Anne Murray — перша співачка з Канади, яка здобула перемогу у номінації «Альбом року» у 1984 році. Саме вона проторила шлях до міжнародного шоу-бізнесу Селін Діон, Шанайї Твейн та інших співвітчизників. Тому що до цього канадські виконавці в Америці були дуже популярними.
Шлях до слави Енн Мюррей
Майбутня кантрі-виконавиця народилася 20 червня 1945 року у невеликому містечку Спрінгхілл. Там усі переважно займалися видобуванням вугілля. Тато дівчинки був лікарем, а мама – медсестрою. Сім'я була багатодітною. У Енн було ще п'ять братів, тому мамі довелося присвятити своє життя вихованню дітей.
Музикою маля захопилося з 6 років. Спершу вона брала уроки гри на фортепіано. До 15 років Енн самостійно їздила автобусом у сусіднє місто Татамагуч, щоб осягнути ази вокалу. На випускному балі у середній школі сміливо вийшла на сцену перед публікою, виконавши Ave Maria.
Потім навчалася в університеті, обравши факультет фізичного виховання. Закінчивши його, влаштувалася фізруком до школи в Саммерсайді, де працювала рік. А на літніх канікулах виступала у Примор'ї. Ще студенткою записала дві пісні в рамках студентського проекту. Щоправда, сталося непорозуміння, і ім'я майбутньої зірки вказали на платівці помилково.
Успіхи та досягнення Anne Murray
Енн запропонували участь у популярному телешоу Singalong Jubilee. Щоправда, спочатку вона була не як співачка. Там на талановиту дівчину звернув увагу музичний редактор. Він допоміг їй у випуску дебютного сольного альбому What About Me.
Платівка вийшла в Торонто в 1968 році і була чудово сприйнята слухачами. Незважаючи на те, що диск містив кілька кавер-версій, головний сингл What About Me був написаний спеціально для молодого обдарування. Його постійно відтворювали канадським радіо. Незабаром Енн Мюррей підписала контракт зі звукозаписною компанією Capitol Records.
Величезною популярністю мав і другий альбом співачки This Way Is My Way, випущений восени 1969 року. Головна композиція Snowbird стала не лише першим хітом у Канаді, а й підкорила чарти США. Диск став "золотим" в Америці. Це був перший випадок в історії, коли такого успіху зумів добитися житель Канади.
Співачку навіть номінували тоді на премію «Греммі» як найкращий виконавець. Але 1970 року фортуна дівчині не посміхнулася. Хоча згодом вона тримала престижну статуетку в руках чотири рази, перемагаючи у різних номінаціях як вокалістка, кантрі-виконавиця і навіть у стилі піп.
Енн Мюррей була настільки популярною, що її буквально «розривали» на частини, пропонуючи різноманітні шоу. Вона брала участь одразу у кількох телепроектах та стала постійною учасницею американської теленовели «Глен Кемпбелл».
Творчість Енн Мюррей з 1970-х років
Протягом 1970-1980 років. пісні виконавиці займали в чартах поп-музики та кантрі-музики лідируючі позиції. Їй довірили виконувати гімн країни на дебютному матчі з бейсболу Американської ліги у 1977 році (у Торонто).
Восени 2007 року артистка оголосила про прощальний тур. Весною наступного року виступала з гастролями у Сполучених Штатах Америки. Потім у Канаді завершивши кар'єру перфомансом у торонтському Sony Center. Найпопулярніші хіти кантрі-виконавиці увійшли до альбому Anne Murray Duets: Friends & Legends.
За всю свою співочу кар'єру, починаючи з 1968 року, зірка випустила 32 студійні альбоми та 15 збірок.
Особисте життя Енн Мюррей
Енн Мюррей вийшла заміж у 1975 році за продюсера та ведучого телепрограми Singalong Jubilee Білла Лангстрота. У шлюбі з інтервалом у три роки народилися син Вільям та дочка Дон. У 10 років дівчинка страждала на нервову анорексію. Але після курсу лікування їй удалося подолати цю страшну хворобу.
Дон пішла стопами матері, ставши артисткою, крім цього, вона серйозно захоплювалася живописом. Мама та дочка записали кілька композицій, заспіваних дуетом, і навіть у 2008 році випустили спільний диск «Дуети Енн Мюррей: друзі та легенди».
Коли діти виросли, пара розлучилася, а 2003 року Лангстрота не стало. Після народження дітей Енн Мюррей оселилася у Маркхемі. Там мешкає і нині.
Благодійність Енн Мюррей
У 1989 році в Спрінгхіллі відкрився Центр Енн Мюррей, в якому зібрано колекцію речей знаменитої канадки та її дисків. Туристи із задоволенням відвідували це місце, а прибутки від діяльності музею направлені до міської скарбниці.
У 2004 році було увічнено пам'ять батьків зірки. Енн Мюррей брала активну участь у відкритті громадського центру доктора Карсона та Меріон Мюррей. Гроші збирали всім світом, бажаючи побудувати ковзанку замість 2002 року (під час хокейного матчу з дітьми). Нова крижана арена може прийняти 800 глядачів.
Крім цього, співачка брала активну участь у зборі коштів і на інші проекти, у тому числі і на благодійний гольф-клуб. Саме там вона отримала почесне звання найкращої гольфістки серед жінок-знаменитостей. Вона здивувала присутніх точними закиданнями м'яча у лунку.
Чотири десятиліття свого життя Енн Мюррей присвятила творчій кар'єрі. За цей час було продано 55 млн. копій її альбомів. У неї, окрім чотирьох премій "Греммі", є ще 24 премії "Джуно", а також три нагороди American Music Awards. Її зірка є не лише на «Алеї слави» у Канаді, а й у Голлівуді.
