Співак та автор пісень Teddy Pendergrass був одним із гігантів американського соулу та R&B. Він став відомим як співак соул-естради 1970—1980-х років. Дивовижна слава і багатство Пендерграсса засновані на його провокаційних виступах на сцені та інтимних відносинах, які він встановив зі своєю аудиторією. Шанувальники часто непритомніли або кидали спідню білизну на сцену у відповідь на його землістий баритон і відверту сексуальність.
Один «фанат» навіть застрелив іншого у боротьбі за шарф, яким співак витирав обличчя. Багато хітів зірки були написані командою авторів та продюсерів Кенні Гембла та Леона Хаффа. Останній згадував сольний дебют співака у нічному клубі Лос-Анджелеса як «настання суперзірки». Він поєднував приземлену, сексуальну наполегливість із м'яким та похмурим вокалом, який поступово наповнював більш дикими, імпровізованими та театральними спалахами.
Teddy Pendergrass був на вершині своєї популярності, коли автомобільна аварія залишила його паралізованим. Він не міг ні їсти, ні одягатися, не кажучи вже про те, щоб виконувати харизматичні сценічні рухи.
Однак він ще міг співати і за два роки після аварії випустив альбом-камбек. Його шанувальники залишилися відданими. Багато критиків заявили, що трагедія Пендерграсса надала його музиці нову глибину.
Дитинство і юність
Він народився у Філадельфії, яка у 1970-х роках стала центром соул-музики. Після відходу батька з сім'ї (він був убитий у 1962 році) хлопчика виховувала його мати Іда. Саме вона помітила любов сина до музики та співу. Пендерграсс почав співати у церкві ще дитиною.
Він часто супроводжував свою матір на роботу в клубі вечері Sciolla у Філадельфії (вона працювала там кухарем). Там він спостерігав за Боббі Дарином та популярними співаками того часу. Займаючись у церковному хорі, хлопчик замислювався у тому, щоб у майбутньому стати священиком. Але дитячі мрії залишились у минулому.
Своє музичне покликання Пендерграсс отримав, коли побачив виступ соул-співака Джекі Вілсона у театрі Uptown Theater. Зі скандалом хлопець покинув школу Томаса Едісона в 11-му класі, щоб всерйоз зайнятися музичним бізнесом.
Бездоганно відчуваючи ритм, спочатку він займався музикою як барабанщик із підлітковим гуртом Cadillacs. У 1968 році він приєднався до групи Little Royal and Swingmasters, яка проводила прослуховування в клубі, де Пендерграсс підробляв офіціантом. Швидко уславившись своєю здатністю грати в будь-якому ритмі, наступного року він влаштувався барабанщиком до Гарольда Мелвіна (останнього учасника місцевої групи 1950-х років Blue Notes).
Teddy Pendergrass: Початок творчого шляху
Teddy Pendergrass розпочав свою кар'єру в 1968 році не як співак, а як барабанщик Гарольда Мелвіна та Blue Notes. Але згодом хлопець почав замінювати соліста, за два роки став головним вокалістом. І його особисте звучання почало визначати групу. В Encyclopedia of Rock Дейв Харді та Філ Лейнг описали спів Пендерграса в таких хітах Blue Notes, як «Кохання, яке я втратила», «Я сумую за тобою» та «Якщо ти мене не знаєш», як жорстке поєднання стилів євангельських та блюзових крикунів . Їхня інтенсивна мова включала браваду і пристрасну благання.
У 1977 році Пендерграсс залишив гурт Blue Notes, щоб зайнятися сольною кар'єрою. Багато в чому співак-початківець допоміг його харизма і яскрава зовнішність. До того ж жінкам він більше подобався на сцені як соліст, а не барабанщик. Вони масово збиралися на спеціальні шоу півночі For Women Only. Щоб почути, як Пендерграсс співає Close the Door, Turn off the Lights та ін. Як сольний виконавець, Пендерграсс розширив світогляд, щоб залучити нових слухачів.
Автор Stereo Review зазначив, що, хоча він все ще наспівував налякані любовні благання з грубою мужністю, що викликає у багатьох жінок тремтіння, він також навчився ніжно співати. Таким чином, досягнувши популярності як у тих, хто любить насолоду. Так і в тих, хто віддає перевагу жорсткості. Майже всі його альбоми стали платиновими.
А Пендерграса було визнано головним чорним секс-символом кінця 1970-х років. Як сольний виконавець Пендерграсс став першим чорношкірим співаком, який записав п'ять послідовних мультиплатинових альбомів: Teddy Pendergrass (1977), Life Is a Song Worthing Sing (1978), Teddy (1979), Live! Від узбережжя до узбережжя» (1980) та TP (1980), його перших п'яти релізів, а також номінацій на премію «Греммі» та аншлагових турів.
Teddy Pendergrass: Нещасний випадок
Ситуація кардинально змінилася 18 березня 1982 року. Коли Пендерграсс їхав Rolls-Royce через секцію Germantown у Філадельфії, автомобіль раптово врізався в дерево. Як потім згадував співак, після удару він розплющив очі і все ще був там. «Деякий час я був у свідомості. Я знаю, що зламав собі шию. Це було очевидно.
