Володимир Трошин – відомий радянський артист – актор та співак, володар державних премій (у тому числі Сталінської премії), народний артист РРФСР. Найбільш відомою піснею, яку виконав Трошин, є «Підмосковні вечори».
Володимир Трошин: Дитинство та навчання
Музикант народився 15 травня 1926 року у місті Михайлівськ (на той момент селище Михайлівське) у родині токаря. У ній було 11 дітей, тож мати Володимира завжди була домогосподаркою та займалася їх вихованням. Хлопчик був передостаннім серед них. З 1935 року сім'я проживала у Свердловську, де Володимир закінчив музичну школу.
Цікаво, що думка про естраду виникла не одразу. Спочатку хлопчик вибирав серед трьох професій, далеких від сцени. Він думав стати геологом, лікарем чи астрономом. Однак одного разу він випадково потрапив разом зі своїм товаришем до місцевого Будинку культури і був прийнятий до драмгуртка.
1942 року його прийняли до Свердловського театрального училища. Тут хлопець співав, читав вірші та брав участь у постановках, які проводили у військових шпиталях міста.
За рік четверо студентів Свердловська за результатами відбору надійшли до Школи-студії МХАТ. Серед ухвалених виявився і Трошин.
Через три роки, у 1946 році, він отримав свою першу роль. Завдяки п'єсі «Дні та ночі» Володимир отримав роль лейтенанта Масленікова.
Початок творчого шляху артиста Володимира Трошина
Після закінчення студії 1947 року юнак потрапив до складу трупи МХАТу. Тут він залишився до 1988 року і зіграв понад вісім десятків помітних ролей. Бубнов у «На дні», Осип у «Ревізорі» та багато інших ролей запам'ятали та полюбили глядачі.
Згодом розкрився і музичний талант Трошина. Поступово йому почали довіряти ролі з вокальними партіями, а дехто почав прописувати ролі спеціально під нього. Однією з перших пісень стала «Подруженька-гітара», написана до вистави «Дні та ночі».
А постановка «Дванадцята ніч» стала для музиканта та актора знаковою. Він виконав 10 пісень Едуарда Колмановського на вірші Антакольського. Деякі пісні стали народними та стали дуже популярними.
Поступово молодий актор почав потрапляти на екрани. За весь час він узяв участь у 25 фільмах. Найбільш помітними серед них стали: «Гусарська балада», «Справа була в Пенькові», «Старий Новий рік» та ін. Помітна харизма дозволила Трошину здобути низку ролей вольових та важливих історичних особистостей.
Серед них іноді були й визначні політичні діячі. Уїнстон Черчілль, Микола Підгорний, Михайло Горбачов — це лише кілька відомих особистостей, яких у різний час грав Трошин на екрані.
Пік популярності Володимира Трошина
Пісні у виконанні співака звучать більш як у 70 фільмах. Композиції моментально ставали хітами (досить лише «За фабричною заставою» та «Ми жили по сусідству»). Він також активно займається дубляжем. Голосом Володимира говорять низка відомих західних акторів у десятках зарубіжних фільмах.
У середині 1950-х артист став повноцінним музикантом. З цього року він почав записувати не лише пісні для фільмів, а й самостійні композиції. Пісня «Підмосковні вечори» стала справжнім «проривом» виконавця. Пісня мала бути виконана професійним естрадним співаком, але авторам не сподобалося її звучання. Було ухвалено рішення віддати її на виконання не співаку, а акторові Трошину.
Фільм «У дні спартакіади», для якого було написано пісню, був не дуже помічений публікою. Але люди запам'ятали пісню, яка одного разу пролунала у ньому. У редакцію регулярно надсилали мішки листів із проханням повторити пісню на радіо. З того часу композиція «Підмосковні вечори» стала візитівкою Трошина.
Пісню пропонували виконати Марку Бернесу, який мав величезну популярність у ті роки. Проте музикант зі сміхом відхилив пропозицію — текст видався йому смішним та легким.
Внесок артиста
Важко повірити, але Трошин за весь час було виконано близько 2 тис. пісень. Було випущено близько 700 платівок та збірок, а також понад сотню CD-дисків. Музикант гастролював по всій країні, а також далеко за її межами. Його широко приймали такі країни, як Японія, Ізраїль, Франція, США, Німеччина, Болгарія та ін. «Тиша», «А роки летять», «Берези» та ще десятки пісень стали справжніми хітами не лише свого часу. Композиції залишаються популярними й досі.
У творчості музикантові допомагала його дружина — Раїса (дівоче прізвище — Жданова). Вона допомагала Володимиру вибрати потрібну манеру виконання, оскільки сама мала дуже хороший слух і вокальні дані.
Останній виступ артиста був 19 січня 2008 року – за місяць до смерті. На концерт «Слухай, Ленінград» він прибув із лікарні всупереч заборонам лікарів. Дві пісні — «Підмосковні вечори» та «Серьожка з Малою Бронною», і зал аплодував стоячи, плачучи і підспівуючи знаменитому артисту. Після концерту артист повернувся до лікарні, де й помер 25 лютого у реанімації від зупинки серця.
Його голос і сьогодні відомий сотням тисяч слухачів різного віку. Глибокий спокійний голос, що проникає просто в душу. Пісні і сьогодні можна почути на різних концертах та телевізійних програмах.
