Заслуги Рейнгольда Глієра важко недооцінити. Рейнгольд Гліер російський композитор, музикант, громадський діяч, автор музики та гімну культурної Пітера – запам'ятався ще як засновник російського балету.
Дитячі та юнацькі роки Рейнгольда Глієра
Дата народження маестро – 30 грудня 1874 року. Він народився в Києві (у той час місто входило до складу Російської імперії). Родичі Глієра мали безпосереднє відношення до творчості. Вони виготовляли музичні інструменти.
Рейнгольд вибрав для себе трохи інший шлях, але так чи інакше він теж зробив акцент на музиці. Він виховувався у багатодітній родині. Главі сімейства вдалося придбати велику земельну ділянку на території Києва, та збудувати будинок з майстерні. Невелика фабрика з виробництва музичних інструментів пролунала на всю Європу.
Рейнгольд цілодобово пропадав у майстерні. Він прислухався до звучання музичних інструментів. Зрозуміло, вже тоді він мріяв про кар'єру музиканта.
Профільну освіту Рейнгольд здобув у столичному музучилищі. Перші композиції молодий чоловік написав у підлітковому віці. Невеликі п'єси для фортепіано та скрипки – оцінили батьки, які, до речі, у всьому підтримували Глієра.
Тоді йому вдалося побувати на концерті Петра Чайковського. Виступ маестро справив на Рейнгольда незабутнє враження. Пізніше він скаже, що після виступу Чайковського він остаточно вирішив пов'язати своє життя з музикою.
Йому без особливих зусиль вдалося вступити до консерваторії Москви. Рейнгольд вступив до класу скрипки, і почав відточувати знання під керівництвом Соколовського.
У 1900 році він успішно закінчив навчальний заклад. Протягом усього життя він удосконалив свої знання та досвід. Гліер брав уроки диригування, композиції та ігри на скрипці у славетних європейських та вітчизняних педагогів.
Творчий шлях Рейнгольда Глієра
Після закінчення консерваторії та протягом 10 років – Глієр перебував у творчому підйомі. Його композиції виконували на найкращих російських та європейських сценах. Музичні твори маестро отримали премії ім. М. Глінки (неофіційне джерело). З 1908 року він працював диригентом (за великим рахунком маестро диригував власні композиції).
Справжньою сенсацією у музичному світі став твір «Ілля Муромець», який він презентував у 1912 році у столичній консерваторії. Воно перевернуло свідомість про класичну музику.
Незабаром Гліеру надійшла пропозиція обійняти посаду у Київській консерваторії. Він перевершив себе і за рік став ректором навчального закладу. Йому знадобилося лише 7 років, щоб Київ став провідним концертним містом тодішньої Російської імперії. Сюди з'їжджалися справжні «вершки» суспільства.
Він приділяв велику увагу українським творам та фольклору, за що отримав окрему подяку та повагу від мільйонів українців. На рахунку Глієра десятки балетів, опер, симфонічних композицій, концертів, камерно-інструментальних творів.
Революційний час та діяльність Рейнгольда Глієра
Коли більшовики опинилися при владі – інтелігенція, зокрема й Глієр, почали страждати від несправедливості. У цей час консерваторії спробували реквізувати. Незважаючи на це, Рейнгольд відстояв своє дітище. Консерваторія продовжила існувати, і практично весь педагогічний склад залишився на своїх посадах.
Після російської революції він помножив свій статус у радянському суспільстві. Але його як і раніше цікавив музичний світ. Він організовував концерти і продовжував радувати публіку неповторним диригуванням.
Незабаром Рейнгольд Глієр отримав пропозицію правителів Азербайджану відвідати сонячну Баку. Композитор не лише відіграв низку концертів, а й написав шикарний симфонічний твір «Шахсенем».
Повернувшись на батьківщину, він приступив до створення одного з найвідоміших балетів. Йдеться про твір «Червона квітка». Пізніше він скаже про роботу таке: «Я завжди працював, розуміючи головні запити звичайних людей».
Наприкінці 20-х років маестро перебрався до Москви. Два десятки років він викладав у консерваторії. Цього цілком вистачило для того, щоб випустити незліченну кількість талановитих музикантів та композиторів.
Рейнгольд Глієр: подробиці особистого життя маестро
Ще до визнання – він одружився зі своєю ученицею. Дружиною маестро стала талановита шведка Марія Ренквіст. Вона була єдиною дружиною Глієра. Пара займалася вихованням 5 дітей.
Останні роки життя та смерть композитора Рейнгольд Глієр
Після 50-х років минулого сторіччя він надихався українською культурою. У цей час він завершує роботу над шедевральною симфонічною поемою «Заповіт». Тоді ж він почав працювати над балетом «Тарас Бульба».
Незважаючи на те, що в останні роки життя він провів на території Москви, це не завадило йому гастролювати рідними краями. За виступом маестро на цей час спостерігають жителі великих українських міст.
У період Другої світової війни він пише знаменитий четвертий струнний квартет. У повоєнні роки він приступає до «Медного вершника» та «Тараса Бульби».
На жаль, але в середині 50-х років його здоров'я сильно похитнулося. Лікарі наполягали на тому, що композитору не можна навантажувати себе та багато працювати. Глієр тримав "оборону" до кінця - без музики він ніхто. Його не стало 23 червня 1956 року. Кончина настала внаслідок крововиливу в мозок. Його тіло поховали на Новодівичому цвинтарі.
