Початковий склад:
Хольгер Шукай - бас-гітара;
Ірмін Шмідт - клавіші;
Міхаель Каролі - гітара;
Девід Джонсон – композитор, флейта, електроніка.
Група Can була створена у місті Кельн у 1968 році, і в червні вже колектив зробив запис у процесі виступу гурту на виставці мистецтв. Тоді було запрошено вокаліста Манні Лее.
Музика була наповнена імпровізацією, а диск, що вийшов пізніше, назвали Prehistoric future.
У тому ж році до гурту приєднався дуже талановитий, але дуже складний характер американський художник Малкольм Муні. Разом із ним було створено композиції для диска Prepared to Meet Thy Pnoom, який не було прийнято студією звукозапису.
Дві пісні з цього альбому були записані у 1969 році та увійшли до збірки треків Monster Movie. А решту творів було випущено лише у 1981 році і було названо Delay 1968.
Дивний речитатив Малкольма Муні надавав ще більше незвичайності та гіпнотизму мелодіям, які були написані під впливом фанку, гаражного та психоделічного року.
Головною в композиціях групи Can була ритмічна секція, що складалася з бас-гітари та ударних, а провідним у їхньому творчому пориві був Лібецайт (один із феноменальних рок-барабанщиків).
Через деякий час Муні поїхав до Америки, а замість нього до групи увійшов Кендзі Судзукі, який приїхав з Японії, який подорожував Європою як вуличний музикант.
Його виступ побачили учасники гурту та запросили до себе, хоча він не мав жодної музичної освіти. Цього ж вечора він співав на концерті гурту Can. Перший диск із його вокалом називався Soundtracks (1970).
Розквіт творчості групи: 1971-1973 гг.
За цей час гурт створив свої найвідоміші хіти, які відіграли велику роль у формуванні напряму музики краут-рок.
Також змінився і музичний стиль колективу, тепер він став мінливим імпровізаційним. Подвійний альбом, записаний у 1971 році, Tago Mago вважають дуже інноваційним та нетрадиційним.
Основою музики стала ритмічна, схожа на джаз, перкусія, імпровізація на гітарі, соло на клавішах та незвичайний голос Судзукі.
У 1972 році був виданий досить авангардний диск Ege Bamyasi, записаний у відкритій студії звукозапису Inner Space. Потім у 1973 році пішов диск Future Days, виконаний у жанрі ембієнт, який став одним із найуспішніших.
А через деякий час Судзукі одружився і пішов у секту «Свідки Єгови», залишивши гурт Can. Тепер вокалістами стали Каролі та Шмідт, але тепер у композиціях групи кількість голосу поменшала, і експерименти з ембієнтом тривали.
Захід сонця групи: 1974-1979 гг.
У 1974 був записаний альбом Soon Over Babaluma в тому ж жанрі. У 1975 році група почала працювати з англійською компанією звукозапису Virgin Records та німецькою EMI/Harvest.
Тоді ж було записано Landed, а 1976 року — диск Flow Motion, які звучали вже класичніші та якісніші. А пісня I Want More з Flow Motion була єдиним записом, який став хітом за межами Німеччини та посів 26-е місце в англійських чартах.
Наступного року до колективу увійшли Traffic Роско Джі (бас-гітара) та Рібоп Кваку Баах (перкусія), які також стали вокалістами в альбомах Saw Delight, Out of Reach та Can.
Тоді Шукай майже не брав участі в роботі команди через те, що дружина Шмідта втручалася в їхню творчість.
Він пішов із групи наприкінці 1977 року. Після 1979 року гурт Can розпався, хоча учасники іноді працювали разом у сольних програмах.
Після розпаду групи: 1980 рік та наступні роки
Після розпаду колективу його учасники були зайняті у різних проектах, дуже часто у ролі сесійних гравців.
В 1986 відбулося возз'єднання і був зроблений звукозапис під назвою Rite Time, де вокалістом був Малкольм Муні. А вийшов альбом лише 1989 року.
Потім музиканти знову розійшлися. Ще раз вони збиралися в 1991 для звукозапису музики, для кінострічки «Коли настане кінець світу», після цього було випущено значну кількість збірок різних композицій і концертних виступів.
В 1999 музиканти з основного складу (Каролі, Шмідт, Лібецайт, Шукай) відіграли на одному концерті, але окремо, тому що у кожного вже був сольний проект.
Восени 2001 року помер Міхаель Каролі, який довго хворів на онкозахворювання. З 2004 року розпочалися перевидання минулих альбомів на CD-дисках.
Хольгер Шукай випустив сольні проекти у жанрі ембієнт. Які Лібецайт грав як ударник для звукозапису з багатьма групами.
Міхаель Каролі теж працював сесійним гітаристом, а також випустив сольний проект, у якому співала Поллі Елтес, а 1999 року зібрав гурт Sofortkontakt!
Ірмін Шмідт працював із ударником Мартіном Аткінсом, займався продюсерською діяльністю для різних груп.
Судзукі знову вирішив зайнятися музикою у 1983 році та брав участь у виступах у багатьох країнах разом із різними музикантами, іноді записуючи концертні виступи.
Малкольм Муні поїхав до Америки у 1969 році і знову став художником, але у 1998 році був вокалістом у колективі Tenth Planet.
Бас-гітарист Роско Джі став грати у музичному колективі на Harald Schmidt's TV show з 1995 року. Рібоп Кваку Баах помер від мозкового крововиливу 1983 року
