуана Balavoine Sans Frontières. Співака та автора хіта L'Aziza одностайно хвалять за його гуманітарну допомогу, тоді як його творча кар'єра видається трохи забутою.
