Tito Puente – талановитий латино-джазовий перкусіоніст, віброфоніст, цимбаліст, саксофоніст, піаніст, виконавець конгу та бонго. Музикант по праву вважається хрещеним батьком латинського джазу та сальси. Присвятивши понад шість десятиліть свого життя виконанню латинської музики. І заробивши репутацію майстерного перкусіоніста, Пуенте став відомий не тільки в Америці, а й далеко за її межами. Артист відомий магічним умінням поєднувати латиноамериканські ритми із сучасним джазом та музикою біг-бендів. Тіто Пуенте видав понад 100 альбомів, записаних у період з 1949 по 1994 рік.
Tito Puente: Дитинство та юність
Пуенте народився в іспанському Гарлемі Нью-Йорка у 1923 році. Де гібрид афро-кубінської та афро-пуерториканської музики допоміг створити музику сальси (сальса іспанською означає «спеція» та «соус»). На той час, коли Пуенте виповнилося десять років. Він грав із місцевими латиноамериканськими групами на місцевих зборах, світських вечірках та у готелях Нью-Йорка. Хлопець непогано танцював і вирізнявся гнучкістю та пластикою тіла. Пуенте спочатку виступав із місцевим гуртом під назвою «Los Happy Boys» у нью-йоркському готелі Park Place Hotel. І до 13 років він уже вважався вундеркіндом у сфері музики. Підлітком він приєднався до Норо Моралеса та оркестру Мачіто. Але у творчості довелося зробити перерву, оскільки музикант був призваний на військово-морський флот. 1942 року у віці 19 років.
Початок творчого шляху Tito Puente
Наприкінці 1930-х Пуенте спочатку мав намір стати професійним танцюристом, але після серйозної травми кісточки, яка поставила хрест на кар'єрі танцюриста, вирішив продовжити виступати і складати музику, адже це він умів робити найкраще.
Пуенте потоваришував із лідером оркестру Чарлі Співаком під час армійської служби на флоті, і саме завдяки Співаку зацікавився складом біг-бендів. Коли майбутній артист повернувся з флоту після дев'яти битв, він отримав президентську нагороду та завершив формальну музичну освіту в Джульярдській музичній школі, вивчаючи диригування, оркестрування та теорію музики під керівництвом найвідоміших наставників. Він закінчив навчання у 1947 році у віці 24 років.
У Джульярді та протягом року після завершення навчання Пуенте грав із Фернандо Альваресом та його групою «Copacabana», а також з Хосе Курбело та Пупі Кампо. Коли 1948 року, коли артистові виповнилося 25 років, він вирішив створити свою власну групу. Або кон'юнто під назвою "Piccadilly Boys", яка незабаром стала відома як оркестр Тіто Пуенте. Через рік він записав свій перший хіт «Abaniquito» на лейблі Tico Records. Пізніше в 1949 році він підписав контракт з RCA Victor Records і записав сингл Ran Kan-Kan.
Король божевілля мамби 1950-х
Пуенте почав випускати хіти у 1950-х, коли напрямок мамба був на піку популярності. І записав популярні танцювальні пісні, такі як «Барбарабатірі», «Ель Рей дель Тімбай», «Мамба ла Рока» та «Мамба Гальєго». RCA випустили "Cuban Carnival", "Puente Goes Jazz", "Dance Mania" і "Top Percussion". Чотири найпопулярніші альбоми Пуенте між 1956 і 1960 роками.
У 1960-х Пуенте почав ширше співпрацювати з іншими музикантами з Нью-Йорка. Він грав із тромбоністом Бадді Морроу, Вуді Херманом та кубинськими музикантами Селією Крус та Ла Лупе. Він залишався гнучким та відкритим для експериментів, співпрацюючи з іншими та поєднуючи різні музичні стилі, такі як мамба, джаз, сальса. Пуенте уособлював перехідний рух латино-джазу музики на той час. У 1963 році на Tico Records Пуенте випустив Oye Como Va, який мав оглушливий успіх і на сьогоднішній день вважається класикою.
Через чотири роки, в 1967 році, Пуенте виконав програму своїх творів у Метрополітен-опера в Лінкольн-центрі.
