Російський колектив було засновано у середині 80-х. Музикантам удалося стати справжнім феноменом рок-культури. Сьогодні шанувальники насолоджуються багатою спадщиною «Pop-механіка», і вона не дає права забути про існування радянського рок-колективу.
Формування складу
На момент створення «Pop-механіки» музиканти вже мали цілу армію конкурентів. На той час кумирами радянської молоді були групи «Кіно» та «Аукціон». Їхній шлях не можна назвати легким, швидше, вони йшли до мрії через терни перешкод.
Біля джерел групи стояв Сергій Курьохін. Музикант грав у джазовому ансамблі і навіть іноді виїжджав за кордон. На той час театралізовані шоу на території СРСР розцінювалися як справжню провокацію суспільству.
Курьохину пощастило. Незабаром він особисто познайомився з БГ, і його життя перекинулося з ніг на голову. У період співробітництва з'явилася ідея створення експериментального проекту, якому немає рівних у Радянському Союзі.
Група була заснована у 1984 році. Вони з'явилися як команда професіоналів, які майстерно грають на арт-інструментах, роблять психоделічні треки. У їх композиціях виразно було чути вплив реггі та джазу.
«Pop-механіку» почали звинувачувати у плагіаті. Справа в тому, що віддалена творчість музикантів справді була схожа на колектив Devo. Закордонні колеги «робили» музику у жанрі пост-панку, електроніка та синті-поп. Єдина відмінність полягала в тому, що американські музиканти приправляли свої концерти ще яскравими сценічними номерами.
Щоб не відставати від закордонних колег, радянські музиканти запросили до співпраці Тимура Новікова. Він вважався, як один із кращих знавців візуальних картин. Тимур працював у рок-клубі дизайнером, тому звів музикантів із корисними знайомими.
Біля витоків колективу стоять:
- Сергій Курьохін;
- Гриша Сологуб;
- Вітя Сологу;
- Олександр Кондрашкін.
Іноді склад колективу змінювався. Примітно, що у гурті грали музиканти, які не мали профільної освіти. І лише Ігоря Бутмана, Олексія Заливалова, Аркадія Шилклопера та Михайла Кордюкова – прийнято вважати професіоналами своєї справи. Представлені музиканти поступово влилися до складу "Pop-механіки".
Творчість та музика колективу Pop-механіка
Дебютний виступ колективу відбувся за рік після затвердження складу. Ця подія ще довго обговорюватиметься у популярних рок-клубах Ленінграда.
Курьохін, який вже був знайомий з нюансами організації концертів, з рештою колег по групі представляв новий проект СРСР. Перші виступи "Pop-механіки" пройшли максимально ефектно. Цьому сприяв як потужний голос вокаліста, а й яскраві сценічні номери.
Сергій Летов, брат фронтмена групи «Громадянської оборони», згадував, як він із рештою учасників колективу вимотувався на довгих репетиціях. Та віддача, яку дарували глядачі під час виступу, компенсувала всі труднощі.
Не обійшлося і без імпровізаційних витівок. Так, учасник «Pop-механіки» на прізвисько Капітан, вважався максимально креативною людиною, «п'єси», представлені на сцені, він міг створити майже на ходу. Глядачі їли від того, що витворяли музиканти на сцені.
За короткий час музикантам «Pop-механіки» вдалося стати справжніми кумирами радянських меломанів. З легкої руки журналістів про прогресивний колектив дізналися далеко за межами СРСР. Незабаром команда вже їздила Європою.
Відмова від контролю дозволила команді потрапити до телевізійних програм. Незабаром у рамках програми «Музичний ринг» відбувся повноформатний виступ гурту. Вся країна співала давно полюблені мотиви треків «Тибетське танго», «Стипан та дивина» та «Маршельєза».
Коли "Pop-механіка" за своєю популярністю переплюнула більшість радянських рок-гуртів, то практично всі музиканти СРСР таємно мріяли про місце саме в цій команді. У мікрофонної установки дедалі частіше з'являлися справжні генії радянського року.
Згодом «Pop-механіка» перетворилася на напівкомерційний проект. Відвідуваність концертів гурту та продажу платівок – просто зашкалювало.
Дискографія групи була позбавлена традиційних лонгплеїв. Записи платівок проходили прямо на сцені перед сотнями небайдужих шанувальників.
Розпад рок-колективу
У 90-х роках у СРСР почало поширюватися таке поняття, як «гласність». Таким чином, андеграундна еліта поступово починається «змиватись» з вигляду. Після розвалу Радянського Союзу неформальні зали почали закривати.
Сергій Курьохін почав втрачати музикантів. Хтось вважав за краще реалізовувати себе в іншій ніші, а хтось просто не дожив до 40 років. На тлі цих подій Сергій зрозумів, що "Pop-механіка" скоро розпадеться.
Він зрозумів, що втрачати більше нічого, тож зайнявся сольною кар'єрою. Він записував нові композиції та гастролював. У організації концертної діяльності йому допомагали старі знайомі.
Останній виступ гурту відбувся у будинку культури ім. Ленради. Російські журналісти не могли прогаяти таку новину і вже наступного дня вони опублікували фотозвіт з цього грандіозного заходу. Квитки на концерт «Pop-механіки» розкупили до останнього.
Після такого теплого прийому музиканти замислилися повернутися на сцену. Вони мали великі плани на розвиток «Pop-механіки». Проте їхнім планам не судилося збутися. Смерть Сергія підкосила всю команду, і гурт остаточно розпався 1996 року. Пам'яті Курьохіна присвятили міжнародні фестивалі, які проходили у великих європейських країнах та російських містах.
