Арно Хінченс народився 21 травня 1949 року у фламандській Бельгії, в Остенді.
Його мати — любителька рок-н-ролу, батько — льотчик та механік в аеронавтиці, любив політику та американську літературу. Проте Арно не перейняв захоплення батьків, адже частково його виховували бабуся та тітка.
У 1960-х роках Арно вирушив до Азії і перебував деякий час у Катманду. Також його спів можна було почути у Сен-Тропі, на островах Греції та в Амстердамі.
Вперше Арно вийшов на сцену під час літнього фестивалю в Остенді, 1969 року. Після цього він почав виступати із групою Freckle Face (з 1972 по 1975 рр.), де також грав на губній гармошці. Після першого та єдиного альбому гурту Арно покинув колектив.
Музикант віддав перевагу вже не групі, а дуету із Полом Декутером під назвою Tjens Couter. Як і у випадку з групою Freckle Face, репертуар включав переважно ритм-н-блюзові композиції.
Група TC Matic
В 1977 Арно і Декутер створили групу TC Bland разом з Ферре Баеленом і Руді Клуетом. Колектив отримав відносну популярність та їздив по всій Європі.
У 1980 році до групи приєднався Серж Фейс, а назва була змінена на TC Matic.
Музиканти стали новаторами тогочасного європейського року. Незабаром Декутер пішов із групи, і на заміну йому прийшов Жан-Марі Аертс. Останній став близьким другом для Арно.
Європа завжди була рада бачити музикантів. Група TC Matic виступала у Скандинавії, Англії, Франції, Бельгії, Нідерландах та Німеччині.
Влітку 1981 року було випущено перший однойменний альбом.
Потім на лейблі EMI вони записали ще кілька альбомів, зокрема L'Apache у 1982 році. Деякі пісні, такі як Elle Adore Le Noir або Putain Putain, як і раніше, є основними композиціями того часу.
Незабаром Арно розпочав сольну кар'єру, випустивши перший альбом у 1986 році. Робота записана з деякими колегами з TC Matic та повністю спродюсована Арно. Переважно Арно виконував пісні англійською.
З французьких пісень виділяють лише Qu'est-ce que c'est? ("Що це?"). Qu'est-ce que c'est? - Єдині слова, які є в тексті, Арно повторив 40 разів за кілька хвилин пісні.
сольна кар'єра
За всі роки роботи у різних групах Арно завоював солідну репутацію на музичній сцені. Його талант як виконавця вже був широко визнаний.
Щодо його трохи дикої та ексцентричної особистості, то він входить до числа найвідоміших артистів рок-сцени. Тому на своєму новому сольному шляху Арно не відчував значних проблем, дедалі більше розвиваючись.
1988 року він випустив другий альбом Charlatan. Пісні Арно, як і раніше, виконував в основному англійською мовою. Записав він і Le Bon Dieu - кавер-версію на найвідомішого бельгійського співака Жака Бреля.
Через два роки, проживши деякий час у Парижі, він випустив альбом Ratata. Найкомпозицією, що запам'ятовується, була Lonesome Zorro — п'янка мелодія в сукупності з голосом хорової співачки Беверлі Браун.
У 1991 році Арно зробив внесок у альбом своєї супутниці Марі-Лор Беро Tout Meise Gual.
Незважаючи на свою сольну кар'єру, Арно все ж таки періодично працював з різними колективами. Він створив групу Charles Et Les Lulus, використавши своє друге ім'я - Чарльз для її назви.
Оточивши себе досвідченими музикантами, Арно записав однойменний альбом 1991 року.
1994 рік: група Arno Et les Subrovnicks
Після гурту Charles Et Les Lulus у 1994 році Арно створив новий колектив, якого назвав Arno Et Les Subrovnicks. Він працював зі своїми колегами з минулих колективів, включаючи Charles Et Les Lulus та TC Matic.
У тому ж 1994 Арно написав музику до фільму «Ніхто не любить мене» (Personne Ne M'aime) француженки Маріон Верну. Світ кіно йому не чужий, 1978 року в Бельгії він уже писав музику до фільму «Концерт однієї людини».
Після більш ніж 20 років переважно англомовної кар'єри у 1995 році Арно випустив свій перший альбом повністю французькою мовою.
13 композицій було написано разом із Жаном-Марі Аертсом. В альбомі активно поєднали жанри: від танго до джазу та блюзу, якому голос Арно завжди надає особливого шарму.
13 грудня Арно перебував у Парижі, звідки розпочав тур, перетнув Францію, Швейцарію та Сполучені Штати.
