Артиста Олега Леонідовича Лундстрема називають королем російського джазу. На початку 40-х років він організував оркестр, який протягом десятків років радував шанувальників класики блискучими виступами.
Дитячі та юнацькі роки
Олег Леонідович Лундстрем народився 2 квітня 1916 року в Забайкальському краї. Він виховувався у інтелігентній сім'ї. Цікаво, що прізвище Олег Леонідович успадкував від свого прадіда. Подейкують, що прадід на славу служив швейцарській владі.
Сімейство Лундстремов влаштувалося біля Далекосхідної республіки. Глава сімейства спочатку працював у гімназії, де викладав науки для дітей із благополучних сімей. Через деякий час він обійняв посаду відділу культури маріонеткової буферної держави. Тут він отримав можливість познайомитися з масою цікавих та впливових особистостей.
Після народження молодшого брата Ігоря, численна родина перебралася до Харбіну. Спочатку батько викладав у місцевому технікумі, а потім перевівся до вищого навчального закладу. Глава сімейства стрімко піднімався вгору кар'єрними сходами, але через політичну ситуацію в країні він не зміг відбутися в професії.
Сімейство жило в комфортних умовах доти, доки батька не репресували. Олег разом зі своїм братом здобув класичну освіту. Водночас він почав цікавитися музикою. Він часто відвідував концерти.
Олег захоплено займався музикою, але батьки наполягли на здобутті солідної освіти. Незабаром він став студентом політехнічного інституту. У цей час він бере уроки гри на скрипці, і навіть поглиблено вивчає нотну грамоту. Лундстрем ще не підозрює, яке майбутнє на нього чекає.
У середині 50-х років минулого сторіччя збулася його мрія. Справа в тому, що на відмінно закінчив консерваторію міста Казані. Вже тоді він підійшов до написання музичних творів.
Із сучасними мелодіями маестро познайомився після прослуховування платівки Дюка Еллінгтона. Особливо йому сподобалося звучання композиції «Дорогий старий південь». Його до глибини душі вразили джазові аранжування американця і він захотів зробити щось подібне.
За підтримки рідного брата він «сколотив» перший музичний колектив. Композиції, зіграні дуетом, були записані, тому про красу їх звучання залишається лише здогадуватися.
Творчий шлях маестро Олег Лундстрем
Колектив музиканта та його брата отримав назву «Шанхайці». Діти радували публіку відтворенням популярних композицій радянських маестро. Перші виступи колективу проходили у тісному колі родичів, друзів та шанувальників джазу.
Незабаром колектив поповнився новими учасниками, і його можна було назвати повноцінним оркестром. Лундстрем взяв він роль керівника і диригента. Композиція «Інтерлюдія», яка досі ніде не звучала, викликала у публіки непідробний інтерес. За творчістю «Шанхайців» починають уважно стежити меломани.
Після набуття популярності Олег задумався про повернення на Батьківщину. Його влаштовувала атмосфера, що панувала в Харбіні, але його дико тягнуло додому. Коли він повернувся до СРСР, то зіткнувся з низкою нерозуміння. У центральних містах не вітали популярний за кордоном музичний стиль. Джазових музикантів просто розкидали філармоніями, а керівник ансамблю почав шкодувати про те, що вирішив повернутися на країну.
Незабаром він влаштувався в культурному центрі Казані. Навколо себе він зібрався однодумців, і вони почали записувати інструментальні композиції, які часто звучали на місцевому радіо. Іноді Олег організовував імпровізовані концерти, які найчастіше проводилися просто на відкритих майданчиках.
У цей час солістами колективу Лундстрема були Алла Пугачова і Валерій Ободзінський. Представлені виконавці на той час не мали за плечима ні популярності, ні шанувальників.
Олег Лундстрем: Popулярність
У 50-х років джаз-бендом зацікавилися московські меломани. Це дозволило хлопцям перебратися до Москви. У цей час музичні твори «Марш-фокстрот», «Бухарестський орнамент», «Пісня без слів» та «Гумореска» часто звучать на місцевому телебаченні. Тоді слова композицій знав кожен другий росіянин.
Після цього музиканти почали «колесити» по всьому Радянському Союзі. Їх запрошують виступати на популярні музичні конкурси та фестивалі. Оркестр Олега Леонідовича став одним із перших ансамблів, який виступив на території Сполучених Штатів Америки. Після виступу в Америці до складу оркестру влилася Дебора Браун. Ті, кому вдалося почути божественний голос Дебори – тремтіли від щастя.
Старання Олега Леонідовича та його команди не залишилося поза увагою. Найкращі роботи оркестру увійшли до дебютного лонгплею. Незабаром музиканти підписали контракт зі звукозаписною студією «Мелодія» і випустили кілька платівок.
Музична композиція «Серенада сонячної долини» – одна із найвідоміших робіт колективу. Твір занурює слухачів у чудовий музичний кругообіг імпровізації та фантазій.
На сьогоднішній день більшість архівних композицій можна знайти на офіційному сайті оркестру, а також у соцмережах. Завдяки цьому музичний напрямок, який був таким популярним у минулому столітті, продовжує розвиватися у творчості сучасних виконавців.
Подробиці особистого життя композитора
Він не любить поширюватися про своє особисте життя. Олег Леонідович був однолюбом та сім'янином. Зі своєю дружиною Галиною Ждановою він прожив понад 40 років. У нього не залишилося спадкоємців. Лундстрем не говорив, з яких причин у сім'ї так і не з'явилися діти, але пара жила у мирі, повазі та злагоді.
У середині 60-х років він купив ділянку в Підмосков'ї та збудував шикарний заміський будинок. Подружня пара практично не проводила час віч-на-віч, оскільки в заміському будинку, рідний брат Олега Леонідовича – Ігор, разом зі своєю родиною орендував кілька кімнат.
Племінники Лундстрема пішли стопами свого популярного дядька. Один із племінників закінчив столичну консерваторію, а наймолодший із численного сімейства – став видатним скрипалем.
Смерть маестро Олег Лундстрем
Останні роки свого життя він провів у селі. На нього добре впливало сільське життя. В одному з останніх інтерв'ю Олег Леонідович сказав, що почувається добре. Незважаючи на гучні заяви, останніми роками він уже не міг самостійно керувати оркестром, і лише давав усні розпорядження диригенту та музикантам.
2005 року його серце зупинилося. Як з'ясувалося, Олег Леонідович страждав на цукровий діабет. Родичі розповіли, що, незважаючи на те, що він намагався здаватися здоровим, останнім часом він був слабким і навіть погано пересувався.
На церемонії прощання були присутні родичі, близькі друзі та колеги по сцені. Члени сім'ї вирішили організувати Фонд на честь маестро. Мета організації – підтримка музикантів-початківців і композиторів.
