Всеволод Задерацький – російський та український радянський композитор, музикант, письменник, викладач. Він прожив насичене життя, але аж ніяк його не можна назвати безхмарним.
Ім'я композитора довгий час було невідоме шанувальникам класичної музики. Ім'я та творча спадщина Задерацького має намір стерти з лиця землі. Він став ув'язненим одного із найжорсткіших сталінських таборів – Севвостлага. Музичні твори маестро дивом збереглися і дійшли до наших днів.
У YouTube не знайдеш архівних записів виступів музиканта. За життя йому вдалося лише один раз виконати власний музичний твір на великій сцені. Навіть афіші не було, просто на аркуші із зошита написали програму концерту.
Всеволод Задерацький: дитячі та юнацькі роки
Дата народження маестро – 21 грудня 1891 року. Він народився біля Рівного (тоді Рівненський повіт, Волинська губернія, Російська імперія). За життя йому вдалося повідомити, що його дитинство пройшло щасливо. Батькам вдалося подарувати Всеволоду чудове виховання, манери та освіту.
Через деякий час сім'я змінила місце проживання. Задерацький зустрів дитинство у південноросійському місті Курську. З дитинства він тягнувся до музики. Батьки подбали про освіту сина. Після здобуття базових знань – він вирушив до Москви.
У столиці Росії Всеволод став студентом місцевої консерваторії. Молода людина вивчала композицію, фортепіано та диригування. Також відомо, що він здобув другу освіту. Він вступив до Московського університету, обравши собі юридичний факультет.
Робота Всеволода Задерацького вчителем музики
Через деякий час Всеволод влаштувався працювати вчителем музики в царську сім'ю. Також відомо, що композитор викладав уроки музики для спадкоємця престолу Олексія, який на той час проживав у Пітері.
Син Всеволода, впевнений, у тому, що саме цей епізод життя його батька став вирішальною причиною, щоб знищити батька та фактично тотально вилучити його з радянського музичного життя.
1916 року його призвали на фронт. Всеволод не хотів воювати, але в нього просто не було права відмовитись. Він брав участь у Першій світовій війні. Через 4 роки йому знову довелося взяти зброю до рук. Цього разу у Білій армії у громадянську війну. На військовій кар'єрі було поставлено крапку в той момент, коли він потрапив у полон червоноармійців. Його двічі хотіли розстріляти – і двічі милували. Уряд ухвалив рішення заслати Всеволода до Рязаня.
Це не перше провінційне містечко, в яке заслали маестро. Його має намір відрізати від Москви, оскільки розуміли, що в цьому місті, втім, як і в Пітері, зосереджено культурне життя. Лише кілька років Задерацькому вдалося прожити у столиці Росії. Йому видали так званий «вовчий паспорт», який не давав йому право мешкати в мегаполісах.
До заходу 30-х років минулого століття він перебував у статусі «лишенця». Він не мав права голосувати, отримати постійну роботу, відвідувати деякі людні місця, телефонувати. Життя Всеволода – це погрози, навмисне видалення з суспільства, боротьба за права, посягання життя, свободу, можливість творити.
Арешт Всеволода Задерацького
Коли до влади прийшли більшовики, то музикантові згадали підтримку білогвардійців. Це перекреслило все життя Задерацького, а для НКВС він назавжди залишився неблагонадійним.
У середині 20-х років минулого сторіччя до Всеволода вриваються невідомі. Вони не пояснюють причини приходу, надягають наручники і відводять його. Задерацький опинився за ґратами.
Маестро був пригнічений та знищений. У цій ситуації його турбував не факт арешту, а те, що його рукописи знищили. Усі роботи, які Всеволод написав до 1926 року, – відновити не вдалося. Відчайдушний і пригнічений композитор намагається добровільно піти з життя, але його вчасно зупиняють. На волю він вийшов лише за два роки. У цей час він становить фортепіанні сонати, які добре передають похмуре і депресивне настрій композитора.
Щодня він жив, як уві сні. Не минуло й 10 років, як Всеволод знову опинився у місцях позбавлення волі. Навчений гірким досвідом, він попросив дружину сховати роботи. Його потрапили до в'язниці міста Ярославль.
Проведення обшуку показало, що квартира Всеволода – чиста. У його будинку знайшли лише концертні афіші. До програми були включені твори Вагнера та Ріхарда Штрауса. Пізніше дружина композитора дізналася, що її чоловік потрапив за ґрати через «поширення фашистської музики». Також жінці сказали, що чоловік потрапив до трудового табору «на Півночі». Вони не могли переписуватись, оскільки Всеволоду на 10 років заборонили будь-який контакт із зовнішнім світом. 1939 року він вийшов на волю.