Наступного року Арно знявся у кіно. Він грав рятувальника у фільмі «Кемпінг Космос» бельгійця Яна Буккой. Незабаром вийшов концертний альбом Arno En Concert (À La Française), який включав найкращі моменти його гастролей.
Альбом англійською був також випущений в 1997 році, його призначали тільки для американського ринку.
Новий колектив – новий стиль
Від гурту Charles Et Les Lulus Арно перейшов до Charles and the White Trash Blues. Це сталося 1998 року. У музиці нового колективу переважав стиль, який був між роком та блюзом.
Тепер Арно виконав більше кавер-версій, котрі стали невід'ємною частиною його творчості.
Наприкінці серпня 1999 року вийшов новий альбом A Poil Commercial, записаний ще в блюз-роковому стилі, ця платівка вкотре підкреслює голос ніжного і привабливого співака. Тур на 170 концертів відбувся упродовж 2000 року.
26 лютого 2002 року Арно повернувся з альбомом, який був поєднанням двох початків співака — це рок і кохання.
Диск Charles Ernest містив ще 15 акустичних треків, включаючи дует з Джейн Біркін (Elisa) та кавер-версію на гурт Rolling Stones Mother's Little Helper. Незабаром він розпочав тур, відвідавши паризьку концертну залу «Олімпія» 8 березня.
2004 рік: альбом French Bazaar
У травні 2004 року Арно випустив свій другий альбом, написаний французькою мовою. Альбом French Bazaar був удостоєний премії Victoire de la Musique 2005 року в номінації «Найкращий поп-рок-альбом року».
Арно виїхав 23 вересня 2004 року у турне Arno Solo Tour і виступав до 23 травня 2006 року. Монреаль, Квебек, Нью-Йорк, Вашингтон, Москва, Бейрут, Ханой — Арно подорожував світом майже півтора року.
Іноді він робив перерви, які дозволяли йому співпрацювати з різними колективами. Зокрема, він брав участь у записі альбому-присвяти Ніно Феррера Ondirait Nino.
2007 рік: альбом Jus de Box
Цей диск Арно називався Jus de Box, «бо він схожий на музичний автомат у тому сенсі, що кожна пісня відрізняється від іншої», — пояснив співак.
Французька, фламандська, англійська та остендська (рідна мова Арно) — цей альбом із 14 пісень віддав почесне місце багатомовності.
У березні 2008 року Арно знявся у французькому фільмі Самуеля Бенчетріта "Я завжди мріяв стати гангстером". Тут Арно грав сам себе разом із Альоном Башунгом. Усі сцени – це чиста імпровізація.
Декілька тижнів потому Арно записав пісню Ersatz у дуеті з Жюльєном Доре для його першого альбому. Сам Жюльєн став відомим завдяки телевізійному шоу La Nouvelle Star.
2008 рік: альбом Covers Cocktail
28 квітня Арно повернувся до своїх проектів із випуском альбому Covers Cocktail. Обкладинка альбому на 100% створена самим співаком, який рішуче хотів віддати шану своїм друзям.
З квітня фламандський співак гастролював у Люксембурзі, Бельгії та Франції, головним чином на фестивалях, щоб презентувати свій останній твір.
2010 рік: альбом Brussld
Франкомовний блюзмен повернувся із новим альбомом Brussld у березні 2010 року. У диску мова йде про космополітизм Брюсселя — міста, де він прожив 35 років.
Таким чином, чуємо тексти фламандською, французькою, англійською, арабською мовами. Арно виконав пісні з альбому з весни 2010 року. Він виступав 1 червня у Casino de Paris, 18 червня – у Лондоні, і знову у Парижі – 8 листопада.
У тому ж році європейський блюзмен показав, що він все ще у грі, коли вийшов ремікс на його хіт Putain, Putain від Stromae. Два музиканти також виступали на одній сцені ще кілька разів під час премії Victoires de la Musique у 2012 році.
2012 рік: альбом Future Vintage
Арно повернувся з рок-пластинкою — похмурою та грубою. Для запису цього 12-го студійного альбому Арно співпрацював із легендарним продюсером Джоном Перішем.
Назва Future Vintage за іронією долі означає одержимість нашого часу речами минулого. У кількох інтерв'ю Арно засуджував консерватизм світу рок-н-ролу.
2016 рік: альбом Human Incognito
На півдорозі між блюзом і романтичним роком пісня I'm Just an Old Motherfucker («Я просто старий ублюдок»), що відкриває цей альбом, сама по собі концентрувала всю творчість Арно. Тут можна почути не лише вокал, а й запеклий гумор бельгійця.
