Yes — британський рок-гурт, який грає в жанрі прогресивного року. У 1970-х роках гурт був зразком для жанру. І досі значно впливає на стиль прогресивного року.
Зараз є гурт Yes зі Стівом Хау, Аланом Уайтом, Джеффрі Даунсом, Біллі Шервудом, Джоном Девісоном. Гурт із колишніми учасниками існував під назвою Yes Featuring Jon Anderson, Trevor Rabin, Rick Wakeman.
Особливість групи Yes - це загадкова, красива і містична музика, що веде до мрій, бажання пізнання світу у всій красі, наодинці з собою і своїми думками. Група - буквально визначення слова "ескапізм".
Початок становлення групи Yes (1968-1974 рр.)
У серпні 1968 року група Yes була створена Джоном Андерсоном, басистом Крісом Сквайром, гітаристом Пітером Бенксом, барабанщиком Біллом Бруфордом та клавішником Тоні Кеєм.
Вони збиралися разом, обговорювали Simon and Garfunkel із гуртом The Who (і гітаристом Д. Ентвістлом), з яким і об'єдналися.
Вже 4 серпня гурт зіграв свій перший концерт під назвою 4 August. Вони багато гастролювали Сполученим Королівством, граючи імпровізації, створені з оригінального матеріалу. А також перегравали композиції фатальних, фанкових та джазових виконавців.
Також встигли взяти участь у фінальному концерті Cream. З гуртом Led Zeppelin взяли участь у популярній програмі Джона Піла. Там їхні гурти назвали «найперспективнішими молодими командами». Важко засумніватись у пророчих здібностях ведучого!
І ось у липні 1969 року вийшов дебютний однойменний альбом Yes. Вокальні та гітарні гармонії Сквайра (гітариста) та Андерсона (вокаліста) робили пісні більш піднесеними.
Композиція I See You та Survival
Ключовими композиціями були I See You, Survival, які були виявом майстерної майстерності всіх музикантів. Але водночас проявом несамостійності групи у деяких аспектах. Оскільки композиція I See You була кавер-версією The Byrds.
Загалом перший опус групи був тепло сприйнятий критиками та публікою. Але для групи це був лише перший, але дуже великий крок.
Спочатку група Yes йшла семимильними кроками, знаходячи світове визнання, а не тільки арт-рокову публіку. Колектив співпрацював із відомими виконавцями, як Девід Боуї та Лу Рід.
Приєднався новий віртуозний клавішник — Рік Вейкман, який був дуже відомою особистістю, яка заслуговує на детальний розгляд. А найголовніше, випустили два най легендарніші альбоми: Fragile і Close to the Edge.
Альбом Fragile був найпопулярнішим у групи завдяки його поширенню у мультиплікаційних серіалах Японії. Найбільш прослуховуваним треком був Round About, задерикувата пісня про людину, яка шукає «манівці» там, де це можливо.
Також варті згадки пісні гурту в альбомі — Cans and Brahms (із симфонії Йоганнеса Брамса) та Heart of Sunrise (Buffalo 66).
Альбом Close to the Edge, що складається з однойменної композиції, є «пінкфлойдщиною» у кращому прояві. Це звуки струмка, спів птахів та інструментальна частина (високий вокал Андерсона).
У композиції And You and I — плавність із лідируючими акустикою та піаніно. Siberian Khatru - пряме перегравання та запозичення ідеї з балету "Весна священна".
Обидва альбоми вийшли більш ніж успішними, а музиканти досягли свого тріумфу слави. Але після цього сталося багато кардинальних змін. Гурт виступав для нечисленних любителів ортодоксального арт-року з позицій високоякісного мейнстріму.
Історія групи з 1974 року і дотепер
У групі одні учасники гурту збиралася піти у популярніше звучання. А інші, наприклад Андерсон та Вейкман, хотіли піти у вже розпочате, експериментальне.
Через непослідовний напрямок гурту вийшов дуже мізерний на гарні композиції альбом Tales from Topographic Oceans. Через це Уейкман вийшов зі складу групи (трохи пізніше ненадовго повернувшись).
Гурт зосередився на популярнішому звучанні остаточно. Ознаменувала відродження популярності гурту в диско 1980-х років альбомом «90125», який вийшов багатим на пісні, що запам'ятовуються.
Група розділилася на два склади. Це ортодоксальні арт-рокери в особі Yes Featuring Jon Anderson, Trevor Rabin, Rick Wakeman і більш націлений на популярне звучання гурт Yes.
У 2014 році група організувала тур Європою. Він був успішним на різні якісні та сучасні лайв-виконання старих пісень.
Деяких учасників групи вже немає, наприклад, Пітера Бенкса (2013 р.) та Кріса Сквайра (2014 р.). «Старожили», що залишилися, досі продовжують нас радувати новими релізами арт-рокового звучання.
