Борис Мокроусов прославився як автор музики до легендарних радянських кінострічок. Музикант співпрацював із театральними та кінематографічними діячами.
Дитячі та юнацькі роки
Він народився 27 лютого 1909 року у Нижньому Новгороді. Батько та мати Бориса були звичайними робітниками. У зв'язку з постійною зайнятістю їх часто не було вдома. Мокроусов наглядав за молодшим братом та сестрою.
Борис з дитинства виявив себе як здібна дитина. Шкільні вчителі хвалили хлопчика за його обдарованість. Багато хто бачив у ньому художника, але сам Мокроусов хотів реалізувати себе як музикант.
На той час у країні пролунала революція. Після перевороту Мокроусову вдалося реалізувати деякі свої плани. Він влився до складу шкільного оркестру. Борис опанував гру відразу на кількох музичних інструментах.
У державі створювалися звані робочі клуби. Діячі культури агітували відданість мистецтву. У рідному містечку Бориса відкрився клуб залізничників. Саме тут хлопець почув божественний звук рояля. Він на слух освоїв улюблений інструмент. Борис почав вигадувати мелодії. За кілька років Мокроусов зайняв місце тапера у залізничному клубі.
Борис поєднував роботу з навчанням. Крім того, він продовжував освоювати нотну грамоту. Отримані навички нагоді під час озвучування німого кіно. Він продовжив удосконалити знання. Публіка захоплювалася грою Мокроусова. На той час він освоїв професію електромонтера, і навіть влаштувався працювати, щоб допомагати батькам.
Незабаром він став студентом місцевого музичного технікуму. Вчителі не відразу розглянули талант Мокроусова. І тільки Напівектовій вдалося відразу помітити відзначити, що перед нею стоїть здібний студент. Молодий чоловік завзято займався. Він єдиний засиджувався у технікумі до пізнього вечора. Мокроусов відточив навички гри на фортепіано до професійного рівня.
У 20-ті роки у країні з'явилися перші робітничі факультети при вищих навчальних закладах. Там могли навчатись робітники без спеціальної освіти. Власне, так Борис став студентом консерваторії.
Творчий шлях композитора Борис Мокроусов
Він був наполегливим учнем. Борис навчався на композиторському факультеті. Тоді ж відбулася презентація перших музичних творів композитора. Твори тепло зустріли шанувальники та музичні критики.
Незабаром Мокроусов розпочав роботу над музичним супроводом до балету «Блоха» та «Антифашистська симфонія». У 36-му році минулого століття він отримав диплом про закінчення консерваторії.
Коли Борис відвідав виступи хору імені П'ятницького, то до глибини душі був зворушений почутим. Він потрапив на постановку «Біля околиці». Захід був просякнутий найкращими народними мотивами. Мокроусов катував особливу симпатію до всього споконвічно російського. Він перейнявся ідеєю фольклору. Власне, це й визначило подальший творчий шлях маестро.
Пісня залишалася найпопулярнішим музичним жанром 30-х. Будучи студентом, він береться за написання піонерських і комсомольських творів. Роботи композитора часто звучали по радіо, але, на жаль, вони проходили повз меломани.
Наприкінці 30-х років він взяв участь у створенні збірки радянських пісень, організованих Ісааком Дунаєвським. У цей час він складе твір, яке приверне увагу шанувальників. Йдеться про пісню «Милий мій живе в Казані».
Борис взявся за написання великих музичних творів. За рік відбулася прем'єра опери «Чапай». Оперу ставили у великих містах країни. Вона знайшла успіх у глядачів.
У воєнний час він служив у Чорноморському флоті. Борисов не забував про музику. На початку 40-х років відбулася презентація композицій «Пісня захисників Москви» та «Заповітний камінь». Наприкінці 40-х він отримав Сталінську премію.
Пік популярності маестро Борис Мокроусов
У 40-50-х роках про композитора знав чи не кожен мешканець країни. У цей час він склав твори «Сормовська лірична» і «Осіннє листя», які збільшили його авторитет.
Мелодії музичних творів співав увесь Радянський Союз, але найголовніше, що їх могли виконувати популярні артисти того часу. Пісні Мокроусова виконували Клавдія Шульженко, Леонід Утьосов та Марк Бернес. Композиції Бориса шанували й зарубіжні меломани.
За життя його прозвали «Сергієм Єсеніним у музиці». Маестро вдалося вигадати твори, які були приємні для слуху. У них не було вульгарності.
Він звертався до симфоній і опер, але все ж таки більшу частину репертуару Мокроусова займали пісні. «Невловимі месники» – остання робота маестро, яка була використана як музичний супровід до стрічки. Кеосаян (режисер кінокартини) обожнював талант Бориса.
За життя деякі музичні твори композитора були визнаними. До таких композицій сміливо можна віднести пісню «Вологда». У середині 70-х пісню виконав колектив «Пісняри». Завдяки чуйному виконанню «Вологди» – пісня стала справжнім шлягером.
Подробиці особистого життя композитора
Він був доброю і відкритою людиною, але вважав за краще мовчати подробиці особистого життя. Музика завжди посідала перше місце. Сім'я залишалася на другому плані. Він був одружений двічі. Першу офіційну дружину звали Еллен Гальпер, а другу – Мар'яна Мокроусова.
Смерть маестро
Його не стало 27 березня 1968 року. У нього почалися проблеми із серцем. В останні роки життя він почував себе погано. Він практично не працював і вважав за краще вести помірний спосіб життя. Останні дні життя композитор провів у лікарняному ліжку. Його поховали на Новодівичому цвинтарі.