Світове визнання Тіто Пуенте
Пуенте вів власне телешоу під назвою «Світ Тіто Пуенте», яке транслювалося латиноамериканським телебаченням у 1968 році. І його попросили стати головним маршалом Нью-Йорка на параді з нагоди Дня Пуерто-Ріко. У 1969 році мер Джон Ліндсі подарував Пуенте ключ від Нью-Йорка як урочистий жест. Того, хто отримав загальну вдячність.
Музика Пуенте не належала до категорії сальси до 1970-х років, оскільки вона містила елементи композиції біг-бендів та джазу. Коли на початку 1970-х Карлос Сантана зробив кавер на класичний хіт. Пуенте Oye Como Va, музика Пуенте познайомилася з новим поколінням. Сантана також виконав пісню Пуенте "Para Los Rumberos", яку Пуенте записав у 1956 році. Пуенте і Сантана зустрілися в 1977 році в бальному залі Roseland в Нью-Йорку.
У 1979 році Пуенте гастролював Японією зі своїм ансамблем і відкрив для себе нову захоплену публіку. А також той факт, що він досяг всесвітньої популярності. Після повернення з Японії музикант зі своїм оркестром грав для президента США Джиммі Картера. У рамках святкування президентом Місяця латиноамериканської спадщини. Пуенте отримав першу з чотирьох премій «Греммі» в 1979 році за «Дань Бенні Мору». Він також отримав премію "Греммі" за "На Бродвеї". У 1983 році, «Мамбо Дьябло» у 1985 році та Гоза Мі Тімбал у 1989 році. За свою довгу кар'єру Пуенте отримав вісім номінацій на премію «Греммі» – більше ніж будь-який інший музикант. В галузі латиноамериканської музики до 1994 року.
Випуск сотого альбому
Пуенте записав свої останні альбоми біг-бенду у 1980 та 1981 роках. Він гастролював європейськими містами з Latin Percussion Jazz Ensemble, а також записував з ними нові популярні роботи. Пуенте продовжував присвячувати себе твору, запису та виконання музики протягом 1980-х років, але в цей час його інтереси розширилися.
Пуенте заснував Стипендіальний фонд Тіто Пуенте для дітей із музичними талантами. Пізніше фонд підписав контракт із Allnet Communications на надання стипендій студентам-музикантам по всій країні. Артист з'явився на шоу Косбі та виступив у рекламі Coca-Cola з Біллом Косбі. Він також з'являвся гостем у фільмах «Radio Days» та «Armed and Dangerous». Пуенте також отримав почесний докторський ступінь у коледжі в Олд Вестбері у 1980-х роках та виступав на джазовому фестивалі в Монтереї у 1984 році.
14 серпня 1990 року Пуенте отримав голлівудську зірку в Лос-Анджелесі для нащадків. Талант Пуенте став відомим міжнародній публіці. На початку 1990-х він проводив час, виступаючи перед зарубіжною публікою. А 1991 року Пуенте з'явився у фільмі «Королі мамби грають пісні кохання». Збудило інтерес до його музики у нового покоління.
У 1991 році у віці 68 років Пуенте випустив свій сотий альбом під назвою "El Numero Cien", що розповсюджується Sony для RMM Records. Артиста було удостоєно найпрестижнішої нагороди ASCAP – премії Founders Award – у липні 1994 року. Джон Ланнерт із Billboard написав: «Коли Пуенте підійшов до мікрофону. Частина аудиторії вибухнула імпровізованим виконанням гімну Пуенте Oye Como Va.
Особисте життя
Tito Puente був одружений одного разу. Зі своєю дружиною Маргарет Асенсіо він прожив з 1947 року до її смерті (вона померла 1977 року). Пара виховала трьох спільних дітей троє дітей Тіто, Одрі та Річарда. Перед своєю смертю всіма улюблений артист набув легендарного статусу музиканта. Автора пісень і композитора, якого поціновувачі та музичні критики назвали королем джазу у стилі латина. У Юніон-Сіті, штат Нью-Джерсі, його вшановує зірка на Алеї слави у парку Селіа Круз та в іспанському Гарлемі, штат Нью-Йорк. 110-та Східна вулиця була перейменована на Tito Puente Way у 2000 році. Музикант помер у 2000 році від серцевого нападу.
