Знаменитий композитор, музикант і диригент Сергій Прокоф'єв зробив значний внесок у розвиток класичної музики. Композиції маестро увійшли до списку шедеврів світового рівня. Його творчість була відзначена на найвищому рівні. Протягом років активної творчої діяльності Прокоф'єву вручили шість Сталінських премій.
Дитинство та юність композитора Сергій Прокоф'єв
Маестро народився у маленькому селі Красне, що на території Донецької області. Сергія Сергійовича виховували у споконвічно інтелігентній родині. Глава сімейства був вченим. Батько завзято займався агрономією. Мати присвятила себе вихованню дітей. Вона добре читала, знала нотну грамоту та володіла декількома іноземними мовами. Саме вона мотивувала маленького Сергія займатися музикою.
За піаніно Сергій сів у 5 років. Він легко освоїв гру на цьому музичному інструменті. Але найголовніше - він зайнявся твором маленьких п'єс. Мати, яка душі не чула свого сина, старанно записувала п'єси в спеціальний зошит. До 10 років Прокоф'єв написав із десяток п'єс, навіть кілька опер.
Батьки розуміли, що у їхньому будинку росте маленький геній. Вони розвивали музичний талант дитини і незабаром найняли йому професійного педагога Рейнгольда Глієра. У підлітковому віці він залишив батьківський будинок і переїхав до Пітера. У культурній столиці Росії Сергій вступив до престижної консерваторії. Він закінчив навчальний заклад одразу за трьома напрямками.
Після революції Сергій Сергійович зрозумів, що залишатися біля Росії більше немає сенсу. Прокоф'єв вирішив залишити країну і переїхати жити до Японії, а звідти він емігрував до Сполучених Штатів Америки.
Концертною діяльністю Прокоф'єв займався, будучи студентом пітерської консерваторії. Переїхавши до Америки, він продовжив розвиватися як композитор і музикант. Його імпровізовані виступи проходили із великим розмахом.
У середині 1930-х років минулого століття маестро вирішив повернутися до СРСР. З цього моменту він остаточно ґрунтувався в Москві. Звичайно, музикант не забував гастролювати в чужих країнах, але для постійного місця проживання він обрав саме Росію.
Творча діяльність композитора Сергій Прокоф'єв
Прокоф'єв зарекомендував себе як новатор музичної мови. Композиції Сергія Сергійовича сприймали далеко не всі. Яскравим прикладом можна назвати презентацію композиції «Скіфська сюїта». Коли твір зазвучав, то глядачі (більша частина) встали та пішли із зали. «Скіфська сюїта», наче стихія, поширилася всіма куточками зали. Для меломанів на той час таке явище було новинкою.
Він досяг такого результату завдяки міксу складної поліфонії. Вищесказані слова чудово передають опери «Кохання до трьох апельсинів» та «Вогненний ангел». У 1930-х роках минулого сторіччя Прокоф'єву не було рівних.
Згодом Прокоф'єв зробив правильні висновки. Його композиції набули спокійнішого і теплішого музичного відтінку. У класичний модерн він додав романтизм та лірику. Подібний музичний експеримент дозволив Прокоф'єву створити твори, що увійшли до списку світової класики. Значної уваги заслужили опери «Ромео та Джульєтта» та «Заручини в монастирі».
У біографії Прокоф'єва не можна не згадати блискучу симфонію «Петя і вовк», яку маестро написав спеціально для дитячого театру. Симфонія "Петя і вовк", а також "Popелюшка" - це візитні картки композитора. Подані композиції вважають вершиною його творчості.
Прокоф'єв створив музичний супровід для фільмів «Олександр Невський» та «Іван Грозний». Таким чином, він хотів довести собі, що може творити і в інших жанрах.
Творчість Прокоф'єва є цінною і для зарубіжної публіки. Меломани кажуть, що Сергію Сергійовичу вдалося відкрити завісу справжньої російської душі. Мелодії маестро використав співак Стінг та популярний режисер Вуді Аллен.
Подробиці особистого життя
Під час гастролей європейськими країнами Прокоф'єв познайомився з миловидною іспанкою Кароліною Кодіною. Під час знайомства з'ясувалося, що Кароліна – донька російських емігрантів.
Кодіна з першого погляду сподобалася Сергію, і він зробив дівчині пропозицію. Закохані одружилися, і жінка народила чоловікові двох синів – Олега та Святослава. Коли Прокоф'єв оголосив про намір повернутися до Росії, дружина підтримала його та переїхала разом із ним.
Коли в країні розпочалася Велика Вітчизняна Війна, маестро відправив рідних до Іспанії, а сам продовжив жити у столиці Росії. Це була остання зустріч Кароліни та Сергія. Більше вони ніколи не побачились. Річ у тім, що Прокоф'єв закохався у Марію-Цецилію Мендельсон. Цікаво, що дівчина годилася композитору в дочці і була молодша за нього на 24 роки.
Маестро повідомив про те, що має намір розлучитися з офіційною дружиною, але Кароліна відмовила Сергію. Справа в тому, що шлюб із популярною людиною для неї був рятувальним колом, який захистив жінку від арешту.
Наприкінці 1940-х років шлюб Прокоф'єва та Кароліни влада визнала недійсним. Сергій Сергійович одружився з Мендельсоном. А ось на Кароліну чекав арешт. Жінку відправили на Мордовські острови. Після масової реабілітації вона поспішила повернутись до Лондона.
Прокоф'єв мав ще одне серйозне захоплення. Чоловік любив грати у шахи. До того ж він робив це на професійному рівні. Крім того, композитор багато читав і любив літературу визнаних класиків.
Цікаві факти про композитора Сергій Прокоф'єв
- У дитинстві мама Прокоф'єва ознайомлювала сина з композиціями Бетховена та Шопена.
- Одним із найпопулярніших творів Прокоф'єва вважають оперу «Війна та мир».
- Сергій Сергійович мав непрості стосунки з владою. У 1940-х роках частина музичних композицій композитора потрапила до чорного списку, оскільки вона не відповідала ідеологіям радянського часу.
- Прокоф'єва називали "Моцартом XX століття".
- Перший паризький виступ маестро був невдалим. Критики розгромили його виступ, назвавши сталевим трансом.
- Ще один цікавий факт був пов'язаний зі смертю маестро. Справа в тому, що він пішов із життя одного дня зі Сталіним. Для шанувальників смерть музиканта була практично безслідною, оскільки увага була привернена до знаменитого «вождя».
Останні роки життя композитора
До кінця 1940-х років минулого сторіччя здоров'я Прокоф'єва погіршилося. Він практично не виїжджав зі свого заміського будинку. Він продовжував займатися музикою, навіть коли погано почував себе. Маестро зимував у своїй комунальній квартирі. Геніального композитора не стало 5 березня 1953 року. Він пережив чергову гіпертонічну кризу. Його тіло було упокоєно на Новодівичому цвинтарі.