Всеволод Задерацький: творчість у ГУЛАГу
У місцях позбавлення волі він написав неперевершений музичний твір. У ГУЛАГу він пише «24 прелюдії та фуг для фортепіано». Це справжній шедевр і один із найвідоміших музичних творів маестро. У ньому ідеально поєднуються барочні традиції та сучасне звучання музики.
Пройде лише півроку після звільнення – і маестро знову опинився в Ярославлі. Він подав документи до ГІТІСу. У навчальному закладі він навчався на заочному відділенні. Далі він відвідав ще кілька російських та українських міст, і лише наприкінці 40-х років він переїхав до Львова.
В українському містечку композитор справді розквіт. Він опинився у творчому середовищі. Всеволод вступив на посаду до консерваторії, що стало для нього найбільшою нагородою. У цей час Задерацький намагався зробити музичні композиції свого твори виконуваними. Він написав кілька концертів фортепіанних для дітей.
Тематичним матеріалом для створення другого концерту стали народні композиції України, Росії та Білорусії. Керівництво нагородило Всеволода компліментами щодо виконаної роботи. Написаний музичний твір мав звучати на одному з концертних майданчиків Києва.
Однак ще до початку концерту Львів відвідали чиновники з Москви. Вони мали «викрити» провінцію. Всеволод з його «ідеальною» репутацією добре підійшов для ролі жертви. Його композиції розкритикували, а самого маестро назвали бездарністю.
За словами Всеволода, він багато пережив, але особливо важко йому було чути про те, що його роботи бездарні. Експерти чекали від Задерцької подяки за те, що він нібито справедливо розкритикували його роботи, але натомість він почав боротися за власну репутацію.
Він писав гнівні листи главі «Радянської музики» та директору «Музфондом». Всеволод дуже ризикував, бо на той час будь-яке необережне слово коштувало людині життя.
Всеволод Задерацький не припиняв завалювати керівництво листами. Він думав, що йому вже нема чого втрачати. Проте чоловік помилявся. У цій свідомо програшній суперечці він втратив здоров'я. Всеволода почав турбувати біль у серці. Він почував себе відверто погано.
Музична спадщина композитора
Роботи, які маестро написав до свого першого арешту – відновити не вдалося. Після звільнення він не намагався відновити з пам'яті написане. Біографам вдалося з'ясувати, що перед арештом він працював над великою оперою з розповіді письменника Гоголя – «Ніс».
Творчість Всеволода можна поділити на кілька етапів. Перший етап – це роботи, які включали твори до 1926 року. Майже відразу після звільнення він взявся за написання фортепіанних сонат №1 та №2. Представлені роботи відкривають другий етап творчого життя Задерацького. Другий етап тривав аж до 32-го року минулого сторіччя. У цей час він склав кілька фортепіанних циклів та пісні для голосу та фортепіано.
Після 1932 року – відкривається новий етап творчості маестро. Він звернувся до неотонального музичного мислення. У цей час він написав найвідоміший твір – «24 прелюдії і фуги». Наприкінці 40-х у його музичній скарбничці вважалося маса музичних творів для фортепіано, камерна симфонія, вокальні твори.
Далі йому довелося сильно попрацювати над тим, щоб змінити музичну мову. У його творчості переважає звучання народних композицій. Він складає кілька фортепіанних концертів для дітей, одну симфонію і скрипковий концерт.
Смерть Всеволода Задерацького
Останні роки життя маестро пройшли на території Львова. Всеволод остаточно життя вважався як викладач у консерваторії. Творчий шлях композитора завершився створенням Концерту для скрипки з оркестром.
Його не стало 1 лютого 1953 року. Через рік у Львові були виконані його Симфонія №1 та Скрипковий концерт. Після цього більшість його творів були забуті, і тільки в новому столітті – творчістю великого маестро почало цікавитися суспільство.
Ті, хто хоче познайомитися з біографією великого композитора докладніше, радимо подивитися кінострічку «Я вільний». Біографічна кінокартина була випущена у 2019 році.
У травні 2021 року у Самарі відбулася прем'єра вокального циклу композитора. Йдеться творі «Поема про російського солдата» на вірші поета Олександра Твардовського. У тому ж році на сцені було представлено оперу «Валенсіанську вдову» в оркестровій версії композитора Леоніда Гофмана.