Я намагався зробити рух і не міг», – розповідав він. Пендерграсс мав рацію, вважаючи, що в нього зламана шия. Його спинний мозок також був роздроблений, а уламки кісток перерізали деякі життєво важливі нерви. Рух був обмежений головою, плечима та біцепсами. Коли ступінь ушкодження став очевидним, і лікарі сказали артисту, що його параліч, ймовірно, буде постійним, Пендерграсс плакав, доки у нього не почався нервовий зрив. Йому також повідомили, що подібні його травми впливають на дихальні м'язи.
Як наслідок – на здатність співати. Через кілька днів після аварії Пендерграсс обережно перевірив свій голос, співаючи разом із рекламою кави на телебаченні. «Я умів співати, — згадував він, — і знав, що все, що мені потрібно зробити, я зможу».
Чутки та боротьба за імідж
Першим завданням Пендерграсса було позбутися чуток, що оточували його нещастя. Він був водієм із призупиненими правами. І швидко у жовтій пресі поширилася інформація про те, що він був п'яний чи перебував під дією наркотиків, коли це сталося. Після розслідування інциденту поліція Філадельфії оголосила, що не виявила доказів зловживання психоактивними речовинами.
Хоча припустила, що йдеться про безрозсудне керування і надмірну швидкість. Потім з'ясувалося, що Теніка Вотсон (пасажир Пендерграсса), яка серйозно не постраждала в аварії, була транссексуальним артистом. Колишній Джон Ф. Вотсон зізнався у 37 арештах за проституцію та пов'язані з нею злочини за десятирічний період. Ця новина була потенційно дуже руйнівною для іміджу Пендерграса як мачо. Але його шанувальники швидко прийняли його заяву про те, що він просто запропонував підвезти випадкову знайому і нічого не знав про професію чи історію Вотсона.
Після виписки з лікарні Пендерграсс зіштовхнувся із важким періодом адаптації до своїх нових обмежень. З самого початку він був упевнений у тому, що фізична вада не зупинить його кар'єру. "Я процвітаю у вирішенні будь-яких завдань, з якими мені доводиться стикатися", - сказав він Чарльзу Л. Сандерсу в Ebony. «Моя філософія завжди полягала в наступному: «Принеси мені цегляну стіну. І якщо я не зможу перестрибнути через неї, я пройду крізь неї».
Після декількох місяців спеціальної терапії, що виснажує. У тому числі вправ з важким вантажем на животі для нарощування ослабленої діафрагми, Пендерграсс, докладаючи всіх можливих і немислимих зусиль, записав альбом «Мова кохання».
Платиновий альбом
Він став його шостим платиновим альбомом, підтвердивши як його музичні здібності, так і відданість своїм шанувальникам. Ще один етап у одужанні співака відбувся на концерті Live Aid у 1985 році. Коли він уперше після аварії виступив на сцені в інвалідному візку. Виконавши Reach Out and Touch з Ешфордом та Сімпсоном. Потім він сказав: «Я переживав справжнє пекло, всілякі тривоги і відчував величезні побоювання з приводу всього.
Спочатку я не знав, як люди приймуть мене, і не хотів, щоб мене хтось бачив. Хотілося зробити щось із собою. З такими думками я не хотів жити. Але… я мав вибір. Я міг відмовитися від цього і припинити все або міг продовжувати. Я вирішив продовжити».
Відродження та нові успіхи Teddy Pendergrass
Навіть перебуваючи в інвалідному візку, Тедді користувався величезною популярністю у жінок. Він одружився з Карен Стіл у 1987 році. Пізніше вона згадувала, що майбутній чоловік надсилав їй червону троянду 12 днів поспіль, перш ніж зробити пропозицію.
Він зіграв роль у мюзиклі Your Arms Too Short to Box With God у 1996 році та повернувся до сольних виступів. Тим часом Don't Leave Me This Way став хітом у два різні десятиліття для Тельми Х'юстон (1977) та The Kommunards (1986). Його сольні пісні були семпльовані новим поколінням виконавців R&B від Д'Анджело до Mobb Deep.
У пізнішому віці він присвячував значний час альянсу Тедді Пендерграсса. Він був створений у 1998 році для допомоги жертвам травм спинного мозку. Тедді та Карен розлучилися у 2002 році. І він знову одружився вдруге 2008 року. Його життя також стало предметом театральної п'єси «Я — той, хто є». А 1991 року була опублікована автобіографія Truly Blessed.
На концерті у 2007 році, відзначаючи 25-ті роковини аварії. Пендерграсс вшанував пам'ять «непомічених героїв», які присвятили себе його благополуччю, заявивши: «Замість того, щоб засмутитися цим періодом, я глибоко переповнений почуттям подяки».
2009 року Пендерграсс переніс операцію з приводу раку товстої кишки. Але вона, на жаль, не дала позитивного результату. Співак помер 13 січня 2010 року. У нього залишилися мати Іда, дружина Джоан, син, дві дочки та дев'ять онуків.
