Коли ми чуємо слово реггей, то першим, хто згадується з виконавців – це, звичайно, Боб Марлі. Але навіть цей гуру стилю не досяг того рівня успішності, як британський гурт UB 40.
Про це красномовно свідчать і продаж платівок (понад 70 мільйонів екземплярів), і позиції в чартах, і неймовірна кількість гастролей. За багаторічну кар'єру музикантам доводилося виступати у переповнених публікою концертних залах по всьому світу, зокрема й у СРСР.
До речі, якщо у вас виникають питання щодо назви ансамблю, то роз'яснюємо: вона не що інше, як абревіатура, що проставляється на реєстраційній картці для отримання допомоги з безробіття. Англійською повністю виглядає так: Unemployment Benefit, Form 40.
Історія створення групи UB 40
Усі хлопці колективу знали одне одного зі школи. Ініціатор його створення, Браян Треверс, збирав гроші на саксофон, працюючи учнем електрика. Досягши свого, хлопець звільнився з роботи, а потім запропонував друзям Джиммі Брауну, Ерлу Фолконеру та Елі Кемпбеллу спільно музикувати. Ще до ладу не освоївши гру на музичних інструментах, хлопці моталися рідним містом і розклеювали всюди рекламні плакатики гурту.
Досить скоро, після плідних репетицій, група набула стійкого складу з духовою секцією. Вона зазвучала міцно, органічно і поступово набула індивідуального звучання. Дебютний виступ всієї чесної компанії відбувся на початку 1979 року в одному з міських пабів, і місцева публіка поставилася до старань хлопців більш ніж прихильно.
Якось на їхньому черговому сейшні виявилася Кріссі Хайнд із групи The Pretenders. Дівчині так сподобалася гра задерикуватих музикантів, що від неї була пропозиція виступати з ними на одному майданчику. Зрозуміло, UB 40 пропонувалося "розігрівати" аудиторію.
Добротний потенціал «безробітних» розглянула не лише Кріссі, слухачів також зачепила їхня класна манера виконання. Перша ж сорокап'ятка, що вийшла на Graduate Records, дісталася четвертого місця в чарті.
1980-го на світ з'явився перший альбом UB 40 під назвою Signing Off («Поза роботою»). Цікаво, що матеріал записувався не в студії, а в межах невеликої квартири у Бірмінгемі. Причому в окремих випадках доводилося фіксувати музику на плівку в саду, і тому на деяких треках можна почути спів птахів.
Платівка дісталася другої позиції у списку альбомів і набула статусу платинової. Прості міські хлопці вмить розбагатіли. Але ще тривалий час «плакалися у жилетку» на свою долю через власну пісенну творчість.
У музичному сенсі перші три альбоми є «допотопним» реггей, характерним для звучання старих оркестрів карибського регіону. Ну а тексти виявилися перевантаженими гостросоціальною тематикою та критикою політики кабінету Маргарет Тетчер.
UB 40 на зльоті
Успішний старт в Англії парубкам захотілося розвинути і за океаном. Для Штатів був спеціально записаний диск із каверами улюблених пісень музикантів гурту. Платівка отримала назву Labour of Love («Праця з кохання»). Вона вийшла 1983 року і стала поворотною у плані комерціалізації звучання.
Наприкінці літа 1986-го було випущено альбом Rat In The Kitchen. У ньому порушувалися питання злиднів та безробіття (назва «Щур на кухні» говорить сама за себе). Платівка потрапила до топ-10 альбомних чартів.
Заслужено вважається якщо не найкращим, то одним із найкращих у дискографії колективу. Композиція Sing Our Own Song («Пий з нами нашу пісню») була присвячена чорношкірим музикантам з ПАР, які живуть та працюють в умовах апартеїду. Група вирушила з концертами Європою і відвідала навіть Радянський Союз.
На підтримку виступів вийшла платівка на фірмі «Мелодія» за ліцензією DEP International. Примітно таке: на концерті у Лужниках глядачам дозволили танцювати під музику та ритми виступаючих на сцені, що для радянського глядача було дивовижно. До того ж, великий відсоток відвідувачів вистави складали військовослужбовці, а їм за статусом танцювати не належало.
Світовий тур групи
Через два роки ансамбль UB 40 розпочав тривалі світові гастролі, виступивши в Австралії, Японії та Латинській Америці.
Влітку 1988 року «безробітних» запросили у великому шоу Free Nelson Mandela («Свободу Нельсону Манделі»), що відбулося на лондонському стадіоні «Уемблі». У концерті засвітилося безліч популярних на той момент виконавців міжнародного масштабу, його в прямому ефірі подивилося кілька мільйонів телеглядачів по всьому світу, у тому числі й у СРСР.
У 1990 році UB 40 записали зі співаком Робертом Палмером спільний трек I'll Be Your Baby Tonight («Я буду твоїм, мале, вночі»). Хіт довго дрейфував гарячою десяткою MTV.
Дуже успішним вийшов альбом Promises and Lies (1993) («Обіцянки та брехня»). Однак поступово UB 40 зменшили гастрольну та іншу інтенсивність. Незабаром хлопці дійшли рішення трохи відпочити один від одного, а натомість зайнятися сольною творчістю.
Вокаліст Елі Кемпбелл записав альбом Big Love («Велике кохання») безпосередньо на Ямайці, а трохи пізніше за підтримки брата Робіна взяв участь у записі шлягера виконавця Пето Бентона Baby Come Back («Крихітка повернися»). У той же час басист Ерл Фолконер зайнявся продюсуванням нових груп.
Найновіша історія групи UB 40
На початку двохтисячних років Virgin випустила збірку хітів гурту Young Gifted & Black. Збірку укомплектовано вступною статтею гітариста Робіна Кемпбелла.
Слідом вийшов альбом Homegrown (2003) («Доморощений»). У ньому була пісня Swing Low, яка стала гімном Кубка світу з регбі.
Альбом 2005 Who You Fighting For? («За Кого Ти б'єшся?») номінувався на «Греммі» як найкращий у стилі реггей. На цьому полотні музиканти знову вдаються у політику, як на початку кар'єри.
2008-го пройшла чутка, що UB 40 мають намір замінити колишнього вокаліста. Проте трохи згодом надійшло спростування.
Разом з Елі було записано диск 2008 року, потім вийшла чергова збірка, і лише на альбомі каверів 2009 року замість звичного Кемпбелла біля мікрофонної стійки виявився новий співак – Данкан із тим самим прізвищем (сімейність, однак)…
Восени 2018 року легендарні британці оголосили про старт ювілейного туру старою доброю Англією.
